Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2/463/1601/14
провадження № 61-16143св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - четверта Львівської державна нотаріальна контора,
особи, які подавали апеляційні скарги:ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Мельничук О. Я., Цяцяка Р. П.,
від 01 вересня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Личаківської районної державної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року відповідача Личаківську РДА Львівської міської ради замінено на відповідача - ОСОБА_2 .
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер
ОСОБА_5 - чоловік позивача та батько відповідача, після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої увійшла 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1, інші 2/3 частини якого належали ОСОБА_6 .
Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 53 від 21 вересня 1999 року частині будинку, що належала
ОСОБА_6 присвоєно номер НОМЕР_1, натомість ОСОБА_5 за життя право власності на належну йому частину нерухомого майна не оформив.
ОСОБА_1 вказувала, що фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, відтак є такою, що прийняла спадщину. ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріуса не зверталась. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 немає.
Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_5 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що складається з однієї житлової кімнати площею 17, 2 кв. м та кухні площею 11, 9 кв. м, а також на літню кухню, загальною площею 42,6 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати площею 16, 6 кв. м, кухні площею 9 кв. м, коридору площею 9.4 кв. м, санвузла площею 3, 8 кв. м та комори площею 3, 8 кв.м, належним чином не оформив, що є перешкодою для реалізації
ОСОБА_1 своїх спадкових прав, позивач просила суд ухвалити рішення про визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова, у складі судді
Стрепка Н. Л., від 22 липня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 29, 1 кв. м, що складається з однієї житлової кімнати площею 17, 2 кв. м та кухні площею 29, 1 кв. м, а також на літню кухню, загальною площею
42, 6 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати площею 16, 6 кв. м, кухні площею 9 кв. м, коридору площею 9,4 кв. м, санвузла площею
3, 8 кв. м, комори площею 3, 8 кв. м.
Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог
ОСОБА_1, вказавши, що вона фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, однак не може оформити свої спадкові права, оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином своє право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, після присвоєння йому окремих поштових адрес № 8 і № 8-б.
Інформація про рух справи в суді апеляційної інстанції та короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду
У серпні 2014 року ОСОБА_4, в інтересах якої діяв представник - адвокат
Сесюк Ю. П., як особа, що не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, подала апеляційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про належність спірного нерухомого майна на праві власності спадкодавцю ОСОБА_5, який за життя у встановленому законом порядку не оформив свої права. При цьому, колегія суддів додатково вказала, що спірна літня кухня узаконена в адміністративному порядку в 1988 році за спадкодавцем з чітко визначеною площею і саме на таке приміщення літньої кухні і визнано право власності ОСОБА_1 в порядку спадкування
У грудні 2018 року ОСОБА_3, в інтересах якого діяв представник -
ОСОБА_8, як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, подав апеляційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 січня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року.
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 січня 2018 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постановою Львівського апеляційного судувід 01 вересня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів виходила з того, що на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності та належить територіальній громаді м. Львова замість спірної літньої кухні фактично самовільно зведено житловий будинок літ. "Б-1", сіни літ "б-1" та тамбур літ. "а-1", а отже належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на вказане самочинне будівництво є відповідна місцева рада, до компетенції якої належить вирішення питання щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і ін.
Також суд зазначив, що позовні вимоги про визнання права власності на літню кухню, що була самочинно побудована на земельній ділянці і на яку (як вказала сама позивач) її чоловік не встиг оформити право власності, до задоволення не підлягають, оскільки самочинно побудована літня кухня не входить до складу спадщини.
Суд вважав, що задоволення позову про визнання за спадкоємцем права власності на самочинне будівництво зумовлює виникнення цього права у позивача, а не констатує його перехід у порядку спадкування, а тому є неналежним способом захисту прав спадкоємців, якщо право звернутись до суду з вимогою про визнання права власності не належало спадкодавцеві.
Крім того, ОСОБА_1 пред`явлено позов до ОСОБА_2, яка у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття спадщини після смерті батька, що фактично свідчить про відсутність спору між сторонами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі на постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року
ОСОБА_2,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року у цій справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 2/463/1601/14 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржену постанову, застосував норми матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 15 липня 2020 року у справі № 522/21026/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 686/15586/18.
ОСОБА_2 звертає увагу касаційного суду, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо самочинного будівництва літньої кухні вже розглядалися судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_4 . На сьогоднішній день існує два взаємовиключні судові рішення апеляційного суду, одне про залишення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року в силі, інше про його скасування.
Заявник стверджує, що спірна літня кухня будь-яким чином не переобладнувалася під житловий будинок, була узаконена органами влади у тих же розмірах, які існують і на теперішній час, а отже не є об`єктом самочинного будівництва.
Також заявник вважає, що ОСОБА_3, подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, діяв недобросовісно, не довів, а апеляційний суд не встановив, яким чином оскаржене ним рішення районного суду порушує його права, свободи та інтереси, що є підставою для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу
В поданому у січні 2021 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу, представник ОСОБА_3 - адвокат Балаєв Ф. Д., посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої увійшла
1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .
Власником інших 2/3 частин вказаного житлового будинку була ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 та проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5, від прийняття спадщини після смерті батька відмовилася, подавши 16 квітня 2013 року відповідну заяву нотаріусу.
Рішенням виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області № 223 від 12 квітня 1988 року, - враховуючи, що самовільне будівництво ОСОБА_5 літньої кухні на присадибній ділянці АДРЕСА_1 здійснено без порушень будівельних, санітарних і протипожежних норм і правил та те, що воно не може бути самостійним об`єктом користування і зносити його недоцільно, узаконено і дозволено ОСОБА_5 експлуатацію і реєстрацію власності у Львівському МБТІ самовільно побудованої літньої кухні в будинку АДРЕСА_1 .
На підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації від 21 січня 1999 року № 53 частині будинку, яка належить ОСОБА_6 присвоєно будинковий номер АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 своє право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 належним чином не оформив.
На теперішній час власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.