Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 759/8038/20
провадження № 61-5299св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 31 серпня 1984 року до 02 травня 2020 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі ними на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 2008 року придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначала, що спірна квартира була придбана в основному за її особисті кошти, які вона отримала від продажу квартири у м. Броварах, що належала їй на підставі договору дарування та її особисті заощадження.
Згоди про поділ майна між ними не досягнуто.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 визнати право власності на ј зазначеної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року у складі судді Бабич Н. Д., з урахуванням ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення районного суду мотивоване тим, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, районний суд взяв до уваги визнання ОСОБА_2 позову.
Суд першої інстанції не здійснював розподіл судових витрат, оскільки позивач залишила такі витрати за собою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), яке не брало участі у справі, задоволено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд зазначив, що визнання права власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 порушує права та законні інтереси АТ "Райффайзен Банк Аваль", який не брав участі у справі, оскільки на спірну квартиру звернуто стягнення АТ "Райффайзен Банк Аваль" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 .
При цьому суд першої інстанції належно не з`ясував фактичних обставин справи та кола учасників справи, вирішивши питання про права та інтереси юридичної особи, яка не залучена до участі у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у справі № 826/14156/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ "Райффайзен Банк Аваль" була скасована.
Станом на дату звернення до суду з позовом про поділ майна, право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2, в державному реєстрі іпотек не було запису про перебування квартири в іпотеці.
Вважає, що поділ квартири між подружжям з визначенням часток кожного з них не порушує права АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Зазначає, що на час звернення з касаційною скаргою АТ "Райффайзен Банк Аваль" не здійснена державна реєстрація права власності на спірну квартиру, проте вживаються відповідні заходи. Зокрема, АТ "Райффайзен Банк Аваль" оскаржує у судовому порядку відмову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю. Н. щодо реєстрації права власності на квартиру.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 647/1683/15-ц (провадження № 61-4509с18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 13422св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, тому оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції задоволенню не підлягає.
Вважає, що ОСОБА_1, зловживаючи своїми правами та порушуючи права банку, як власника спірної квартири, без залучення АТ "Райффайзен Банк Аваль" до розгляду справи, звернулася до Святошинського районного суду м. Києва зі штучним позовом про поділ майна подружжя.
Посилається на те, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо передбачені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 31 серпня 1984 року до 02 травня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі (а. с. 5,6).
За час шлюбу ними придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 2008 року. Право власності оформлено на ОСОБА_2 (а. с. 7, 8, 10).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року, ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_2, яка належала їй на праві власності (а .с. 9).
09 жовтня 2008 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 22033131904 про надання кредиту в сумі 99 960 доларів США строком на 120 місяців, до 09 жовтня 2018 року, зі сплатою 16,5% річних за користування кредитом. На забезпечення виконання умов кредитного договору 09 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 2116 та надано в іпотеку банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року у справі № 2-2772/2010 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 016 110 грн 41 коп боргу по кредитному договору та судові витрати.
23 травня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського району у м. Києві винесено постанову серії ВП № 29081938 про передачу майна - спірної квартири стягувачу - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 .
За фактом такої передачі державним виконавцем складено акт від 23 травня 2012 року.
27 червня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. видано свідоцтво про право власності ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на спірну квартиру.
26 березня 2013 року державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Київською регіональною дирекцією ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі дублікату свідоцтва, серії та номер 16 від 04 січня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року, у справі № 759/12097/13-ц позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції задоволено частково, виселено ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, у справі № 759/6680/14-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. про визнання недійсним свідоцтва, дублікату свідоцтва, постанови про передачу майна, акту державного виконавця про передачу майна відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Положеннями статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Предметом спору між сторонами про поділ майна подружжя - квартири АДРЕСА_1, яка була предметом договору іпотеки, укладеного між відповідачем та АТ "Райффайзен Банк Аваль", та на яку в процесі виконання рішення було звернуто стягнення і квартира передана банку.
Установивши, що рішенням районного суду вирішено питання, які стосуються прав, обов`язків та інтересів АТ "Райффайзен Банк Аваль", апеляційний суд дійшов до правильного висновку про наявність у АТ "Райффайзен Банк Аваль" права на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року з огляду на порушення його прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, апеляційний суд вважав, що визнання за ОСОБА_1 права власності на ѕ спірної квартири буде порушувати права та законні інтереси АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними з огляду на наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують, що у ОСОБА_6 перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" були непогашені боргові зобов`язання, спірна квартира перебувала у іпотеці АТ "Райффайзен Банк Аваль", а у процесі виконання судового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року у справі № 2-2772/2010 спірна квартира була передана стягувачу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", тобто було проведено звернення стягнення на майно.
При цьому на підставі свідоцтва від 27 червня 2012 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Статтею 41 Конституції України та статті 319 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Відповідно до статті 321 ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Наявність у АТ "Райффайзен Банк Аваль" прав на спірне майно виключає можливість задоволення позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, а саме - спірної квартири АДРЕСА_1 із визначенням частки кожному з подружжя.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність у державному реєстрі записів про державну реєстрацію права власності на спірне майно за АТ "Райффайзен Банк Аваль" станом на момент звернення до суду з позовом, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає.
Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19).
Колегія суддів бере до уваги наявність у матеріалах справи судового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року у справі № 759/12097/13-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, якими відповідачів виселено зі спірного житла та встановлено, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є власниками спірної квартири.
Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Рйффайзен Банк Аваль", Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. про визнання недійсним свідоцтва, дублікату свідоцтва, постанови про передачу майна, акту державного виконавця про передачу майна відмовлено.
Посилання ОСОБА_1 на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 647/1683/15-ц (провадження № 61-4509с18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 13422св19) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші обставини, відмінні від цієї справи, що в свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.
З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.