Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 753/3357/18
провадження № 61-13354св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне господарське об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України, філія Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року в складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України, філії концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України, філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" від 02 вересня 2015 року № 117-к позивача призначено на посаду директора філії "Логістик-Центр" Концерну "Техвоєнсервіс", укладено з ним трудовий договір до 02 вересня 2020 року, тобто на 5 років.
Відповідно до наказу т.в.о. генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" від 11 грудня 2017 року № 271-к позивача звільнено із зазначеної посади директора філії на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України та пункту 5.2 трудового договору у зв`язку з переведенням.
Наказом від 11 грудня 2017 року № 66 позивача звільнено у зв`язку з достроковим розірванням трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Про звільнення позивач дізнався 19 лютого 2018 року після одужання, що підтверджується його підписом та видачею в цей самий день трудової книжки.
Позивач вважав вказані накази нечинними, а його звільнення незаконним, таким що порушує його трудові права та не відповідає вимогам законодавства, оскільки згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: угода сторін, проте такої заяви він відповідачу не надавав. Також у пункті 5 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду. Будь-якого іншого підприємства для його переведення не було, тому в розумінні статті 32 КЗпП України не було правових підстав для припинення дії трудового договору.
Зазначав, що заява про переведення була написана ним під тиском та була такою, що не відображала його вільне волевиявлення. 12 грудня 2017 року після стресової ситуації, у зв`язку з підвищенням тиску він звернувся до лікаря з гіпертонічним кризом та проходив лікування до 14 грудня 2017 року. Посаду директора філії на той час він ще не передавав, з наказом про переведення не ознайомлювався та його особисто не отримував. 19 лютого 2018 року, після одужання, він дізнався про своє вивільнення у зв`язку з переведенням на підставі наказу від 11 грудня 2017 року № 271-к. Записи керівництвом філії до трудової книжки про його звільнення не вносились, у тому числі щодо його звільнення з посади заступника директора-головного інженера на підставі наказу директора філії "Логістик-Центр" Концерну "Техвоєнсервіс" від 13 грудня 2017 року № 68 за прогули.
Також вважав, що наказ про звільнення був виданий значно пізніше, оскільки у випадку дійсного звільнення його за прогули на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, були б внесені відомості до трудової книжки, яка в цей час знаходилась у відповідачів.
Про незаконність оскаржуваного наказу від 13 грудня 2017 року № 68 про звільнення його з посади заступника директора-головного інженера філії за прогули вказує і той факт, що керівництвом філії "Логістик-Центр" всупереч наказу т.в.о. генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" від 11 грудня 2017 року № 271-к його не було призначено на посаду заступника директора-головного інженера, такий наказ не видавався і його з ним не ознайомлювали.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, збільшивши позовні вимоги, просив суд:
визнати нечинним та скасувати наказ т.в.о. генерального директора державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України від 11 грудня 2017 року № 271-к;
визнати нечинним та скасувати наказ т.в.о. директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" від 11 грудня 2017 року № 66 про увільнення його від виконання обов`язків директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" з 11 грудня 2017 року у зв`язку з достроковим розірванням з ним трудового договору;
визнати нечинним та скасувати наказ т.в.о. директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик- Центр" від 13 грудня 2017 року № 68 про звільнення його з посади заступника директора - головного інженера філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України;
поновити його на посаді директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" та стягнути з Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 грудня 2017 року до 28 травня 2019 року в розмірі 142 996,05 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. генерального директора державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України від 11 грудня 2017 року № 271-к про дострокове розірвання трудового договору від 02 вересня 2015 року № 117-к та звільнення ОСОБА_1 з посади директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" за переведенням.
Визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" від 11 грудня 2017 року № 66 про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" з 11 грудня 2017 року у зв`язку з достроковим розірванням з ним трудового договору від 02 вересня 2015 року № 117-к.
Визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" від 13 грудня 2017 року № 68 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора - головного інженера філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" з посиланням на пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр".
Стягнено з Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 грудня 2017 року до 28 травня 2019 року в розмірі 142 996,05 грн.
Стягнено з Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 2 840,00 грн.
Стягнено з філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" на користь держави судовий збір в розмірі 1 409,60 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, в частині скасування наказу т.в.о. генерального директора Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України від 11 грудня 2017 року № 271-к про дострокове розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з посади директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" за переведенням мотивовано тим, що відсутня заява позивача про припинення з ним трудового договору, а заява ОСОБА_1 від 11 грудня 2017 року, в якій він просить перевести його на посаду заступника директора філії - головного інженера, не містить формулювання з проханням звільнити його у зв`язку із переведенням, факт її подання та волевиявлення на звільнення з посади директора за власним бажанням позивач заперечує.
Оскільки Державне господарське об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" Міністерства оборони України не надало доказів на підтвердження дотримання ним трудового законодавства при звільненні позивача у зв`язку із переведенням, то наказ т.в.о. директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" від 11 грудня 2017 року № 66 про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр", який видано на підставі наказу від 11 грудня 2017 року № 271-к, також є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Щодо наказу т.в.о. директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" від 13 грудня 2017 року № 68 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора - головного інженера філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" з посиланням на пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України, то відповідач не дослідив усіх обставин відсутності позивача на роботі, поважності чи неповажності причин відсутності, не відібрав пояснень у останнього, не встановив фактів, що мали значення для прийняття рішення про звільнення у відповідності до вимог статей 147-149 КЗпП України. При цьому не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом п`ятим цієї статті).
Визначивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньоденну заробітну плату, суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду, касаційний суд виходив з того, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам відповідача про те, що переведення ОСОБА_1 проводилось за його особистою заявою без тиску, а підставою для подання такої заяви було кримінальне провадження стосовно нього. Така заява, на думку відповідача, мала б відвернути увагу слідчих органів від особи ОСОБА_1, що і відбулося, тому що кримінальне провадження стосовно нього було закрито. Висновок апеляційного суду про те, що після написання заяви про переведення, на наступний день у позивача стався гіпертонічний криз, що в сукупності з іншими доказами може свідчити про відсутність волевиявлення позивача при написанні вказаної заяви, ґрунтується на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України. Крім того, це не означає про тиск з боку відповідача при написанні заяви, про що зазначав позивач у позовній заяві, а апеляційний суд і тут змінив мотив (доводи) позивача.
Під час нового перегляду постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора-головного інженера філії концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр".
Стягнено з Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2017 року до 28 травня 2019 року в сумі 134 696,58 грн, сума визначена без відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Стягнено з Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" в дохід держави судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Поновлюючи позивача на роботі на посаді заступника директора-головного інженера філії концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" та стягуючи з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2017 року до 28 травня 2019 року в сумі 134 696,58 грн, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача були відсутні законні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП. Звільняючи позивача за прогул, відповідач не дослідив усіх обставин його відсутності на роботі та не врахував поважності причин такої відсутності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування наказу від 11 грудня 2017 року № 271-к та похідного від 11 грудня 2017 року № 66, виданого т.в.о. директора філії "Логістик-Центр", апеляційний суд виходив з того, що такі вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки трудовий договір від 02 вересня 2015 року, укладений з позивачем, припинив свою дію у зв`язку із переведенням ОСОБА_1 відповідно до наказу від 11 грудня 2017 року № 271-к із посади директора філії на посаду заступника директора - головного інженера зазначеної філії на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України та пункту 5.2 трудового договору. Підставою видання наказу від 11 грудня 2017 року № 271-к була заява позивача про переведення його на посаду заступника директора філії-головного інженера, написання якої передувало видання генеральним директором концерну "Техвоєнсервіс" наказу від 30 листопада 2017 року № 262-к про проведення перевірки діяльності філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр". Цим наказом було створено комісію щодо перевірки діяльності філії в строк до 08 грудня 2017 року та тимчасово відсторонено позивача від виконання обов`язків директора філії на час проведення перевірки.
Суд не взяв до уваги посилання позивача про те, що його заява про переведення була написана в результаті маніпуляції та тиску відповідача, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення таких дій з боку відповідача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2020 року Концерн "Техвоєнсервіс" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга, з урахуванням її уточнення, мотивована тим, що апеляційний суд, вирішуючи спір щодо звільнення позивача, визнав довідку від 14 грудня 2017 року, яка не відповідає вимогам Медичної документації щодо форми облікової документації № 027о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110 та Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року № 455, як належний документ. Внаслідок врахування судом зазначеної довідки, як належного доказу, було порушено статті 77, 89 ЦПК України.
Посилання апеляційного суду в тексті постанови про те, що сторонами не заперечується, що у період з 12 грудня 2017 до 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом гіпертонічна хвороба 11ст. гіпертонічний криз у відділенні кардіології Національного військово-медичного клінічного центру "Головного військового клінічного госпіталю", - не відповідає дійсності. Відповідач стверджував і стверджує, що позивач не знаходився на лікуванні і не надав належного документа, а саме листок непрацездатності.
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме при звільненні працівника з ініціативи адміністрації у зв`язку з прогулом в разі надання працівником неналежного документа на підтвердження його непрацездатності (довідки замість листка непрацездатності).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Дарницького районного суду м. Києва.
Справа надійшла до Верховного Суду у квітні 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Наказом т.в.о. генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" від 02 вересня 2015 року № 117-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора філії "Логістик-Центр" Концерну "Техвоєнсервіс" та укладено із ним трудовий договір строком на 5 років до 02 вересня 2020 року (а. с. 20, 21-32 т. 1).
Наказом генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" було видано наказ від 30 листопада 2017 року № 262-к про проведення перевірки діяльності філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр". Підставою для видачі такого наказу став аудиторський звіт від 03 жовтня 2017 року № 234/40/42 та незадовільні результати самостійного виправлення недоліків посадовими особами "Логістик-Центр". Цим наказом було створено комісію щодо перевірки діяльності філії в строк до 08 грудня 2017 року та тимчасово відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора філії на час проведення перевірки (а. с. 12-13 т. 1).
11 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" Шпака І. В. із заявою про переведення його на посаду заступника директора філії-головного інженера (а. с. 11 т. 1).
Наказом т.в.о. генерального директора Концерну "Техвоєнсервіс" від 11 грудня 2017 року № 271-к ОСОБА_1 звільнено із зазначеної посади директора філії на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України та пункту 5.2 трудового договору у зв`язку з переведенням на посаду заступника директора - головного інженера зазначеної філії (а. с. 113 т. 1).
Наказом т.в.о. директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" від 11 грудня 2017 року № 66 ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків директора філії "Логістик-Центр" Концерну "Техвоєнсервіс" з 11 грудня 2017 року у зв`язку з розірванням з ним трудового договору від 02 вересня 2015 року № 117-к (а. с. 115 т. 1).
Згідно з актом від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовився прибути до філії "Логістик-Центр" та ознайомитися із наказом про його звільнення (а. с. 117 т. 1).
Відповідно до акта від 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 був відсутній без попередження на робочому місці з 08:30 год. до 17:00 год. 12 грудня 2017 року (а. с. 118, т. 1).
Наказом директора філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" від 13 грудня 2017 року № 68 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора - головного інженера філії у зв`язку з його відсутністю на роботі 11 та 12 грудня 2017 року без поважної причини на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 119 т. 1).
Згідно з актом від 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовився прибути до філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Логістик-Центр" для ознайомлення з наказом про його звільнення від 13 грудня 2017 року № 68 (а. с. 120 т. 1).
Суди встановили, що 11 та 12 грудня 2017 року позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст. гіпертонічний криз у відділенні кардіології Національного військово-медичного клінічного центру "Головного військового клінічного госпіталю" (а. с. 129 т. 1).