ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.002699
адміністративне провадження № К/9901/2069/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (головуючий суддя Запотічний І.І., судді - Глушко І.В., Довга О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області про визнання неправомірними дій, визнання нечинною вимоги про сплату боргу,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просила визнати неправомірними дії контролюючого органу щодо нарахування їй 19194,78 грн суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки в інформаційній системі органів ДФС України; визнати нечинною (скасувати) Вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 18276,72 грн від 7 лютого 2019 року №Ф-6918-53.
На обґрунтування позову зазначала, що у податкового органу не було підстав для формування та направлення їй вимоги, оскільки на порушення приписів Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) не було проведено перевірку ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону № 2464-VI нараховується єдиний внесок. Контролюючий орган не мав у своєму розпорядженні звітності, що має подаватись платниками податків до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів позивача, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких відповідно до Закону № 2464-VI нараховується єдиний внесок, а обчислення боргу (недоїмки) здійснено ним на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу. Крім того, відсутній розрахунок боргу (недоїмки), що унеможливлює обґрунтоване заперечення проти визначеного розміру боргу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Вимогу ГУ ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 7 лютого 2019 року №Ф-6918-53. У задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій ГУ ДФС у Львівській області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 19194,78 грн суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки в інформаційній системі органів ДФС України відмовлено. Стягнуто з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року залишити в силі.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно зі статтею 52 КАС України, проведено заміну відповідача ГУ ДФС у Львівській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Львівській області.
Відповідач, скориставшись своїм правом надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 серпня 2002 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець та взята на облік ДПІ у Сокальському районі.
9 листопада 2018 року ГУ ДФС у Львівській області було сформовано та направлено на адресу позивача Вимогу № Ф-6918-53 про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 15 819,54 грн.
Вказана вимога була оскаржена ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 4 березня 2019 року №10466/6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача задоволено частково. Вимогу про сплату заборгованості (недоїмки) від 9 листопада 2018 року № Ф-6918-53 у сумі 15 819,54 грн скасовано, зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області сформувати та направити ОСОБА_1 нову вимогу.
7 лютого 2019 року ГУ ДФС у Львівській області сформовано та направлено на адресу позивача Вимогу № Ф-6918-53 про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 18276,72 грн.
На вказану вимогу ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України було подано скаргу.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 25 квітня 2019 року №19627/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а Вимогу про сплату заборгованості (недоїмки) від 7 лютого 2019 року № Ф-6918-53 у сумі 18276,72 грн - без змін.
Не погоджуючись із Вимогою про сплату заборгованості (недоїмки) № Ф-6918-53, прийнятою ГУ ДФС у Львівській області 7 лютого 2019 року, позивач звернулася до суду з цим позовом про визнання її протиправною, та про її скасування.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у періоди за які відповідачем було нараховано позивачу суму єдиного внеску, дані про ОСОБА_1 як про фізичну особу - підприємця були відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відтак, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку про безпідставність твердження контролюючого органу про віднесення позивача до платників єдиного внеску, згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки, не маючи статусу фізичної особи - підприємця, визнаного в установленому чинним законом порядку, особа не може бути платником єдиного внеску відповідно до даного припису.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із законності оскаржуваної Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 7 лютого 2019 року № Ф-6918-53, визнавши, що у спірні періоди ОСОБА_1 перебувала у статусі платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець та відповідно, мала обов`язок зі сплати єдиного внеску.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми матеріального права та, як наслідок, надано помилкову оцінку обставинам справи, у результаті чого скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Так, спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом №2464-VI.
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII), яким внесені зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно із частинами восьмою, дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Таким чином, з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок для забезпечення отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, визначеного у відповідності із Законом № 2464-VI.
За приписами абзаців першого, третього - п`ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У справі, що розглядається, спірним є питання щодо статусу платника єдин