ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 200/10839/19-а
адміністративне провадження № К/9901/24230/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2020 (головуючий суддя - Л.В. Ястребова, судді - Т.Г. Гаврищук, І.Д. Компанієць)
у справі № 200/10839/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області
про зобов`язання виплатити середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку за період з 10.01.2019 по 22.08.2019 у загальному розмірі 119 472 грн 64 коп.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 1 о/с від 02.01.2018 його звільнено з 09.01.2019 зі служби в поліції за власним бажанням. 29.01.2019 на особистий рахунок позивача було зараховано суми в розмірі 26 573 грн 88 коп, яку зазначено як одноразову грошову допомогу при звільненні та 2 397 грн 79 коп, як грошове утримання за січень 2019 року. Позивач звернувся до суду з даного приводу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2019 позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області компенсації за 24 дні невикористаної відпустки за 2017 рік у сумі 6166 грн 53 коп та 39 днів невикористаної відпустки у 2018 році в сумі 10 020 грн 61 коп. 22.08.2019 відповідачем на особистий рахунок позивача зараховано грошову суму в розмірі 16 187 грн 14 коп з позначкою компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2017-2018 роки. Таким чином, позивач зазначає, що загальний строк затримки несвоєчасного розрахунку при звільненні склав 224 дні за період з 10.01.2019 по 22.08.2019. За наведених обставин, позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути на його користь середню заробітну платню за весь час затримки повного розрахунку за період з 10.01.2019 по 22.08.2019 у розмірі 119 472 грн 64 коп.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану частину відпустки при звільненні в сумі 119 472 грн 64 коп.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем статті 43 Конституції України, якою гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю в частині виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні у день звільнення, на підставі чого за несвоєчасну виплату належних до виплати грошових коштів до відповідача слід застосувати відповідальність, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.
5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2020 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 у справі № 200/10839/19-а змінено. Абзац другий резолютивної частини викладено у наступній редакції: "Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану частину відпустки при звільненні в сумі 4 000 грн 00 коп.".
6. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористану частину відпустки при звільненні, суд апеляційної інстанції виходив з очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач наголошує, що судом апеляційної інстанції не наведено жодної умови або підстави у зв`язку з якими суму середнього заробітку було зменшено з 119 472 грн 64 коп до 4000 грн 00 коп, всупереч пункту 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. Позивач вказує, що під час ухвалення судом апеляційної інстанції постанови мало місце лише посилання на відповідну постанову Великої Палати Верховного Суду без врахування висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувану постанову - без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2021 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області №1о/с від 02.01.2019 відповідно до розділу VІІ Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_1 - слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
13. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2019 у справі № 200/4463/19-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки за 2017 рік у сумі 6 166 грн 53 коп та за 39 днів невикористаної відпустки у 2018 році у сумі 10 020 грн 61 коп. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено. Рішення набрало законної сили 30.07.2019.
14. Згідно меморіального ордеру № 1 від 21.08.2019 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області сплачено суму 16 187 грн 14 коп.
15. Листом Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області начальнику Головного управління Національної поліції в Донецькій області повідомлено, що 22.08.2019 з реєстраційного рахунку НОМЕР_1, на якому обліковуються кошти загального фонду державного бюджету, проведено безспірне списання компенсації за 24 дні невикористаної відпустки за 2017 рік та за 39 днів невикористаної відпустки у 2018 році на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2019 по справі № 200/4463/19-а в сумі 16 187 грн 14 коп за КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".
16. Вважаючи, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку за період з 10.01.2019 по 22.08.2019 (224 дні), позивач звернувся до суду з позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
17. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
18. Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
19. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
20. Із пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
21. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 761/9584/15-ц, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, проте судом апеляційної інстанції не наведено жодної умови або підстави у зв`язку з якими суму середнього заробітку було зменшено з 119 472 грн 64 коп до 4000 грн 00 коп.
24. Таким чином, предметом касаційного перегляду є саме розмір середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача.
25. З матеріалів справи встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення на його користь розмір середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 10.01.2019 по 22.08.2019 (загальна кількість днів - 224) у сумі 119 472 грн 64 коп (224x533 грн 36 коп (середньоденний розмір грошового забезпечення).
26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
27. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16).
28. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
29. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
30. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, є правомірним.
31. Водночас, щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі Верховний Суд зазначає, що застосовуючи принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача відшкодування саме у розмірі - 4000 грн 00 коп. В той же час судом апеляційної інстанцій не зазначено із чого саме виходив суд при розрахунку суми відшкодування саме у розмірі 4000 грн 00 коп та зазначаючи про неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості.
32. За змістом частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
33. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, в якій сформовано наступний правовий висновок.
34. Синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 Кодексу законів про працю України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
35. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
36. Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
37. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не виплачена сума компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2017-2018 роки в сумі 16 187 грн 14 коп.
38. Сума середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки по день фактичного розрахунку (22.08.2019) складає: 224 х 533 грн 36 коп = 119 472 грн 64 коп, де 224 - кількість днів затримки, 533 грн 36 коп - середньоденний розмір грошового забезпечення.
39. В той же час судами попередніх інстанцій не встановлено розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
40. Враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи.