ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа №520/5051/19
адміністративне провадження №К/9901/3397/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "ТД РЕСУРС" (далі - Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/01040; зобов`язання здійснити митне оформлення вантажу CMR 38/19 від 28.02.2019 року, без надання індивідуальної разової ліцензії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволені позову про визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/01040. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/01040 .
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2019 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення частини позовних вимог, Слобожанська митниця Держмитслужби подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в цій частині, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2018 року між Товариством та ВАТ "Брестский ликеро-водочный завод "Белалко" укладено контракт на поставку №23-04. На підставі вказаного контракту позивачем придбано у нерезидента товар за специфікацією №03 від 19.02.2019 року, закуплено валюту у розмірі 18084,80 дол. США та здійснено переказ грошей за допомогою SWIFT платежу.
Позивачем придбано марки акцизного податку та сплачено акцизний податок у розмірі 518 464 грн відповідно до платіжного доручення №5585 від 06.12.2018 року.
03.03.2019 року для процедури митного оформлення подано митну декларацію UA807170/2019/013255.
22.05.2019 року позивачем повторно подано митну декларацію /2019/013255 та здійснено передплату за митне оформлення товарів.
22.05.2019 року відповідачем надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/01040, якою позивачеві відмовлено у здійсненні митного оформлення товару з підстав недотримання підприємством вимог статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" в частині відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції, невиконання вимог п.23 ч.3 ст.75 та пп.5 ч.3 ст.335 МК України.
Не погодившись з винесеним рішенням, позивач звернувся до суду.
Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За вказаних вимог КАС України, суд касаційної інстанції переглядає рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент декларування позивачем товару за ВМД від 22.05.2019 року №UA807170/2019/028503 спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності скасовані не були, отже, позивач мав отримати та подати до митного органу разову (індивідуальну) ліцензію, отриману в порядку, передбаченому Порядком видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.04.2000 року №47 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.05.2000 року за №259/4480; далі - Порядок №47).
Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на моментом виникнення спірних правовідносин у митного органу були відсутні підстави вимагати у позивача індивідуальну ліцензію при поданні митної декларації №UA807170/2019/028503 для розмитнення товару, відповідно і відмовляти у митному оформленні у зв`язку з її відсутністю, тобто відповідачем протиправно прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/01040.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Пунктом 3 частини третьої статті 75 МК України встановлено, що для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна в тому числі виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, пунктом 5 частини третьої статті 335 МК України визначено, що у встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються в т.ч. відомості про документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Абзацом 4 підпункту 4.5.3 пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), передбачено, що при здійсненні митного оформлення МД виконуються певні митні формальності, серед яких, контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення, зокрема: перевірка наявності діючих (не скасованих) спеціальних санкцій, застосованих до українського суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності і/або іноземного суб`єкта господарської діяльності згідно зі статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Відповідно до частини першої статті 3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
22 травня 2019 року митний орган, відмовляючи у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та приймаючи картку відмови №UA807170/2019/01040, посилався на недотримання підприємством вимог статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" в частині відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції, невиконання вимог пункту 23 частини третьої статті 75 та підпункту 5 частини третьої статті 335 МК України.
Так, відповідно до статті