ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 240/6006/18
адміністративне провадження № К/9901/24207/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 (головуючий суддя: Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 (головуючий суддя: Капустинський М.М., судді: Охрімчук І.Г., Моніч Б.С.) у справі №240/6006/18 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4421 від 16.10.2007,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2018 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра України або позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" (далі - ТОВ "Оптима" або відповідач), в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4421 від 16.10.2007, виданого ТОВ "Оптима".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано ТОВ "Оптима" спеціальний дозвіл на користування надрами №4421 від 16.10.2007 на видобування лабрадориту терміном на 17 років.
Особливими (додатковими) умовами спеціального дозволу передбачено, зокрема: своєчасну і в повному обсязі сплату надрокористувачем обов`язкових платежів (в тому числі, відрахувань за геологорозвідувальні роботи) до Державного бюджету згідно з чинним законодавством, а також подання надрокористувачем щорічної звітності перед ДНВП "Геоінформ України" згідно з формою 5-гр. Спеціальним дозволом визначено, що у разі невиконання мети та умов надрокористування, а також чинного законодавства щодо користування надрами надрокористувач може бути позбавлений спеціального дозволу.
Також 16.10.2007 між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та користувачем надр - ТОВ "Оптима" було укладено угоду про умови користування надрами.
Пунктом 13.2 статті 13 вищезазначеної угоди передбачено, що надрокористувач зобов`язаний в установленому порядку подавати ДНВП "Геоінформ України" щорічні звіти про рух запасів відповідно до державної звітності (5-гр). Згідно з пунктом 5.3. статті 5 Угоди №4355 про умови користування надрами, анулювання спеціального дозволу здійснюється при невиконанні особливих умов, а також по закінченню його дії.
У січні 2018 року до Держгеонадра України надійшов лист ДФС України від 10.01.2018 №377/5/99-99-12-03-04-16, в якому податковий орган надав перелік суб`єктів господарювання, що не вносили, несвоєчасно вносили суми податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин протягом 6 місяців, серед яких зазначене ТОВ "Оптима", у зв`язку з чим просив розглянути питання про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, виданих вказаним надрокористувачам. За інформацією податкового органу, станом на 01.12.2017 заборгованість ТОВ "Оптима" становить 25 500 грн.
Листом від 29.03.2018 №03/303-0985 ДНВП "Геоінформ України" надало позивачу інформацію про суб`єктів господарювання, власників спеціальних дозволів на користування надрами, які станом на 27.03.2017 не направили щорічну статистичну звітність за формою 5-гр, 6-гр, 7-гр за 2017 рік. В додатку до зазначеного листа вказано, що ТОВ "Оптима" не звітувало до ДНВП "Геоінформ України" щодо руху запасів за формою 5-гр за 2017 рік.
З огляду на отриману інформацію, відповідно до пунктів 22 та 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок №615) позивачем 26.04.2018 було видано наказ №140, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами №4421 від 16.10.2007, виданого ТОВ "Оптима".
Листом від 04.05.2018 №7574/03/14-18 позивач повідомив надрокористувача про зупинення спеціального дозволу на користування надрами №4421 від 16.10.2007 та зазначив про необхідність усунення порушень в 10-денний строк шляхом надання до Держгеонадра України довідки з ДФС про відсутність заборгованості та щорічної звітності по формі 5-гр.
Водночас, згідно інформації з офіційного сайту Укрпошти лист від 04.05.2018 №7574/03/14-18 ТОВ "Оптима" не отриманий.
16.07.2018 до Держгеонадра України надійшов лист ДФС України від 16.07.2018 №12475/5/99-99-17-02-16, яким позивача проінформовано про наявність у ТОВ "Оптима" станом на 01.06.2018 податкового боргу з рентної плати за користування надрами в розмірі 38 380 грн.
У зв`язку із неусуненням підстав зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4421 від 16.10.2007, виданого ТОВ "Оптима", позивач надіслав на адресу надрокористувача лист від 14.09.2018 №18376/03/14-18, яким повідомив про розгляд питання щодо подальшої дії спеціального дозволу та запропонував у 15-ти денний термін надати власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, згідно із спеціальним дозволом на користування надрами №4421 від 16.10.2007.
З огляду на те, що будь-якої інформації від ТОВ "Оптима" про усунення ним порушень законодавства про надра до Держгеонадра України не надходило, так само, як і згоди/незгоди щодо анулювання спеціального дозволу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Угоди про умови користування надрами (неподання до ДНВП "Геоінформ України" щорічної звітності та несплата рентних платежів за користування надрами для видобування корисних копалин), що відповідно до статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку №615 є підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4421 від 16.10.2007, виданого ТОВ "Оптима". Оскільки відповідач не висловив своєї позиції з питання анулювання спеціального дозволу, Держгеонадра України немає підстав самостійно припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу, тому просить анулювати дозвіл у судовому порядку.
У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. За позицією скаржника на момент розгляду справи відсутні підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4421 від 16.10.2007, оскільки заборгованість із рентної плати сплачена в повному обсязі, що підтверджується документально. Також відповідач зазначив, що підприємство своєчасно і в повному обсязі звітувалося перед ДНВП "Геоінформ України", в підтвердження чого надав копії звітів за формою 5-гр. Відповідач пояснив, що на його адресу від Держгеонадра України не надходила інформація про наявність заборгованості, тому ТОВ "Оптима" не повідомляло позивача про сплату податкового боргу.
VІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право користування надрами у випадку, передбаченому пунктом 5 статті 26 Кодексу України про надра, припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно, а у судовому порядку лише в разі незгоди користувачів. З огляду на те, що позивач не подав доказів незгоди ТОВ "Оптима" на припинення його права користування надрами відповідно до спеціального дозволу №4421 від 16.10.2007, правові підстави для вирішення цього питання в судовому порядку - відсутні. Також суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на момент розгляду та вирішення справи ТОВ "Оптима" усунуті порушення, які стали підставою для зупинення дії спеціального дозволу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. З посиланням на сформовану Верховним Судом у спірних правовідносинах судову практику скаржник стверджує про те, що відсутність будь-якої інформації, зокрема заперечень проти припинення права користування надрами, ототожнюється із наявністю незгоди, що відповідно унеможливлює вирішення цього питання в позасудовому порядку тим органом, що видав дозвіл. Також скаржник наполягає на тому, що на момент пред`явлення позову відповідач не надав до Держгеонадра України доказів усунення порушень, що слугували підставою для зупинення дії спеціального дозволу №4421. Таким чином, за позицією скаржника, наявні всі законодавчо визначені підстави та умови для анулювання дозвільного документу в судовому порядку.
Також скаржник стверджує про те, що розгляд справи відбувся з суттєвими процесуальними порушеннями, зокрема, суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що відповідач не виконав свій процесуальний обов`язок і не надав суду доказів направлення на адресу позивача копії відзиву на позовну заяву. Тому, за позицією скаржника, при розгляді справи суди попередніх інстанцій не мали приймати до уваги процесуальні документи, подані з порушенням встановленого КАС України порядку.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174 (далі - Положення №1174).
Відповідно до підпунктів 9, 10 пункту 4 Положення №1174 Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).
Зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра вбачається, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Підстави припинення права користування надрами визначенні статтею 26 Кодексу України про надра. Право користування надрами припиняється в разі: 1) якщо відпала потреба в користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано в користування; 4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом 2 років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої в користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, в разі незгоди користувачів - у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра самостійно припиняти право користування надрами.
За такого правового регулювання в судовому порядку право користування надрами припиняється лише у випадках:
- якщо користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;
- якщо використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
- якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами - у разі незгоди користувачів.
Отже, за наявності передбачених законом підстав та згоди, право припинити користування надрами належить до компетенції органу, який надав надра у користування. Припинення права користування надрами та анулювання дозволу здійснюється шляхом прийняття Держгеонадра України відповідного наказу.
Суд розглядає справи щодо припинення права користування лише у разі незгоди користувачів з рішенням органу в указаних вище випадках або її відсутності.
Отже судовий порядок вирішення питання припинення права користування надрами передбачений у разі незгоди користувача з рішенням органу з анулюванням спеціального дозволу на користування надрами, тобто у разі наявності спору з цього приводу.
Правовий висновок щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №813/2443/16.
Верховним Судом України у постановах від 25.06.2011 у справі №21-36а11, від 19.09.2011 у справі №21-164а11 та від 10.12.2013 у справі №21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №802/4846/13-а, від 26.06.2018 у справі №802/923/14-а та від 10.10.2018 у справі №812/1735/17 зроблено правовий висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.
Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом надання їм права вимагати (шляхом надання/висловлення письмової незгоди) від уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права користування надрами. При цьому, законом презюмується, що саме судовий порядок є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача, що і було забезпечено позивачем у цій справі шляхом звернення до суду.
Отже, орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди на це користувача надрами.
Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі №812/1074/17 вже висловлювалась правова позиція з приводу застосування положень частини першої статті 26 Кодексу України про надра. Зокрема, згідно з цією позицією ненадходження будь-якої інформації від надрокористувача з приводу питання про анулювання спеціального дозволу не може розцінюватися, як відсутність заперечень.
У розглядуваній справі суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що надрокористувач не отримував поштову кореспонденцію від Держгеонадр України.
Відповідно через це не міг висловити свою згоду чи незгоду. Натомість відсутність відповіді надрокористувача на звернення щодо анулювання спеціального дозволу свідчить про відсутність згоди та є підставою для звернення до суду.
Таким чином суди попередніх дійшли помилкового висновку про відсутність спору щодо припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами, що унеможливлює вирішення цього питання в судовому порядку і, як наслідок, неправильно відмовили в позові з цієї підстави.
Так, за правою позицію, висловленою Верховним Судом у постановах від 17.10.2018 у справі №812/1761/17 та від 16.07.2020 у справі №0940/1973/18, анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач у ході судового розгляду справи усунув порушення вимог Угоди про умови користування надрами. Зокрема, надав суду разом із відзивом на позову заяву звіти за формою 5-гр за 2017 - 2018 роки (а.с. 72-73), та докази відсутності податкової заборгованості станом на 19.03.2019 (банківські виписки по рахунку (а.с.70-71), лист ГУ ДФС у Житомирській області від 19.03.2019 №3215/6/06-30-52-12 (а.с.65)).
За цих обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність, станом на момент ухвалення судового рішення, правових підстав для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами в судовому порядку.
Водночас, як стверджує позивач у касаційні скарзі, відзив разом із доданими до нього доказами усунення надрокористувачем порушень вимог Угоди про умови користування надрами на адресу Держгеонадра України не надходили, що відповідно унеможливило здійснити перевірку факту усунення таких. За позицією скаржника, висновки про усунення позивачем інкримінованих йому порушень, які власне і слугували підставою для анулювання дозвільного документу в судовому порядку, є передчасними.
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам скаржника, колегія суддів зазначає про таке.
Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до положень статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Учасники справи мають право, зокрема:
- подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
- подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Учасники справи зобов`язані:
- виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
- сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;
- подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
- надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
- виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
- виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
За правилами статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Згідно із приписами статті 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
До відзиву, зокрема, додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що процесуальним обов`язком відповідача, у разі подання ним відзиву на позовну заяву разом із доданими до нього доказами, є надіслання також таких документів на адресу інших осіб, які беруть участь у справі. Документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи відповідач надає суду разом із відзивом. У разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи суд не бере до уваги відповідні докази.
У іншому випадку не забезпечуються основні засади судочинства.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною 4 статті 90 КАС України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що позиція відповідача зводиться до того, що ним усунені порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, зокрема погашено борг із рентних платежів, а також своєчасно і в повному обсязі подано звітність до ДНВП "Геоінформ України".
Проте серед документів, долучених на підтвердження зазначеної позиції, відсутні докази надіслання на адресу позивача відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів.
Позивач в свою чергу заперечує факт надходження на його адресу відзиву із долученими до нього доказами на підтвердження доводів ТОВ "Оптима". Стверджує, що неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків унеможливило встановлення фактичних обставин у справі та відповідно вчинило перешкоди у здійсненні Держгеонадра України повноважень із перевірки зазначеної інформації.
Водночас, суди першої та апеляційної інстанції, встановлюючи факт відсутності у відповідача заборгованості із рентних платежів, а також подання до ДНВП "Геоінформ України" щорічної звітності за формою 5-гр, не переконалися у достовірності такої інформації.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №97 від 14.03.2016 затверджено форми звітності щодо обліку запасів корисних копалин та інструкцій з їх заповнення (далі - Наказ №97)
Цей наказ прийнятий на виконання вимог статей 42, 44 Кодексу України про надра, статті 6 Закону України "Про державну геологічну службу України", абзаців другого, третього підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, №1174, абзацу третього пункту 61 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України з метою забезпечення державного обліку запасів і проявів корисних копалин та використання мінерально-сировинної бази України, організації ведення Державного балансу запасів корисних копалин.
Згідно із пунктом 11 розділу 1 Наказу № 97 Держгеонадра здійснює контроль за своєчасним поданням користувачами надр форми 5-ГР, перевіряє відповідність зазначених відомостей вимогам цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів (…).
Отже на Держгеонадра покладений обов`язок здійснювати контроль та перевіряти відомості щодо обліку запасів і проявів корисних копалин.
Проте при розгляді справи та ухваленні судових рішень, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не перевірили дотримання відповідачем порядку, встановленого КАС України для подання відзиву на позовну заяву разом з доказами, які мають значення для вирішення справи по суті їх отримання та оцінку позивачем відповідно до покладених на нього обов`язків.
Зазначена вимога закону не є формальною та впливає не лише на рівність сторін у справі, оскільки суд при прийнятті рішення не оцінив належність, допустимість, достовірність зазначених доказів, а послався на їх наявність без оцінки уповноваженим органом.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
На переконання колегії суддів, зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків про усунення відповідачем порушень вимог законодавства у сфері надрокористування.