ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/6432/19
адміністративне провадження № К/9901/30514/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді - Шевцової Н. В.,
суддів: Мацедонської В. Е., Єресько Л. О.
за участю
секретаря судового засідання Савенкова Є. О.
учасників справи:
представника відповідача - 2 Гуменюка В. І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/6432/19
за позовом ОСОБА_1
до Голови комісії з припинення Верховного Суду України Соловйової Любові Володимирівни, Верховного Суду України
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Державної казначейської служби України
про визнання дій Голови ліквідаційної комісії протиправними, скасування наказу
за касаційною скаргою Голови комісії з припинення Верховного Суду України Соловйової Любові Володимирівни
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Катющенка В. П.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів Земляної Г. В., Файдюка В. В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_3, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Державної казначейської служби України, Верховного Суду України, у якому просила суд:
1.1. визнати дії так званого Голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_3 з видання наказу про її звільнення протиправними, скасувати наказ від 13 липня 2018 року № 127-к;
1.2. стягнути заборгованість з заробітної плати / за час вимушеного прогулу у розмірі, який відповідає довідці Верховного Суду України про заробітну плату й інші доходи від 08 квітня 2019 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що супровідним листом від 29 березня 2019 року № 1-64/2/2-19 Голова ліквідаційної комісії Верховного Суду України направив на адресу останньої наказ від 13 липня 2018 року № 127-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ від 26 грудня 2018 року № 273-к, з якого позивачеві стало відомо, що її звільняли 5 та 11 липня 2018 року. Позивач стверджує, що з жодним з наказів її не було ознайомлено.
2.1. Також позивач зазначає, що її в установленому порядку не було повідомлено про наступне вивільнення та не запропоновано іншої рівноцінної посади. Звертає увагу, що після 02 червня 2016 року Верховною Радою України не було прийнято законів, що встановлюють порядок ліквідації Верховного Суду України. А тому вважає, що 02 червня 2016 року, ухвалюючи зміни до Конституції України в частині правосуддя, законодавець змінив назву найвищого судового органу - "Верховний Суд України" на "Верховний Суд", при цьому не змінив організаційно-правової форми конституційного органу і утворивши судоустрійним законом ще один орган з такою ж назвою. Зазначає, що зміна назви не є підставою для ліквідації, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Наголошує, що усі дії з ліквідації Верховного Суду України знаходяться поза межами правового поля. Зазначає, що заборгованість із заробітної плати/за час вимушеного прогулу розрахована відповідно до довідки Верховного Суду України про заробітну плату й інші доходи від 08 квітня 2019 року і становить 174 634,06 грн.
3. 20 травня 2019 року до суду від представника Верховного Суду України ОСОБА_2 надійшли пояснення, у яких остання зазначила, що позов підлягає задоволенню. Уважає, що оскільки не існує виданого уповноваженим Конституцією України органом розпорядчого акта про ліквідацію чи реорганізацію Верховного Суду України, звільнення позивача з посади з цих підстав не може вважатися законним.
4. 06 серпня 2019 року позивачем подано до суду пояснення, у яких остання звернула увагу, що спірний наказ прийнято неуповноваженою особою за відсутності відповідної процедури ліквідації та розпорядчого акта уповноваженого суб`єкта про ліквідацію та з порушенням усіх норм трудового законодавства, що стало наслідком виникнення заборгованості по заробітній платі.
5. Ухвалою суду від 04 лютого 2020 допущено заміну первинного відповідача у справі - голову ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_3 на належного відповідача - Голову комісії з припинення Верховного Суду України ОСОБА_4 (відповідач-1), а також залучено Верховний Суд України (відповідач-2) до участі у справі як співвідповідача, виключивши останній зі складу третіх осіб.
6. 28 лютого 2020 року представником Верховного Суду України ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вона пояснила, що відповідач не заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає, що є правові підстави для їх задоволення. Звернула увагу, що позивач перебуває у трудових відносинах з Верховним Судом України. Порушення прав, свобод і інтересів позивача полягає у недопущенні до робочого місця, перешкоджанні виконанню трудових обов`язків, невиплаті заробітної плати, дійсно має місце і спричинене незаконними діями щодо ліквідації Верховного Суду України без правових підстав. ОСОБА_2 пояснила, що про неконституційні та незаконні дії, направлені на ліквідацію Верховного Суду України як конституційного органу і найвищого судового органу в системі судоустрою України, Верховний Суд України, починаючи з січня 2018 року, неодноразово звертався до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора, Голови служби безпеки України, Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. Не дивлячись на це, певні особи присвоїли собі владні повноваження та розпочали процедуру ліквідації Верховного Суду України у неконституційний спосіб. Зокрема, це виразилося у незаконному утворенні ОСОБА_3 так званої "ліквідаційної комісії" Верховного Суду України, підроблення ним бланків і печатки Верховного Суду України і подання пакету підроблених документів до Державної казначейської служби України з метою припинення фінансування Верховного Суду України. Указані незаконні дії призвели до припинення виплати Державною казначейською службою України з липня 2018 року суддівської винагороди 11 суддям та зарплати державним службовцям Верховного Суду України, в тому числі і позивачу. Зазначила, що ОСОБА_3 не є працівником Верховного Суду України, і наказом в.о. Голови Верховного Суду України від 06 квітня 2018 року № 305/0/16-18 відмовлено ОСОБА_3 в допуску до виконання службових обов`язків на посаді заступника керівника апарату Верховного Суду України.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
7. Наказом Голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_3 від 13 липня 2018 року № 127-к відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України, пункту 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" та статті 24 Закону України "Про відпустки" звільнено ОСОБА_1, головного консультанта відділу інтернет комунікацій управління комунікацій, 16 липня 2018 року із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Верховного Суду України.
8. Листом від 29 березня 2019 року № 1-64/0/2-19 в.о. керівника апарату, Голова ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_3 повідомив позивача, що:
8.1. наказом від 13 липня 2018 року № 127-к останню звільнено із займаної посади головного консультанта відділу інтернет комунікацій управління комунікацій у зв`язку з ліквідацією Верховного Суду України 16 липня 2018 року;
8.2. з урахуванням того, що в день звільнення ОСОБА_1 відмовилася ознайомитися з зазначеним наказом, його копію 27 липня 2018 року було надіслано на поштову адресу останньої;
8.3. надіслана кореспонденція повернулася до ліквідаційної комісії Верховного Суду України з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання";
8.4. щодо наказу Верховного Суду України про звільнення ОСОБА_1 від 05 липня 2018 року № 18-к, то цей наказ було скасовано наказом від 26 грудня 2018 року № 273-к як нереалізований;
8.5. стосовно переведення на посаду державної служби до Верховного Суду відповідно до кваліфікації ОСОБА_1 та вимог трудового законодавства, то зазначене питання не належить до компетенції Голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України.
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що матеріали особової справи позивача не містять ні спірного наказу, ні акта, що засвідчує факт передачі справ і майна.
10. З довідки Верховного Суду України від 09 квітня 2019 року, яка підписана в.о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_5 судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 працює у Верховному Суді України з 22 січня 2010 року по сьогодні.
11. З долучених до матеріалів справи довідок про заробітну плату й інші доходи від 14 січня 2019 року № 7 (том 1 а.с. 17), від 11 березня 2019 року № 182 (том 2 а.с. 84), від 08 квітня 2019 року б/н (том 1 а.с. 47), від 01 серпня 2019 року № 21 (том 1 а.с. 79), від 29 жовтня 2019 року № 37 (том 1 а.с. 92-93), від 23 січня 2020 року № 24 (том 1 а.с. 113) судами попередніх інстанцій установлено, що Верховним Судом України продовжується нарахування ОСОБА_1 заробітної плати.
12. Як вбачається з довідки Верховного Суду України від 08 квітня 2019 року б/н, заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з липня 2018 року по березень 2019 року становить 174 634,06 грн.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
13.1. Стягнуто з Верховного Суду України (01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 4, код ЄДРПОУ 00019034) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) заборгованість з заробітної плати у розмірі 174 634,06 грн.
13.2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до довідки Верховного Суду України від 08 квітня 2019 року б/н існує заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з липня 2018 року по березень 2019 року, яка становить 174 634,06 грн. Указана обставина визнається представником Верховного Суду України.
15. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийнятий головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_3 наказ від 13 липня 2018 року № 127-к, так і залишився нереалізованим. Ураховуючи, що оспорювані дії та наказ не створили жодних правових наслідків для позивача у вигляді виникнення, зміни або припинення прав останньої, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині.
16. Також суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відсутності підстав для надання правової оцінки доводам учасників справи про те, що ОСОБА_3 немає повноважень на проведення ліквідації Верховного Суду України та незаконність процедури ліквідації Верховного Суду України в цілому, позаяк у межах спірних правовідносин підлягають з`ясування виключно обставини щодо проходження позивачем публічної служби.
ІV. Касаційне оскарження
17. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Головою комісії з припинення Верховного Суду України ОСОБА_4 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 13 листопада 2020 року.
18. 23 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
19. На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду заявником касаційної скарги усунуто встановлені судом недоліки шляхом направлення копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, які надійшли до Суду 23 листопада 2020 року, та уточненої касаційної скарги, яка зареєстрована 30 листопада 2020 року.
20. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач-1 в уточненій касаційній скарзі зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
21. Обґрунтовуючи наявність виняткових обставин відповідач-1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо надання оцінки діям законного представника Верховного Суду України, яким є лише голова ліквідаційної комісії або інша особа, яка діє за дорученням голови ліквідаційної комісії. Інші особи не мають права представляти Верховний Суд України у його відносинах з третіми особами та виступати у суді від імені зазначеної установи.
22. Відповідач - 1 указує, що судами попередніх інстанцій не враховано сформовану правозастосовчу практику, зокрема Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 30 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/16935/18 дійшов висновку, що право на підпис позовної заяви, поданої від імені Верховного Суду України, як юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, належить голові комісії з припинення або ліквідатору, яким, згідно з даними Реєстру, є ОСОБА_3 .
23. Крім того, заявник касаційної скарги наголошує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, з огляду на розгляд Конституційним Судом України конституційного подання в частині припинення Верховного Суду України, рішенням якого норма про припинення цієї юридичної особи неконституційною не визнавалася, а лише оцінювалася конституційність ліквідації Верховного Суду України саме як органу судової влади, а не як юридичної особи. Отже, на думку відповідача-1, рішення Конституційного Суду України жодним чином не впливає на повноваження ліквідаційної комісії і процедуру ліквідації.
24. Таким чином, відповідач-1 у касаційній скарзі обґрунтував наявність підстав, за яких рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
25. У касаційній скарзі відповідач-1 також зазначає, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
26. На обґрунтування підстави для касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України); суди встановили обставини, мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 353 КАС України).
27. Відповідач-1 стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не врахували, що належним представником Верховного Суду України як юридичної особи, може бути лише голова ліквідаційної комісії або член ліквідаційної за дорученням голови ліквідаційної комісії. Інші особи не мають права представляти Верховний Суд України у його відносинах із третіми особами та виступати у суді від імені зазначеної установи. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/16935/18.
28. Таким чином, судами не взято до уваги та не досліджено той факт, що довідки про заробітну плату й інші доходи, наявні в матеріалах справи, видані в. о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_5, який не має права на підписання таких документів як в межах трудового, так і цивільного законодавства. Повноваження щодо надання вказаних довідок належать виключно до компетенції ліквідаційної комісії Верховного Суду України, яка в свою чергу має право нараховувати заробітну плату працівникам апарату Верховного Суду України.
29. Відповідач-1 указує, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної оцінки довіреності представника Верховного Суду України Охрімчук Н. В. і ухвалили рішення на підставі доказів і документів, що подані та підписані особою, яка не має на це належних повноважень.
30. У зв`язку із зазначеним відповідач-1 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та направити справу № 640/6432/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.
31. Колегія суддів, вважаючи доведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року відкрила касаційне провадження та витребувала з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/6432/19.
32. 10 грудня 2020 року матеріали справи №640/6432/19 надійшли до Верховного Суду.
33. 14 грудня 2020 року на електронну пошту Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, підписаний в.о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_5
34. 21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, підписаний в.о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_5, у паперовій формі.
35. 19 січня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, підписаний позивачем. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційна скарга підписана головою ліквідаційної комісії, натомість відповідачем у справі є голова комісії з припинення. Крім того, за доводами позивача, ОСОБА_4 призначена протиправно, отже, вона не має права вчиняти дій, які б мали юридичне значення. Протиправність призначення ОСОБА_4, так само як і ОСОБА_3, позивач доводить на підставі того, що Верховний Суд України не було ліквідовано у належний спосіб - не видано відповідного Закону України. Фактично ліквідації органу з конституційним статусом не відбулося, що підтверджено Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року.
36. У зв`язку із зазначеним позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
37. 18 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про закриття касаційного провадження вмотивоване тим, що ліквідаційна комісія Верховного Суду України не утворена у належний спосіб, а ОСОБА_4 не є її Головою.
38. Ухвалою від 01 березня 2021 року адміністративну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 березня 2021 року о 14:00 год.
39. 22 березня 2021 до Верховного Суду надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі, підписане в.о. Голови Верховного Суду України, вмотивоване тим, що касаційну скаргу підписала особа, яка не мала права її підписувати.
40. 30 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
41. 22 квітня 2021 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу повернуто на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
42. 20 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду адміністративну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 червня 2021 року о 14:00 год.
43. 22 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та в. о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_5 про закриття касаційного провадження в цій справі.