ПОСТАНОВА
Іменем України
13 липня 2021 року
Київ
справа №803/1593/15
касаційне провадження №К/9901/25881/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 (суддя Ксензюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді: Хобор Р.Б., Попко Я.С.) у справі за позовом Приватного підприємства "Торгівельна компанія "УКР-ПЕТРОЛЬ" (далі у тексті - ПП "ТК "УКР-ПЕРТОЛЬ", Підприємство) до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі у тексті - Володимир-Волинська ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Торгівельна компанія "УКР-ПЕТРОЛЬ" звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого Володимир-Волинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області від 28.05.2015 № 0001271500, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 2 557, 50 грн, у тому числі, за основним платежем у сумі 2 046, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 511, 50 грн.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 12.05.2015 № 406/15-25092598 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку", якою було встановлено порушення підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 2 046, 00 грн. Зазначає, що відображення в уточнюючій податковій декларації з акцизного податку за лютий 2015 року вартості реалізації товарів для комерційного використання, що не підлягає акцизному оподаткуванню, виключає факт заниження акцизного податку підприємством, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 2 046, 00 грн.
У письмових запереченнях на позов відповідач не погоджувався із доводами відповідача, мотивуючи тим, що податкові зобов`язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій. Висновки Володимир-Волинської ОДПІ, зроблені при проведенні перевірки вважає правомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства. Просив суд відмовити повністю у задоволенні позову.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2016 позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 № 0001271500 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 2 557, 50 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 залишено без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2016.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суди виходили з того, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки, дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності, а отже, під час проведеної Інспекцією камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, з цих підстав викладені в акті перевірки від 12.05.2015 № 406/15-25092598 висновки про заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 2 046, 00 грн є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.
Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи по суті та неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи, оскільки, за результатами аналізу податкової звітності ПП "ТК "УКР-ПЕТРОЛЬ" по АЗС встановлено неправомірне відображення у додатку № 6 до декларації з акцизного податку ПП "ТК "УКР-ПЕТРОЛЬ" за лютий 2015 року вартість від реалізації пального для комерційного призначення, зважаючи на що просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що ним здійснено реалізацію нафтопродуктів не громадянам та споживачам, а саме суб`єктам господарювання для їх комерційного використання. Звертає увагу, що при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам в межах укладених договорів відбувається відвантаження (продаж) нафтопродуктів представникам юридичних осіб (фізичним особам) для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб (покупців). За таких умов реалізація підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України не відбувається, оскільки нафтопродукти не придбаються з метою їх використання громадянином або іншим кінцевим споживачем в особистих некомерційних цілях, а придбаваються з метою їх використання саме у комерційній діяльності юридичних осіб.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 12.07.2021 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 13.07.2021.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Володимир-Волинською ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за лютий 2015 року ПП "ТК "УКР-ПЕТРОЛЬ", за результатами якої складено акт від 12.05.2015 № 406/15-25092598.
Перевіркою встановлено, неправомірне відображення у рядку 5.4 та рядку 6.4 додатку 6 уточнюючої податкової декларації з акцизного податку за лютий 2015 року вартості від реалізації товарів для комерційного використання в сумі 40 907, 02 грн, чим порушено підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункт 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункт 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункт 216.9 статті 216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року в сумі 2 046, 00 грн.
За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 № 0001271500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 2 557, 50 грн, у тому числі, за основним платежем в розмірі 2 046, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 511 грн. 50 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що при наявності договорів поставок з суб`єктами господарювання з оплатою постачання в безготівковому порядку або у готівковому порядку через касу підприємства та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, чеків тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає, крім того, суди виходили з того, що відпуск нафтопродуктів таким способом підпадає під врегулювання Закону України від 06.09.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі у тексті - Закон № 265/95-ВР). Таким чином, суди дійшли висновку, що позивачем доведено поставку (відпуск) вказаних обсягів нафтопродуктів іншим особам для цілей їх використання у господарській комерційній діяльності, тобто в рамках підприємництва, натомість, контролюючим органом не доведено реалізації позивачем обсягів нафтопродуктів, вартість яких визначена у гр. 4 додатку № 6 до податкової декларації з акцизного податку, для некомерційного використання.
Надаючи оцінку обставинам у справі Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків ( абзаци 1, 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно з ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.
Таким чином, об`єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.
Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпунктом 215.3.10 пункту 251.3 статті 215 ПК України операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.
Датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону № 265/95-ВР, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 ПК України.
Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (далі - Правила) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).
В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1315.
При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункту 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).
Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України.
Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.
З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.
Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значенні в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.
Оскільки, через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов`язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.
Крім того, згідно з листом Державної фіскальної служби України від 20.01.2015 № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам`яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).
Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.
Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.
Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.
При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.
Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.
Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону № 265/95-ВР через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).
Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд приходить до висновку про те, що податкові зобов`язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), у зв`язку з чим прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання питання щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (пальне), Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким не змінюючи попереднього правового регулювання уточнено п.п. 14.1.212 ПК України згідно із яким під реалізацією суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Наслідки порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків передбачені статтею 127 ПК України. Відповідно до абзацу другого частини першої вказаної статті дії щодо ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що податкові зобов`язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 березня 2018 року по справі №813/4238/15, від 20 квітня 2018 року по справі №820/10856/15, від 20 червня 2018 року по справі №803/1118/16.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, абзац другий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України уточнено й згідно з яким реалізацією суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів вважається, крім іншого, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.
За наведеного, відсутності у даній справі спору щодо правильності розрахунку та обсягів реалізованих підакцизних товарів й, відповідно, визначення відповідачем об`єкту та бази оподаткування як обов`язкових елементів податку при обчисленні суми грошового зобов`язання, Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства.
Посилання позивача у запереченнях на те, що згідно з актом камеральної перевірки перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку, однак, контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов`язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки, Суд не приймає з огляду на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ці обставини не встановлювались судами попередніх інстанцій.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі №803/1593/15 скасувати.
У задоволенні позову Приватного підприємства "Торгівельна компанія "УКР-ПЕТРОЛЬ" до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від від 28.05.2015 № 0001271500 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.