ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа №522/3191/19
адміністративне провадження №К/9901/31854/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Єщенка О. В., Димерлія О. О., Танасогло Т. М. від 16 жовтня 2020 року
у справі №522/3191/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
УСТАНОВИВ:
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Приморського районного суду міста Одеса з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, у якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 31 січня 2019 року №051/19 та закрити справу.
2. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2019 року у справі №522/3191/19.
4. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду першої інстанції від 15 серпня 2019 року за нововиявленими обставинами.
5. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року у справі №522/3191/19 - повернуто особі, яка її подала.
6. 17 листопада 2020 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду міста Одеса від 16 липня 2020 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 522/3191/19, у якій просив такі скасувати та задовольнити позов.
7. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Приморського районного суду міста Одеса від 16 липня 2020 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. П`ятий апеляційний адміністративний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги, виходив з того, що за поданими апелянтом матеріалами апеляційний суд позбавлений можливості встановити обставини про незадовільний майновий стан заявника та наявність підстав для застосування приписів, передбачених статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" в частині звільнення від оплати судового збору, а також у частині зменшення розміру судового збору, який підлягає оплаті при поданні апеляційної скарги. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що апелянту неодноразово продовжувався строк на усунення недоліків апеляційної скарги і встановлений судом строк був достатнім для вчинення апелянтом певних процесуальних дій для приведення апеляційної скарги у відповідність до норм КАС України.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції протиправно повернув апеляційну скаргу, оскільки розглянувши клопотання про зменшення або звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не врахував, що на пенсію позивача накладено арешт. Крім того, лише на друге звернення до Пенсійного фонду України позивач (28 жовтня 2020 року) отримав довідку про отриманий дохід за 2019 рік.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
12. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
13. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
14. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
15. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Статтею 296 КАС України регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Пунктом 1 частини 5 вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
17. Відповідно до статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
18. Так, за приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
20. Згідно з частиною 5 статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
21. Постановляючи оскаржувану ухвалу, П`ятий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та апелянту наданий десятиденний термін для усунення недоліків скарги шляхом: 1) подання апеляційної скарги з уточненими вимогами до суду апеляційної інстанції разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі; 2) подання оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2 102 грн.
22. Оскільки доводи апелянта про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору були необґрунтованими, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року апелянту продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги до 01 вересня 2020 року.
23. 20 серпня 2020 року та 15 вересня 2020 року апелянт подав уточнену апеляційну скаргу разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та клопотання про звільнення від оплати судового збору у якому посилався на незадовільний майновий стан, що перешкоджає йому вчинити певні процесуальні дії з дотриманням вимог КАС України.
24. В обґрунтування вищезазначеного клопотання апелянт вказав, що єдиним джерелом його доходу є пенсія. У період з січня 2019 року з нарахованої пенсії утримано 10 000 грн (згідно постанови державного виконавця від 17 січня 2019 року), а також 7 200 грн (згідно постанови державного виконавця від 03 квітня 2019 року). З початку 2020 року з пенсії державним виконавцем стягнуто 9 446 грн (на підставі постанови від 04 лютого 2020 року) та 1 700 грн (згідно постанови від 01 липня 2020 року). Крім того, згідно постанови державного виконавця від 04 лютого 2020 року на грошові кошти апелянта накладено арешт у межах суми стягнення 9 446 грн.
25. Оскільки апелянтом не надано до суду апеляційної інстанції відомості про дохід за повний попередній 2019 рік або його залишок у зв`язку із реалізацією відповідних виконавчих дій, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року апелянту продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 02.10.2020 року шляхом надання до суду документів, за якими можливо встановити майновий стан заявника та підстави для звільнення від сплати судового збору, або поданням оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2 102 грн.
26. 01 жовтня 2020 року апелянтом подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування якого зазначає, що розмір судового збору, перевищує 5% від розміру його доходу за 2019 рік. Надав довідку від 30 вересня 2020 року № 1358, видану ГУ ПФУ в Одеській області в підтвердження того, що у період з серпня 2019 року по квітень 2020 року з нарахованої позивачу суми пенсії у загальному розмірі 41 770, 39 грн відраховано по постанові державної виконавчої служби 7 749 грн, виплачена у вказаний період пенсія складає у розмірі 34 021, 39 грн.
27. Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною 1 статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
28. Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
29. Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
30. Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
31. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
32. Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина 2 цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
33. Варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
34. З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
35. Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.
36. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
37. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
38. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
39.Отже, положення частини першої статті 133 КАС України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України "Про судовий збір", що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України "Про судовий збір", застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
40. Колегія суддів наголошує, що частина 1 статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
41. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
42. Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності обставин, які б свідчили про наявність умов, предметних та суб`єктних критеріїв, за яких суд може розглянути питання про звільнення від сплати судового збору з огляду на майновий стан сторони, а відтак - і про повернення апеляційної скарги у зв`язку із неусуненням скаржником недоліків апеляційної скарги в установлений строк шляхом подання документа про сплату судового збору.
42. При цьому, суд апеляційної інстанції продовжував строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, шляхом надання до суду довідки про дохід за повний 2019 рік або його залишок у зв`язку із реалізацією відповідних виконавчих дій, оскільки в інакшому випадку суд позбавлений можливості встановити обставини про незадовільний майновий стан позивача.
43. Доводи скаржника щодо неправомірності висновків суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відтак рішення суду апеляційної інстанції є правомірним та не підлягає скасуванню.
44. Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що апелянту неодноразово продовжувався строк на усунення недоліків апеляційної скарги і встановлений судом строк є достатнім для вчинення апелянтом певних процесуальних дій та приведення апеляційної скарги у відповідність до норм КАС України.
45. Доводи про те, що довідка про дохід за 2019 рік отримана позивачем лише 28 жовтня 2020 року через неможливість звернення безпосередньо до інспектора, а виключно через поштову скриньку є необґрунтованими, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
46. Також колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем до суду апеляційної інстанції не було надано довідку по доходи за повний 2019 рік або його залишку у зв`язку із реалізацією відповідних виконавчих дій, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості надати оцінку доводам щодо накладення арешту на пенсію скаржника і дійти висновку про незадовільний майновий стан заявника та наявність підстав для застосування приписів статті 133 КАС України та статті 8 Закону України "Про судовий збір".
47. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів статті 169 КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду з цією апеляційною скаргою в порядку визначеному цим процесуальним законом.
48. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
49. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
50. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
51. У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).
52. Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).
53. У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням матеріального і процесуального права.
54. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
55. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд