ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року
м. Київ
справа №2а-11233/10/1370
адміністративне провадження №К/9901/25080/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Галицької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник ГУ ДПС у Львівській області)
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року (головуючий суддя Качмар В.Я., судді: Гінда О.М., Мікула О.І.)
у справі № 2а-11233/10/1370 (№ 876/2580/16)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар"
до Галицької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області,
Миколаївської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Янтар" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (після реорганізації - Галицької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати (з урахуванням уточнення) податкові повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобовʼязання за платежем податок на додану вартість.
Ухвалою суду першої інстанції від 11.05.2011 залучено до участі у справі як другого відповідача Державну податкову інспекцію у Миколаївському районі Львівської області.
Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 15.03.2016 року в задоволені позову відмовив.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки правомірно констатовано перший продаж позивачем житлових квартир Державній іпотечній установі, у звʼязку з чим вказано про неможливість застосування пільги, передбаченої підпунктом 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість". Такі висновки суд першої інстанції зробив, здійснивши аналіз реальності наданих послуг з реконструкції житла за договором підряду укладеним позивачем з ПП "Будагрогурт". Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи не підтверджують реального виконання контрагентом позивача робіт з реконструкції гуртожитку, відтак вказані послуги в розумінні підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" не можна вважати першою поставкою житла. Як наслідок суд дійшов висновку, що саме продаж позивачем Державній іпотечній установі 18 квартир є першою поставкою житла в розумінні підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість".
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.10.2016 скасував постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010 року №0000722341/3 та прийняв нову постанову, якою позов в цій частині задовольнив.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року №0000722341/3.
В решті постанову суду першої інстанції залишив без змін (в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 24.12.2009 №0000722341/0, ДПІ-2 від 30.03.2010 №000072234/1, від 09.06.2010 №0000722341/2).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продаж Товариством відповідно до договору 18 квартир, що знаходяться за адресою вул. Л.Українки 21/2 в м. Новий Розділ Львівської області, було другою поставкою житла в розумінні підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", що виключає оподаткування вказаної операції.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі податковий орган зазначив про суттєві недоліки в оформлені первинних документів, на які було звернуто увагу судом першої інстанції, а отже, за твердженням податкового органу продаж позивачем Державній іпотечній установі 18 квартир є першою поставкою житла в розумінні підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість".
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 08.12.2009 по 11.12.2009 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відʼємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.12.2009 року №3272/23-409/19141186.
Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем зокрема пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено суму відʼємного значення різниці між сумою податкового зобовʼязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 23 500 грн, та занижено ПДВ за жовтень 2009 року на загальну суму 628 985 грн.
24.12.2009 року на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000722341/0, яким визначено суму податкового зобовʼязання за платежем податок на додану вартість 754 782 грн, в тому числі основний платіж 628 985 грн та штрафні (фінансові) санкції 125 797 грн.
Вищевказане ППР неодноразово оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку. Після кожного рішення по результатам розгляду скарги Товариства, винесено податкові повідомлення відповідно від 30.03.2010 року № 000072234/1, від 09.06.2010 року № 0000722341/2, від 13.08.2010 року № 0000722341/3, від 27.10.2010 року №0000722341/3.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 01.11.2007 року Товариство придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина Євробуд" будівлю гуртожитку по вул. Л.Українки 21/2 у м. Новий Розділ Львівської області за ціною 350 000 грн, в т.ч. ПДВ 58 333,34 грн.
17.12.2007 року наказом Товариства №01/12 будівлю гуртожитку за вказаною адресою виведено з експлуатації з метою проведення реконструкції будівлі гуртожитку під житловий будинок.
Після проведення робіт по реконструкції гуртожитку під житлові квартири, Новороздільською міською радою видано позивачу свідоцтва на право власності від 17.12.2008 року на житловий будинок по вул. Л.Українки, 21/2 в м. Новий Розділ Львівської області та окремі свідоцтва на квартири, які знаходяться в даному житловому будинку.
У відповідності до договору купівлі-продажу від 20.10.2009 року Товариство продало, а Державна іпотечна установа придбала 18 квартир, що знаходяться за адресою вул. Л.Українки 21/2 в м. Новий Розділ Львівської області.
Згідно п.2 "Вартість нерухомого майна" вказаного договору продаж зазначеного в ньому нерухомого майна здійснюється за згодою сторін в безготівковій формі за ціною 4 101 240 грн без ПДВ.
Позивачем, з урахуванням положення підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", при продажі 18 квартир ПДВ не нараховано.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що предметом доказування у даній справі, зокрема, мають бути обставини, які свідчать про наявність або відсутність у позивача обʼєкта оподаткування податком на додану вартість, а саме, - настання фактичних обставин першої поставки позивачем житла в розумінні підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обовʼязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Згідно підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від оподаткування, серед інших, звільняються операції з поставки житла (обʼєктів житлового фонду), крім їх першої поставки.
Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (обʼєкта житлового фонду) розуміється:
а) перше передання готового новозбудованого житла (обʼєкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (обʼєкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого обʼєкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у звʼязку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника.
Норми цього підпункту поширюються також на першу поставку дачних або садових будинків, а також будь-яких інших обʼєктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд), індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних стоянках.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погодився податковий орган, що слід встановити, чи дійсно роботи по реконструкції обʼєкта - будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Л. Українки, 21 корпус 2 виконувалися ПП "Будагрогурт". Тобто, слід встановити реальність операції з проведення реконструкції з метою визначення наявності факту першої поставки житла в розумінні пункту "б" підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість".
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 15.11.2007 року між позивачем та приватним підприємством "Будагрогурт" укладено договір підряду № 15/11-33.
Умовами договору передбачено, що ПП "Будагрогурт" зобовʼязується на власний ризик виконати роботи по реконструкції гуртожитку під житлові квартири по вул. Лесі Українки, 21, корпус 2 в м. Новий Розділ, Миколаївського району, Львівської області, а замовник - Товариство - зобовʼязується прийняти цю роботу та оплатити її.
На підтвердження реальності здійснення ПП "Будагрогурт" послуг по реконструкції гуртожитку під житлові квартири, Товариством підтверджена такими документами: договором підряду від 15.11.2007 №15/11-33 (далі Договір підряду), графіком проведення оплати за виконані роботи та проведення виконаних робіт, календарним графіком виконання робіт на будівництві, податковими накладними, реєстром наказів за 2007 рік ТОВ, наказом від 17.12.2007 про виведення з експлуатації будівлі гуртожитку з метою проведення реконструкції та актом про виведення, дозволом на виконання будівельних робіт від 08.07.2008 №5/3 ж (далі - Дозвіл) виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція), ліцензією ПП на виконання будівельних робіт від 27.06.2007 Серії АВ №331868, довідками КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт, актами КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт та підсумковими відомостями ресурсів, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва (далі Зведений кошторис), актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обʼєкта від 12.12.2008, реєстром здійснених платежів, робочим проектом реконструкції гуртожитку під житловий будинок та змінами до нього, проектами підключення до міських електричних мереж та газифікації.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані первинні документи в своїй сукупності документально підтверджують реальний характер операцій між позивачем та його контрагентом, а окремі недоліки в оформленні документів не можуть свідчити, що така господарська операція фактично не відбулася.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до фактичної переоцінки, додаткової перевірки доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інші документи, на відсутність яких посилається податковий орган: докази прийому-передачі проектної документації, журнал технічного нагляду, графіки виконання робіт тощо, не є первинними документами в розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", отже їх відсутність не може свідчити про нереальність господарської операції.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що продаж Товариством відповідно до договору 18 квартир, що знаходяться за адресою вул. Л.Українки 21/2 в м. Новий Розділ Львівської області, було другою поставкою житла в розумінні підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", що виключає оподаткування вказаної операції.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд