ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року
м. Київ
справа №425/1942/17
адміністративне провадження №К/9901/23557/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (колегія у складі суддів Компанієць І.Д., Васильєвої І.А., Ястребової Л.В.)
у справі № 425/1942/17
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання дій неправомірним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
І. РУХ СПРАВИ
1. 01.08.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просила:
- визнати протиправними дії голови комісії з реорганізації - виконуючого обов`язки директора виконавчої дирекції ЛОВФССзТВП ОСОБА_2 з винесення постанови № 32/08-08-1151/СД про накладення адміністративного стягнення;
- скасувати постанову № 32/08-08-1151/СД про накладення адміністративного стягнення голови комісії з реорганізації - виконуючого обов`язки директора виконавчої дирекції ЛОВФССзТВП ОСОБА_2 щодо притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
2. Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.09.2017 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.09.2017 скасовано та прийнято нову про задоволення позовних вимог.
4. 05.12.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на рішення суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 відкрито касаційне провадження.
6. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 26.06.2017 по 27.06.2017 Луганським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено позапланову документальну перевірку з питань правомірності отримання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на виплату матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_3, робітнику Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради.
8. За результатами позапланової перевірки страхувальника - КСТП "Рубіжнетеплокомуненерго" 27.06.2017 складено акт перевірки по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 07-12-55, в якому відображені виявлені в ході перевірки порушення, а саме: порушення п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 1105 - призначено та сплачено матеріальне забезпечення застрахованій особі по травмі отриманій внаслідок алкогольного сп`яніння по листкам непрацездатності: АГЮ № 639359, АГЮ № 639273, АГЮ № 640722, АГЮ № 641159, АГЮ № 642540, виданими ОСОБА_3 ..
9. На підставі акта відповідачем було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №32/08-08-1151-СД від 26.07.2017, якою позивача за порушення порядку використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на суму 13712,19 грн притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу 255,00 грн.
10. Не погоджуючись із постановою, позивач звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що постанова від 26.07.2017 №32/08-08-1151/СД, є незаконною, оскільки ОСОБА_3 отримав травму не у зв`язку з перебуванням в стані алкогольного сп`яніння, а внаслідок неправомірних дій третіх осіб. Крім того, зазначає, що не входила до комісії із соціального страхування КСТП "Рубіжнетеплокомуненерго" та не приймала рішень про призначення та сплату матеріального забезпечення застрахованій особі, оскільки за своєю посадою не має таких повноважень.
12. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій щодо прийняття оскаржуваної постанови.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при проведенні з боку роботодавця виплат та розрахунків на користь ОСОБА_3 - оплати листків тимчасової непрацездатності, відповідно до своїх посадових обов`язків, повинна була перевірити відповідність та законність нарахування платежів, та запобігти порушенням в їх нарахуванні, оскільки саме на неї (головного бухгалтера) відповідно до зазначених нормативних актів покладено функцію вжиття заходів по попередженню незаконної витрати коштів та порушення фінансового та господарського законодавства.
14. За висновком суду першої інстанції, позивачем безпідставно було витрачено страхові кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на оплату лікарняних листків ОСОБА_3 .
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що допомога по тимчасовій непрацездатності призначена ОСОБА_3 на підставі рішення комісії із соціального страхування, що створена на КСТП "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради, якою встановлено факт отримання тілесних ушкоджень внаслідок неправомірних дій відносно нього іншої особи, що також підтверджено довідкою Рубіжанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, а не у зв`язку із знаходженням ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння. Тому допомогу по тимчасовій непрацездатності було призначено ОСОБА_3 у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
17. Скаржник зазначає, що головний бухгалтер КСТП "Рубіжнетеплокомуненерго" ОСОБА_1 при сплаті матеріального забезпечення за листками непрацездатності, виданими ОСОБА_3, відповідно до своїх посадових обов`язків, повинна була перевірити відповідність та законність нарахування платежів та запобігти порушенням в їх нарахуванні, оскільки саме на неї (головного бухгалтера) відповідно до вищезазначених нормативних актів покладено функції вжиття заходів по попередженню незаконної витрати коштів та порушення фінансового та господарського законодавства.
18. Рішення суду апеляційної інстанції прийняте в порушення ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності не надається у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням.
19. Комісія з розслідування нещасного випадку, що відбувся з ОСОБА_3, створена в КСТП "Рубіжнетеплокомуненерго", не мала правових підстав для складання акта №1 від 10.01.2017 форми НТ, оскільки Рубіжанським ВП ГУНП в Луганській області, станом на дату складання акта №1, не встановлено всіх обставин отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.
20. Тобто, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови мав керуватися лише рішеннями чи актами, прийнятими органами досудового розслідування відповідно до вимог ст.ст. 283, 284 КПК України при закінченні досудового розслідування кримінального провадження № 12017130330000027, а не актом №1 від 10.01.2017, складеним комісією з розслідування нещасного випадку КСТП "Рубіжнетеплокомуненерго", яка не має жодних повноважень для проведення відповідного розслідування.
21. Також скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. ст. 9, 159 КАС України, оскільки аргументи, наведені судом в оскаржуваному рішенні, не мають нормативно-правової основи, а також на порушення вимог ст. 161 КАС України, оскільки зміст норми, викладеної у оскаржуваній постанові, не відповідає змісту норми, що міститься в Законі України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
22. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надала.