ПОСТАНОВА
Іменем України
14 липня 2021 року
Київ
справа №461/5776/16-а
провадження № К/9901/44397/18
№ К/9901/44399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа - Львівський обласний військовий комісаріат, про зобов`язання вчинити дії, за касаційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Заверухи О.Б., Гінди О.М., Ніколіна В.В. від 20 червня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа - Львівський обласний військовий комісаріат, про зобов`язання вчинити дії, в якому просила:
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугою років, починаючи з 07 жовтня 2009 року в порядку, передбаченому статтями 35, 46, 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої і не виплаченої пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року в порядку, передбаченому статтями 35, 46, 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої і не виплаченої пенсії.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. Із цього часу орган Пенсійного фонду України має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову. якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року до 04 березня 2016 року залишено без розгляду.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 05 березня 2016 року.
В іншій частині задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року до 04 березня 2016 року без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
7. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 25 вересня 1997 року призначено пенсію за вислугу років.
9. У 2000 році ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.
10. З моменту виїзду за кордон і станом на день звернення до суду з позовом виплату пенсії позивачці було припинено.
11. 04 лютого 2016 року представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача із нотаріально посвідченою заявою про поновлення виплати пенсії, до якою було додано копію довіреності, копію паспорта, копію пенсійного посвідчення, копію трудової книжки та оригінал нотаріально завіреної апостильом заяви, підписаної ОСОБА_1 .
12. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 04 березня 2016 року № 2287/03-29 повідомило представника позивача про необхідність подати: заяву про поновлення виплати пенсії; паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) в Україні та вік); рахунок ВАТ "Ощадбанк", відкритий за фактичним місцем проживання.
13. 29 березня 2016 року представник позивача подав до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нотаріально посвідчену копію паспорта ОСОБА_1 та заяву про зарахування коштів на рахунок ВАТ "Ощадбанк" м. Львова.
14. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 12 квітня 2016 року повідомило представника ОСОБА_1 про те, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного й того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Вказано на те, що для призначення пенсії ОСОБА_1 необхідно бути зареєстрованим на території України, особисто з`явитися до територіального органу Пенсійного фонду України та подати заяву із усіма, визначеними Порядком № 3-1 документами.
15. Уважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області обґрунтована відсутністю у позивача права на поновлення виплати пенсії, оскільки виникнення права на пенсію безпосередньо пов`язується з умовою постійного проживання заявника на території України або ж з наявністю укладеного з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. В обґрунтування цього, Управління зазначає, що 28 вересня 2012 року було підписано Угоду про соціальне забезпечення, яке регулюватиме питання пенсійного забезпечення громадян, які виїхали на постійне проживання до Держави Ізраїль, проте, вказана угода не ратифікована Верховною Радою України.
17. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25рп/2009 були скасовані обставини, які були підставою для припинення виплат пенсії, саме з 07 жовтня 2009 року слід поновити виплату пенсії.
18. Також позивачка вказує на невірне застосуванням судом апеляційної інстанції положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
19. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, у яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
20. ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, у яких вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
22. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
23. Статтею 62 закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1--2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
24. Пенсійні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
25. Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
26. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
27. Згідно зі статтею 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
28. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
29. Як зазначено в пункті 3.3. цього Рішення, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
30. У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства; хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 […]; сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі б отримував пенсію; із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує; Судом встановлено, що Уряд не надав ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном; ані рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року не вказує на те, що національні органи наводили відповідні причини для виправдання відмінності у ставленні, на яку заявник скаржився, ані Уряд під час провадження в Суді не навів жодних таких обґрунтувань.
31. У пункті 53 цього рішення також наголошено, що Суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися "з огляду на умови сьогодення" (див. рішення ЄСПЛ від 25 квітня 1978 року у справі "Тайрер проти Сполученого Королівства" (Tyrer v. the United Kingdom), пункт 31, Series A № 26), а підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років.
32. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70 цього рішення).
33. Відповідно до частин першої, другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
34. Згідно із частиною другою статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.
35. Водночас згідно з пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
36. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1 Порядку № 22-1).
37. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
38. Згідно із частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
39. Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
40. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 122, та 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).