Постанова
іменем України
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 448/368/17
провадження № 51-5961км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Камінської М.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 16 березня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 8 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140230000992, за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст. 89 КК не має судимостей,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Городоцького районного суду Львівської області від 16 березня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК,і призначено покарання: ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років; ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22 грудня 2016 року (дати затримання) по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими в тому, що вони в ніч з 21 на 22 грудня 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у будинку АДРЕСА_1, під час спільного розпивання спиртних напоїв із ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних стосунків, діючи в групі, завдали останньому декілька ударів руками і ногами по голові та інших ділянках тіла, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 8 грудня 2020 року апеляційні скарги захисника Гавенка Б.І. та обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнив частково, вирок місцевого суду залишив без зміни.
Постановив на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22 грудня 2016 року по 23 вересня 2019 року та з 7 жовтня по 8 грудня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та просить на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості. Наобґрунтування своєї касаційної скарги засуджений посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що судові рішення є незаконними, необґрунтованими, а висновки цих судів про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на припущеннях та неналежних і недопустимих доказах. Зазначає, що місцевий суд безпідставно не визнав протоколу огляду місця події недопустимим доказом, оскільки фактично був проведений не огляд, а обшук, який здійснювався два дні, а саме 22 та 23 грудня 2016 року. Крім того, цей огляд у його домоволодінні проведено без ухвали слідчого судді та згоди ОСОБА_1 як володільця житла на його проведення. Ухвала слідчого судді про обшук його домоволодіння була постановлена лише через два дні після фактичного проведення цієї слідчої дії, однак її результати цією ухвалою не узаконювалися. На цих же підставах засуджений стверджує про недопустимість протоколів слідчих експериментів, проведених за його участю та участю ОСОБА_2 . Також ОСОБА_1 вказує на порушення порядку вилучення речей під час огляду місця події та недотримання вимог ст. 104, ч. 7 ст. 223 КПК. Крім того, засуджений зазначає про те, що апеляційний суд після скасування попередньої ухвали апеляційного суду повторно не зважив на допущені порушення та необґрунтовано залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 439 КПК та не виконав вказівок Верховного Суду, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції. У доповненнях до касаційної скарги засуджений просить на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувати йому у строк покарання частину попереднього ув`язнення під час попереднього касаційного розгляду, оскільки він перебував у СІЗО і безпосередньо брав участь у розгляді кримінального провадження, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з підстав не дотримання вимог статей 419, 439 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, статей 23, 91, 94 КПК суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження обвинувачення лише на підставі їх безпосереднього дослідження.
Дотримання цієї вимоги виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини і права на захист. Без безпосереднього дослідження доказів, їх належної перевірки та оцінки, суд позбавлений можливості встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та відповідно правильно кваліфікувати вчинене особою діяння.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зважаючи на приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.