Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 592/11464/14-ц
провадження № 61-4339св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області,
заінтересована особа (стягувач) - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Гладиш Ярослава Миколаївна, на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 жовтня 2019 року у складі судді Фоменко І. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Собини О. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області) Ричкаля С. П.
Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області перебуває виконавчий лист № 592/11464/14, виданий 15 липня 2015 року Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з нього на користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу у розмірі 1 110 460,38 грн.
Зазначав, що він добровільно виконав рішення суду та сплатив ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість, у зв`язку з чим стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа.
Проте головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області Ричкаль С. П. безпідставно не вживає заходи щодо закінчення зведеного виконавчого провадження № 58731589, не знімає арешт з майна та не виключає відомості про ОСОБА_1 як боржника з Єдиного державного реєстру.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області Ричкаля С. П. винести постанову про закінчення зведеного виконавчого провадження № 58731589 (№ 58668711, № 58668581) та провести реєстрацію припинення обтяження з майна ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, які підлягають виконанню в загальному порядку, а тому підстави для закінчення виконавчих проваджень № 58668581 та № 58668711, які включені до зведеного виконавчого провадження № 58731589, відсутні. Посилаючись на вимоги частини першої статті 40, частин першої та другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що оскільки виконавчі провадження № 58668581 та № 58668711 щодо виконання виведених в окреме виконавче провадження постанов про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, винесених державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 592/11464/14-ц, не закінчені, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто, тому підстави для проведення реєстрації припинення обтяження з майна ОСОБА_1 також відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
03 березня 2020 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Гладиш Я. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання, а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, чим підтверджує наявність підстав для стягнення конкретної суми виконавчого збору з боржника.
Стягнення виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника буде створювати умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18-а та від 11 вересня 2019 року у справі № 553/196/18).
Суди не врахували, що згідно з ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2019 року виконавчий лист від 15 липня 2015 року № 592/11464/14-ц визнано таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області відзив на касаційну скаргу до суду не подавало.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Гладиш Я. М., на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року і витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 592/11464/14-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
24 квітня 2018 року старшим державним виконавцем Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області відкрито виконавче провадження ВП № 56252027 з примусового виконання виконавчого листа № 592/11464/14, виданого 15 липня 2015 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу у розмірі 1 110 460,38 грн, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % в сумі 111 046,04 грн та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 110 грн (а. с. 9, 11).
22 червня 2018 року постановою старшого державного виконавця Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області про арешт майна накладено арешт на нерухоме майно: житловой будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 81,10 кв. м, та земельну ділянку, загальною площею 0,0553 га, кадастровий номер: 5910136600:12:047:0039, що розташована за цією ж адресою
(а. с. 75-76).
Постановою старшого державного виконавця Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області від 23 липня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 56252027 з примусового виконання виконавчого листа від 15 липня 2015 року № 592/11464/14 (а. с. 77).
29 серпня 2018 року на адресу Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області надійшов звіт з незалежної оцінки описаного та арештованого майна, одноповерхового житлового будинку літ. "А-І", загальною площею 81,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, та земельної ділянки, кадастровий номер: 5910136600:12:047:0039, що належить ОСОБА_1 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 78).
26 листопада 2018 року заступником начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальника управління ДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області Молодцовим Е. В. винесена постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження № 56252027 з примусового виконання виконавчого листа від 15 липня 2015 року № 592/11464/14, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу у розмірі 1 110 460,38 грн, до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Сумській області (а. с. 79).
11 грудня 2018 року виконавче провадження ВП № 56252027 надійшло до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Сумській області (а. с. 10).
12 грудня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області Ричкалем С. П. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 56252027 до виконання (а. с. 12).
06 березня 2019 року під час примусового виконання від стягувача АТ "УкрСиббанк" надійшла заява про повернення виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження (а. с. 82).
13 березня 2019 року державним виконавцем Ричкалем С. П. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 56252027 у розмірі 111 046,04 грн (а. с. 83) та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 206,20 грн(а. с. 83-84).
Також 13 березня 2019 року на підставі заяви стягувача державним виконавцем у виконавчому провадженні № 56252027 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а постанова про стягнення виконавчого збору від 13 березня 2019 року та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 13 березня 2019 року виведено в окреме виконавче провадження (а. с. 85).
25 березня 2019 року на підставі постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області відкрито виконавче провадження № 58668581 та на підставі постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження відкрито виконавче провадження № 58668711 (а. с. 15-16).
26 березня 2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області Ричкалем С. П. виконавчі провадження № 58668711 та 58668581 об`єднані у зведене виконавче провадження № 58731589 (а. с. 17).
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2019 року визнано виконавчий лист № 592/11464/14-ц, виданий 15 липня 2015 року Ковпаківським районним судом м. Суми у цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, таким, що не підлягає виконанню (а. с. 22-23).
24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області із заявою, в якій просив закінчити виконавчі провадження № 58668711 та № 58668581
(а. с. 7-8).
Листом від 25 червня 2019 року № 02.1-13/20358 відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для закінчення виконавчих проваджень № 58668711 та № 58668581 (а. с. 36-40).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18-а (провадження № К/9901/6388/19) та від 11 вересня 2019 року у справі № 553/196/18 (провадження № К/9901/60333/18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 жовтня 2019 року та постанова Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 1403-VIII).
Законом України № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 указаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що, крім іншого, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суди виходили з того, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, які підлягають виконанню в загальному порядку, а тому підстави для закінчення виконавчих проваджень № 58668581 та № 58668711, які включені до зведеного виконавчого провадження № 58731589, відсутні.
У судових рішеннях суди попередніх інстанцій зазначили, що вчинення дій за наслідками закінчення виконавчого провадження, зокрема виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про боржника та скасування вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, передбачено частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, норми статті 27 указаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Тобто, фактично спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
У постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 (провадження № 11-445апп19) Велика Палата Верховного Суду вирішувала виключну правову проблему, яка полягала у застосуванні частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Висновки Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення зазначеної правової проблеми полягають у наступному.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Так, положення частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
Натомість частина друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону України "Про виконавче провадження", результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду підтримала аналогічні правові висновки щодо застосування частини другої статті 27, частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13.
Також подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18-а (провадження № К/9901/6388/19) та від 11 вересня 2019 року у справі № 553/196/18 (провадження № К/9901/60333/18), на які заявник посилається у касаційній скарзі.
Ураховуючи викладене, на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій врахували необхідність встановлення обставин щодо здійснення державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення боржником, а також встановили обсяг таких дій.
Так, суди встановили, що після відкриття 24 квітня 2018 року виконавчого провадження ВП № 56252027 з виконання виконавчого листа Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 липня 2015 року № 592/11464/14 старшим державним виконавцем Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області 22 червня 2018 року накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 : житловой будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 81,10 кв. м, та земельну ділянку, загальною площею 0,0553 га, кадастровий номер: 5910136600:12:047:0039, що розташована за цією ж адресою; 23 липня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 56252027; 29 серпня 2018 року Ковпаківським ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області отримано звіт з незалежної оцінки описаного та арештованого майна.
Зазначені дії вчинялись державним виконавцем з метою подальшої реалізації майна для належного виконання виконавчого листа Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 липня 2015 року № 592/11464/14.
06 березня 2019 року стягувач - АТ "УкрСиббанк", звернувся із заявою про повернення виконавчого документа.
За таких обставин, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо здійснення державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих саме на примусове виконання судового рішення боржником, а також обсягу таких дій, є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної правової оцінки тому факту, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2019 року визнано виконавчий лист № 592/11464/14-ц, виданий 15 липня 2015 року Ковпаківським районним судом м. Суми у цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, таким, що не підлягає виконанню, висновків судів не спростовують.
Указаною ухвалою заяву представника ОСОБА_1 адвоката Василяко Р. О. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено у зв`язку з частковою оплатою ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 16 листопада 2006 року № 11058524000 та у зв`язку з анулюванням решти заборгованості ОСОБА_1 за рішенням АТ "Укрсиббанк", що мало місце майже через рік від моменту відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 592/11464/14-ц, виданого 15 липня 2015 року Ковпаківським районним судом м. Суми.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за встановлених обставин у цій справі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчими документами і підлягають виконанню в загальному порядку, а підстави для закінчення виконавчих проваджень № 58668581 та № 58668711 відсутні.
У зв`язку з тим, що відсутні підстави для закінчення виконавчих проваджень № 58668581 та № 58668711, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для закінчення зведеного виконавчого провадження також відсутні, оскільки виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження (стаття 30 Закону України "Про виконавче провадження").
З огляду на викладене вимоги ОСОБА_1 про проведення реєстрації припинення обтяження з майна також не підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За змістом частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавчі провадження № 58668581 та № 58668711 щодо виконання виведених в окреме виконавче провадження постанов про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, винесених при примусовому виконанні виконавчого листа Ковпаківського районного суду м Суми від 15 липня 2015 року № 592/11464/14-ц, не закінчено, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто, а тому підстави проведення реєстрації припинення обтяження з майна ОСОБА_1 відсутні.