Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 757/5839/15-ц
провадження № 61-3314св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Бабенком Сергієм Сергійовичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року у складі судді Гладун Х. А. та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2007 року між ними укладено кредитний договір № 10-29/3188, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти на придбання нерухомого майна.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 04 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 02-10/1078, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, станом на 02 лютого 2015 року, виникла заборгованість у розмірі 669 600,72 доларів США, що становить еквівалент 10 819 285,97 грн.
Ураховуючи наведене, ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 10 819 285,97 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 квітня 2007 року № 10-29/3188 у розмірі 10 819 285,97 грн (що офіційним за курсом Національного банку України станом на 02 лютого 2015 року еквівалентно 669 600,72 доларів США), яка складається з: 456 200,44 доларів США - заборгованість за кредитом (що офіційним за курсом Національного банку України еквівалентно 7 371 203,22 грн); 174 062,95 доларів США - заборгованість за відсотками (що офіційним за курсом Національного банку України еквівалентно 2 812 477,23 грн); 11 967,68 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту (що офіційним за курсом Національного банку України еквівалентно 193 371,58 грн); 27 369,66 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків (що офіційним за курсом Національного банку України еквівалентно 442 233,94 грн) звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: шестикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 205 кв. м, житловою площею 112, 80 кв. м та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. В. за реєстровим номером № 1111, зареєстрованого у державному реєстрі правочинів за реєстровим номером № 2009327.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час його продажу.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заявлена банком заборгованість, яка підлягає задоволенню за рахунок іпотечного майна.
Належних та допустимих доказів на підтвердження погашення кредитної заборгованості ні відповідачем, ні її представником суду не надано. Також стороною відповідача у належний спосіб перед судом не доведена неправильність розрахунку заборгованості.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року змінено.
Доповнено резолютивну частину рішення суду четвертим абзацом наступного змісту:
Визначено початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації у розмірі 450 000 грн відповідно до договору іпотеки від 04 квітня 2007 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 6-10328св16).
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року в частині визначення суми заборгованості змінено та викладено другий абзац резолютивної частини рішення суду наступним змістом:
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 10-29/3188 від 04 квітня 2007 року у розмірі 10 687 673,92 грн, яка складається з: 7 371 203,22 грн - заборгованість за кредитом; 2 812 477, 23 грн - заборгованість за відсотками; 503 993,47 грн - пеня (155 788,17 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 348 205,30 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: шести кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 205 кв. м, житловою площею 112, 80 кв. м та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. В. за реєстровим номером № 1111, зареєстрованого у державному реєстрі правочинів за реєстровим номером № 2009327.
Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на встановлений судом розмір заборгованості по сплаті пені.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2018 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-39890св18).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
При цьому, суд встановив, що у межах розгляду цивільної справи № 754/7187/15-ц судами встановлено розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту від 04 квітня 2007 року № 10-29/3188 у сумі 10 819 285, 97 грн та дотримання банком строку позовної давності, вказав, що вказані обставини при розгляді цієї справи доказуванню не підлягають, а тому звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення саме вказаної суми заборгованості відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено неправильно, а також надали невірну правову оцінку доводам відповідача про те, що банк не має правових підстав на розрахунок пені в доларах США.
Позивач не надав детального розрахунку її заборгованості перед банком, з наданого розрахунку неможливо встановити, як саме розраховувалася сума несплачених відсотків за користування кредитом, сума пені. Необґрунтований та невірний розрахунок заборгованості не дозволяє встановити чи є звернення стягнення на предмет іпотеки заходом, співмірним з допущеними порушеннями кредитного договору.
Банк застосував подвійну облікову ставку Національного банку України при розрахунку пені та при цьому розмір пені зазначив у доларах США з визначенням еквівалентної суми в гривнях.
Жодних повідомлень/вимог про дострокове повернення кредиту вона не отримувала, тому на момент подачі позовної заяви права позивача жодним чином не були порушені. Сама по собі наявність вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості чи квитанції, яка підтверджує її відправку не може бути доказом отримання позичальником цієї вимоги.
Позов банком подано передчасно і в його задоволенні, відповідно до норм чинного законодавства, повинно бути відмовлено.
Частиною десятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що 60-денний строк має відраховуватися саме з дати одержання, а не відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Боржник вважається належним чином повідомлений про дострокове повернення кредиту в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника відповідного листа, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57цс12.
Звернення стягнення на предмет іпотеки у спірних правовідносинах відбувається за рішенням суду, таке судове рішення за змістом має відповідати вимогам статті 39 Закону України "Про іпотеку".
Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Однак, у рішенні суду не зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Крім того, судами не враховано що у спірній квартирі проживає неповнолітня дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відзив на касаційну скаргу банк до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
10 червня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10-29/3188, за умовами якого позивач надав відповідачу для придбання нерухомого майна кредитні кошти в сумі 450 000 доларів США, зі сплатою 11,95 % річних, та кінцевою датою повернення кредитних коштів 04 квітня 2032 року.
26 червня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 04 квітня 2017 року № 10-29/3188, за умовами якої сторони погодили кінцевий строк погашення основної заборгованості до 04 квітня 2037 року та узгодили новий графік погашення заборгованості.
Додатковою угодою від 18 лютого 2011 року № 2 про внесення змін до договору кредиту від 04 квітня 2007 року № 10-29/3188 між сторонами узгоджено новий графік погашення заборгованості.
На забезпечення належного виконання умов кредитного договору 04 квітня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 02-10/1078, за умовами якого іпотекодавець в іпотеку іпотекодержателю шестикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 205 кв. м, житловою площею 112,80 кв. м.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, станом на 02 лютого 2015 року виникла заборгованість, яка складає 669 600,72 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 10 819 285,97 грн, та включає в себе: заборгованість за кредитом 456 200,44 доларів США, що становить еквівалент 7 371 203,22 грн; заборгованість за відсотками 174 062,95 доларів США, що становить еквівалент 2 812 477,23 грн; пеню за несвоєчасне повернення кредиту 11 967,68 доларів США, що становить еквівалент 193 371,58 грн; пеню за несвоєчасне повернення відсотків 27 369,66 доларів США, що становить еквівалент 442 233,94 грн.
На адресу відповідача банк направляв вимоги кредитора, які повернулися на адресу позивача без їх вручення з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 754/7187/15-ц позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Встановлено розмір заборгованості станом на 02 лютого 2015 року за договором кредиту від 04 квітня 2007 року № 10-29/3188 у розмірі 10 819 285, 97 грн, що еквівалентно 669 600,72 доларам США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 7 371 203,22 грн; сума заборгованості за відсотками - 2 812 477,23 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 193 371,58 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків -442 233, 94 грн.
Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року та постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року (провадження № 61-2632св18).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц та від 09 вересня 2020 року у справі № 703/747/12, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка С. С., задоволенню не підлягає.