Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 127/19422/19
провадження № 61-3718св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року у складі судді Бойка В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту спільної забудови житлового будинку та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
03 листопада 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шикунова А. О. подала заяву про стягнення із ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн, вказуючи на необґрунтовані дії позивача, що виразились у зловживанні процесуальними правами, зокрема, неявку в судові засідання, а також сам зміст позовних вимог.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 11 листопада 2020 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Шикунової А. О. залишено без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України у зв`язку з неподанням протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів на підтвердження розміру понесених нею судових витрат.
07 листопада 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шикунова А. О. направила поштою до суду заяву про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат, до якої долучила: договір про надання правничої допомоги від 21 травня 2018 року, додатковий договір до договору про надання правничої допомоги від 20 липня 2020 року, акт виконаних робіт від 07 листопада 2020 року, звіт про витрачений час на надання правничої допомоги та квитанцію про отримання від ОСОБА_3 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року заяву ОСОБА_3, подану її представником - адвокатом Шикуновою А. О., про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Ухвалено додаткове рішення у вказаній справі.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішення районного суду мотивоване тим, що з 15 липня 2019 року у справі було призначено 10 судових засідань, у жодне з яких ОСОБА_1 не з`явилася, що призвело до необґрунтованого затягування судового розгляду. Крім того, районний суд взяв до уваги надані представником ОСОБА_3 - адвокатом Шикуновою А. О. докази на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу адвоката.
Суд першої інстанції вважав, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг). При цьому судом застосовано положення статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року скасовано.
Заяву ОСОБА_3, подану її представником - адвокатом Шикуновою А. О., задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 141 ЦПК України. Оскільки застосуванню підлягає стаття 142 ЦПК України, яка регулює спеціальний порядок розподілу судових витрат.
Апеляційний суд зазначив, що нез`явлення ОСОБА_1 з липня 2019 року в жодне із судових засідань, призначених у справі, подання в червні 2020 року її представником безпідставної заяви про зупинення провадження у справі, у вересні 2020 року особою, яка не має повноважень на ведення справи - заяви про повернення матеріалів позовної заяви без розгляду, мотивованої неможливістю позивачки брати особисту участь у справі через її перебування за межами України та неможливістю повернутись в Україну, обумовлену карантинними обмеженнями, направлення після цього в жовтні 2020 року заяви про залишення позову без розгляду самою позивачкою (як видно з конверту вже з м. Вінниці) є несумісним із завданням цивільного судочинства і вказують на те, що при зверненні із цим позовом ОСОБА_1 керувалась іншими ніж установлені частиною першою статті 2 ЦПК України міркуваннями.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що договір про надання правничої допомоги, укладений на представництво інтересів ОСОБА_3 в іншій справі, оскільки вони спростовуються змістом цього договору, який не обмежує адвоката представництвом інтересів клієнту у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки судами безпідставно стягнуто з неї на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 10 000 грн.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги реальність адвокатських послуг у сумі 10 000 грн, встановлення їх дійсності та необхідності для цієї справи, не зазначено критерію розумності їхнього розміру що ці витрати дійсно понесені ОСОБА_3 .
Вважає, що суди взяли до уваги неналежні докази, а саме: договір про надання правничої допомоги від 21 травня 2018 року, акт виконаних робіт від 07 листопада 2020 року, звіт від 07 листопада 2020 року. При цьому апеляційний суд посилався на додатковий договір від 20 липня 2020 року.
Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази; апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі та стягуючи із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, районний суд вважав подані представником ОСОБА_3 - адвокатом Шикуновою А. О. документи достатніми для ухвалення судового рішення та застосував до спірних правовідносин положення статті 141 ЦПК України.
Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд вважав неправильними висновки районного суду про застосування положень статті 141 ЦПК України, оскільки застосуванню підлягає стаття 142 ЦПК України, яка регулює спеціальний порядок розподілу судових витрат.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Із аналізу статті 141, 142 ЦПК України слідує, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
У заяві про стягнення судових витрат представником ОСОБА_3 - адвокатом Шикуновою А. О. зазначено, що позивач ОСОБА_1 свідомо ігнорувала процесуальні права, не з`являлася у призначені судові засідання. Крім того, заявлені нею позовні вимоги є необґрунтованими.
Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що процесуальна поведінка позивача є несумісною із завданнями цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 не з`являлася з липня 2019 року у жодне із призначених судових засідань, у червні 2020 року її представником подано безпідставну заяву про зупинення провадження у справі, у вересні 2020 року особою, яка не має повноважень на ведення справи - заяви про повернення матеріалів позовної заяви без розгляду, мотивовану неможливістю позивачки брати особисту участь у справі через перебування за межами України та неможливістю повернутись в Україну, обумовлену карантинними обмеженнями. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 направила заяву про залишення позову без розгляду (як видно з конверту вже з м. Вінниці).
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У зв`язку із цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Колегія суддів погоджується з наданою апеляційним судом оцінкою процесуальній поведінці позивача ОСОБА_1 та наявністю обґрунтованих підстав для відшкодування нею судових витрат на користь відповідача, представник якої брав участь у призначених судових засіданнях та надавав правничу допомогу Глуховій О. В.
З огляду на зазначене, ОСОБА_3 вчиняла дії, які були спрямовані на захист своїх прав та інтересів внаслідок пред`явленого до неї позову ОСОБА_1, користувалася правничою допомогою адвоката Шикуновою А. О., сплачувала гонорар за надання юридичних послуг та представництво інтересів в суді в межах цієї справи, що підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, відтак, правильними є висновки про наявність підстав для відшкодування на її користь понесених витрат на правничу допомогу.
Апеляційний суд з урахуванням обставин справи надав належну оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат, визначив обсяг наданої правничої допомоги, співмірність витрат та ухвалив судове рішення з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України. Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги про подання стороною відповідача неналежних документів на підтвердження понесених витрат, є необґрунтованими. Матеріалами справи підтверджується факт надання правничої допомоги та розмір понесених відповідачем витрат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та скасування реєстрації залишено без розгляду.
07 листопада 2020 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Шикуновою А. О. засобами поштового зв`язку направлено до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка була зареєстрована в суді 12 листопада 2020 року.
11 листопада 2020 року Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Шикунової А. О. про відшкодування витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.
Додаткове рішення про стягнення судових витрат ухвалено Вінницьким міським судом Вінницької області 23 листопада 2020 року.
Ураховуючи наведене, посилання ОСОБА_1 про недотримання судом першої інстанції передбаченого частиною шостою статті 142 ЦПК України п`ятнадцятиденного строку з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду для вирішення питання про розподіл судових витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки касаційним судом не встановлено порушення районним судом норм процесуального права з огляду на таке.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2020 року вирішено подану 03 листопада 2020 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Шикунової А. О. заяву про стягнення судових витрат.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року вирішено подану 07 листопада 2020 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Шикунової А. О. про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Оскільки подані представником ОСОБА_3 - адвокатом Шикунової А. О. заяви були розглянуті районним судом у межах ЦПК України, підстав вважати, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права немає.
Посилання ОСОБА_1 на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц (провадження № 61-14507св18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші обставини, відмінні від цієї справи.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовим рішенням.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду