Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 185/9753/19
провадження № 61-4504св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року у складі судді Бондаренко В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що з 20 вересня 2008 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року було розірвано. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що протягом декількох останніх років відповідач постійно чинить сварки та скандали, грубо та нецензурно її ображає, в результаті чого вона неодноразово викликала поліцію. За останні два роки тільки офіційно ОСОБА_2 не менше 10 разів вчиняв щодо неї протиправну поведінку, з ним проводилися заходи, направлені на корегування поведінки, неодноразово він попереджався про недопустимість вчинення протиправної поведінки у майбутньому, притягався до адміністративної відповідальності, йому, як кривднику, вже виписувався терміновий заборонний припис. Проте, всі ці дії та заходи не вплинули на поведінку ОСОБА_2, оскільки він продовжує свої протиправні дії та постійні сварки і скандали з нею, переслідує її, погрожує вбивством та іншими насильницькими діями.
Посилаючись на переслідування її ОСОБА_2 та вчинення щодо неї домашнього та психологічного насильства, просила суд задовольнити її заяву.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис строком на 6 місяців щодо встановлення ОСОБА_2 заборони наближатися ближче ніж на 100 метрів до неї; заборони знаходитися разом із нею у квартирі АДРЕСА_1 ; заборони вести з нею листування та телефонні переговори або контактувати з нею через будь-які інші засоби зв`язку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 і встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав та покладено на нього наступні обов`язки: заборонено ОСОБА_2 вести листування та телефонні переговори з ОСОБА_1, контактувати з нею через інші засоби зв`язку.
Встановлено строк дії обмежувального припису 6 місяців з дня ухвалення рішення суду.
У іншій частині вимог заяви відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що у зв`язку з наявністю підтверджених фактів насильства, що чинить ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1, заявник, як жертва домашнього насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
При цьому, заява ОСОБА_1 в частині видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 та встановлення йому тимчасового обмеження прав та покладення на нього обов`язків заборони вести листування та телефонні переговори з ОСОБА_1, контактувати з нею через інші засоби зв`язку є обґрунтованою.
Суд встановив строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.
Однак, щодо вимог заявника про встановлення обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 100 метрів до неї та заборони перебувати разом у квартирі АДРЕСА_1, такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ця заборона порушуватиме права ОСОБА_2 на користування житлом.
Районний суд зазначив, що у разі неприпинення неправомірних дій зі сторони ОСОБА_2 заявник не позбавлена права на звернення до відповідних органів з вимогою застосування інших важелів стримування, у тому числі притягнення як до адміністративної відповідальності, так і до кримінальної відповідальності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі статті 185 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року в оскаржуваній частині - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про заборону ОСОБА_2 наближатися до заявника ближче ніж на 100 метрів та заборони знаходитися разом із нею у квартирі АДРЕСА_1, оскільки на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, зокрема й у квартирі АДРЕСА_1, не встановлено.
В іншій частині вимог заявника, яка була задоволена районним судом, апеляційний суд вважав, що судове рішення є обґрунтованим та відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні заяви та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву про видачу обмежувального припису задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимоги про заборону ОСОБА_2 наближатися до неї ближче, ніж на 100 метрів та заборони знаходитися разом із нею у квартирі АДРЕСА_1 є необґрунтованими, оскільки вона та її донька є власниками квартири, де проживає колишній чоловік. При цьому суди не взяли до уваги те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 вона з донькою змушені були переїхати проживати до її матері.
Вважає, що судами не враховано, що для неї створені негативні умови проживання у квартирі, вона постійно відчуває тиск з боку ОСОБА_2, знаходиться в стані стресу, оскільки не знає, що від нього очікувати.
Стверджує, що перегляд справи в суді апеляційної інстанції проведено неповноважним складом суду, оскільки після скасування 16 грудня 2020 року Верховним Судом ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2020 рокуу складі судді Ткаченко І. Ю., якою її апеляційна скарга була визнана неподаною та повернута заявнику на підставі статті 185 ЦПК України, справа була розглянута за участі судді Ткаченко І. Ю. При цьому їй було відмовлено у задоволенні заявленого нею відводу судді Ткаченко і. Ю.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки в апеляційному суді справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 вересня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року розірвано (а. с. 8).
У шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 21 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1038 (а. с. 7).
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 червня 2016 року, виданого Відділом по обліку комунального майна та житлової площі Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_1 (а. с. 27).
Згідно з довідкою про реєстрацію та склад сім`ї за № 8890 від 11 вересня 2019 року, виданою КП "Міський інформаційно-розрахунковий аналітичний центр" Павлоградської міської ради, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 26).
ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до характеристики з місця проживання, наданою ОСББ "Преображенська 3", ОСОБА_2 характеризується негативно, коїть сварки та бійки, нападає на колишню дружину, погрожує їй, з ним проводилися бесіди профілактичного характеру з приводу ненормальної поведінки (а. с. 11).
У зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2, ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 переїхали проживати до матері заявниці - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом про фактичне проживання від 18 листопада 2019 року, складеного комісією ОСББ "Дніпровська, 155".
Відповідями, довідками та висновками Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 26 січня 2018 року, 23 січня 2018 року, 16 лютого 2018 року, 12 березня 2018 року, 06 березня 2018 року, 19 березня 2019 року, 14 лютого 2018 року, 18 вересня 2019 року, 22 березня 2019 року, 19 вересня 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_1, яке було виражене у нецензурній лайці та погрозою застосувати фізичне насильство.
Відповідно до термінових заборонних приписів від 18 вересня 2019 року ОСОБА_2 заборонено на строк 10 днів у будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 (а. с. 9-10).
Працівниками поліції неодноразово проведені бесіди профілактичного характеру з ОСОБА_2, винесено декілька офіційних попереджень про недопустимість вчинення насильства у сім`ї.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно із частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовувала підстави для видачі судом обмежувального припису стосовно її колишнього чоловіка ОСОБА_2 нормами статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Ураховуючи наведені норми права та встановлені фактичні обставини, суди попередніх інстанцій на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли висновку про те, що ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 вчиняє психологічне насильство. Заявниця неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами про вчинення насильства у сім`ї, в яких вона порушувала питання про знущання останнім над нею шляхом вчинення сварок та скандалів, застосуванні погроз щодо її вбивства, морального й психологічного тиску, що знаходило своє підтвердження.
Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1, як жертва домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", зокрема, шляхом заборони ОСОБА_2 вести листування та телефонні переговори з ОСОБА_1, контактувати з нею через інші засоби зв`язку.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про заборону ОСОБА_2 наближатися до неї ближче, ніж на 100 метрів та заборони находитися разом з нею у квартирі АДРЕСА_1, суд першої інстанції вважав, що задоволення такої вимоги буде порушувати житлові права ОСОБА_2, оскільки останній проживає та зареєстрований у зазначеній квартирі.
Колегія суддів не погоджується з мотивами порушення житлових прав ОСОБА_2, оскільки тимчасове обмеження права власності або користування кривдника житловим приміщенням з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою останнього.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20).
Посилання заявника на наявність у неї та її доньки зареєстрованого права власності на квартиру, як на підставу для задоволення її заяви в частині заборони ОСОБА_2 знаходитися разом з нею у квартирі, не заслуговують на увагу.
Щодо відмови у задоволенні вимоги про заборону ОСОБА_2 наближатися до заявника ближче ніж на 100 метрів та заборони знаходитися разом із нею у квартирі АДРЕСА_1 апеляційний суд зазначив, що ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, зокрема й у квартирі АДРЕСА_1, не встановлено.
Такі висновки суду апеляційної інстанції є неправильними, оскільки неодноразові факти звернення заявника до органів поліції, ігнорування ОСОБА_2 застосованих органами поліції заходів впливу до нього, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо ОСОБА_1 дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником до неї психологічного та фізичного насильства.
Отож, тривалість та системність протиправної поведінки підтверджує вірогідність вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо заявника, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
При цьому наявність тривалого конфлікту та непорозумінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є очевидним, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що заявником доведено ризики, які можуть настати у разі незастосування відносно заінтересованої особи обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатися до неї ближче ніж на 100 метрів та заборони знаходитися разом із нею у квартирі АДРЕСА_1 (вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті особи).
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні її заяви в частині видачі обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатися до неї ближче ніж на 100 метрів та заборони знаходитися разом із нею у квартирі АДРЕСА_1, оскільки це є необхідним заходом для забезпечення безпеки ОСОБА_1 та попередить ймовірний фізичний чи психологічний тиск на неї з боку кривдника.
Колегія суддів вважає, що наявність тривалого конфлікту між сторонами, небажання його врегулювання, неодноразове застосування психологічного насильства та вірогідність його продовження зумовлюють необхідність часткового задоволення заяви ОСОБА_1 в частині видачі обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатися до неї ближче ніж на 100 метрів та заборони знаходитися разом із нею у квартирі АДРЕСА_1 строком на два місяці.
Доводи касаційної скарги про розгляд справи в суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду не заслуговують на увагу, оскільки касаційним судом не встановлено порушень процесуальних норм при перегляді справи в апеляційному порядку, з огляду на те, що 20 січня 2020 року суддя Ткаченко І. Ю. не розглядала по суті справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року, а визнала апеляційну скаргу неподаною та повернула її апелянту. При цьому заявлений заявником відвід судді Ткаченко І. Ю. було визнано необґрунтованим і в його задоволенні було відмовлено у зв`язку з відсутністю передбачених у статті 36 ЦПК України підстав для відводу судді.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині видачі обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатися до неї ближче ніж на 100 метрів та заборони знаходитися разом із нею у квартирі АДРЕСА_1 строком
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду