Постанова
Іменем України
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 302/945/19
провадження № 61-37св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: сектор охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації, ліквідаційна комісія комунальної установи "Міжгірська районна лікарня", Міжгірська районна державна адміністрація, Комунальне некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа "Міжгірська районна лікарня" Міжгірської районної ради Закарпатської області, Міжгірська районна рада Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації, ліквідаційної комісії комунальної установи "Міжгірська районна лікарня", Міжгірської районної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа "Міжгірська районна лікарня" Міжгірської районної ради Закарпатської області, Міжгірської районної ради Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, зобов`язання виконати рішення суду та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації (далі - сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА), ліквідаційної комісії комунальної установи "Міжгірська районна лікарня" (далі - ЛК КУ "Міжгірська районна лікарня"), Міжгірської районної державної адміністрації (далі - Міжгірська РДА), Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа "Міжгірська районна лікарня" Міжгірської районної ради Закарпатської області (далі - КНП "ЛПУ "Міжгірська районна лікарня" Міжгірської районної ради Закарпатської області), Міжгірської районної ради Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, зобов`язання виконати рішення суду та відшкодування моральної шкоди.
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом: заборони державним реєстраторам Міжгірської РДА, нотаріусам, всім іншим державним реєстраторам юридичних осіб, фізичним особам-підприємцям та громадським формуванням проводити реєстраційні дії щодо сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА; заборони Міжгірській РДА або іншій особі проводити дії щодо сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА з припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що предметом позову є необхідність зобов`язати Міжгірську РДА та сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА виконати в повній мірі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2012 року та ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2015 року у цивільній справі № 706/769/12-ц, щодо його поновлення на посаді керівника Комунальної установи "Міжгірська районна лікарня" (далі - КУ "Міжгірська районна лікарня"). Іншими похідними вимогами є необхідність стягнення з сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА на його користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 липня 2014 року до дня набрання вказаним рішенням законної сили. Також він просив стягнути з Міжгірської РДА на його користь моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн; з сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА 1 000 000 грн.
17 січня 2020 року суд відмовив йому у задоволенні заяви про забезпечення позову про призупинення ліквідації КУ "Міжгірська районна лікарня". 18 січня 2020 року він отримав лист з Управління Держпраці в Закарпатській області, з якого він дізнався про існування розпорядження голови Міжгірської РДА від 28 листопада 2019 року № 43-р "Про граничну чисельність працівників та структуру районної держадміністрації" та про те, що на підставі цього розпорядження в кінці січня 2020 року скорочується остання посада в секторі охорони здоров`я - посада головного спеціаліста, якого буде звільнено на підставі частини першої статті 40 КЗпП України. Таким чином, відбудеться ліквідація сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА як основного відповідача, до якого пред`явлена позовна вимога про стягнення на його користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 липня 2014 року до дня набрання вказаним рішенням законної сили, моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн та судових витрат. З врахуванням того, що вже проводиться ліквідація КУ "Міжгірська районна лікарня", повна ліквідація сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА він вважав, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про її припинення (ліквідацію) унеможливить реалізацію кінцевого рішення суду, якщо заявлений ним позов в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, стягнення судових витрат буде задоволено. Він посилався на застосування практики Європейського суду з прав людини з акцентом, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили є складовою права на справедливий суд, передбаченого Конвенцією 1950 року і вважав, що забезпечення позову сприятиме відновленню його прав, які він вважав порушеними діями і бездіяльністю відповідачів.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Заборонено державним реєстраторам Міжгірської РДА, нотаріусом, всім іншим державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії щодо сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимога позивача про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам Міжгірської РДА, нотаріусам, всім іншим державним реєстраторам юридичних осіб, фізичним особам-підприємцям та громадським формуванням проводити реєстраційні дії щодо сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА буде співмірною до заявлених вимог сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА, тому заяву ОСОБА_1 в цій частині необхідно задовольнити з метою уникнення в подальшому утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА.
Разом з тим, у задоволенні заяви в частині заборони Міжгірській РДА або іншій особі проводити дії щодо сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА з припинення юридичної особи в результаті її ліквідації було відмовлено, оскільки такий вид заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, а саме порушення прав інших осіб, зокрема працівників сектору (не виплати їм належної заробітної плати, подальшого оформлення ними трудових відносин (звільнення, переведення, тощо).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, а саме порушення прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення у повному обсязі, проте касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності оскаржуваної постанови в частині задоволення заяви про забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми права, а саме: статті 19, 55 Конституції України; пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Крім того, суд не врахував судової практики Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, апеляційним судом не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18.
Суд апеляційної інстанції посилаючись на норми ЦПК України та постанову Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9, не перевірив належних та допустимих доводів позивача, проте зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції, який дійшов помилкового висновку.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 січня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано копії її матеріалів із Міжгірського районного суду Закарпатської області.
03 лютого 2021 року справа № 302/945/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Міжгірська районна рада винесла такі рішення: від 05 вересня 2019 року № 349 про створення юридичної особи КНП "ЛПУ Міжгірська районна лікарня Міжгірської районної ради Закарпатської області"; від 05 вересня 2019 року № 350 "Про ліквідацію КУ "Міжгірська районна лікарня""; від 07 листопада 2019 року № 357 "Про оголошення і проведення конкурсу на зайняття посади генерального директора КНП "ЛПУ Міжгірська районна лікарня". Із змісту зазначених рішень, а також статуту КНП "ЛПУ Міжріська районна лікарня" вбачається, що ліквідацію КУ "Міжгірська районна лікарня" здійснюватиме ліквідаційна комісія з передачею всього майна цієї юридичної особи на баланс новоутвореної юридичної особи КНП "ЛПУ Міжгірська районна лікарня". Правонаступництво ліквідованої і новоутвореної юридичної установи не визначено.
Позивачем подано суду інформаційний лист Управління Держпраці у Закарпатській області від 08 січня 2020 року № 07-14/103 з якого вбачається, що на даний час проводиться повна ліквідація сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА.
Позивачем заявлено вимоги, зокрема, до сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА про зобов`язання виконати в повній мірі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2012 року та ухвалу цього ж суду від 12 січня 2015 року в справі № 706/769/12 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника КУ "Міжгірська районна лікарня" та відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.