Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2-14828/10
провадження № 61-16542св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
особа, яка звернулася із апеляційною скаргою - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на реконструйовані нежитлові приміщення в літ. "А-2", загальною площею 640 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2009 року, зареєстрованого у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 26 листопада 2009 року за реєстровим № 18230484, за нею визнано право власності на нежитлові приміщення першого поверху № XIV, № ХLVІІ, № XLVIII, № XLIX, № L-а; приміщення другого поверху № LXVII, № LХІІІ, № LІІІ, № LVI-a, № 2 2-1; приміщення мансарди № LХVІІІ, № LХІХ, № LХХ, в літ. "А-2", загальною площею 301,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що з метою покращення умов використання та будівельного стану зазначених нежитлових приміщень першого, другого поверхів та приміщень мансарди нею, за рахунок власних коштів проведено реконструкцію мансардного поверху з розміщенням на його площі підсобних приміщень, яка проводилася без відповідного дозволу Харківської міської ради, але з дотриманням усіх технічних норм та правил.
Після проведення реконструкції нежитлових приміщень їх загальна площа складає 640 кв. м, а саме: приміщення першого поверху, які складаються з приміщення № XIV - сходи, загальною площею 18,5 кв. м, приміщення № XLVII - підсобне приміщення, загальною площею 13,0 кв. м, приміщення № XLVIII - коридор, загальною площею 12,8 кв. м, приміщення № XLIX - підсобне приміщення, загальною площею 30,3 кв. м, приміщення № L - коридор, загальною площею 6,4 кв. м, приміщення № L-а - санвузол, загальною площею 2,9 кв. м, а разом по першому поверху 83,9 кв. м; приміщення другого поверху, які складаються з приміщення № LXVII - кабінет, загальною площею 11,9 кв. м, приміщення № LXIII - підсобне приміщення, загальною площею 40,7 кв. м, приміщення № LІІІ - сходи, загальною площею 18,9 кв. м, приміщення № LVІ-a - коридор, загальною площею 17,3 кв. м, приміщення № 22-1 - підсобне приміщення, загальною площею 29,3 кв. м, а разом по другому поверху 118,1 кв. м; приміщення мансарди, які складаються з приміщення № LХІІІ - сходи, загальною площею 18,8 кв. м, приміщення № LХІХ - основне, загальною площею 31,4 кв. м, приміщення № LХХ - основне, загальною площею 49 кв. м, приміщення № LХХІ - основне, загальною площею 338,8 кв. м, а разом по мансарді 438 кв. м, що підтверджується технічним паспортом.
Посилалась на технічний висновок ПП "Модулор - Сервіс" про стан будівельних конструкцій горища після реконструкції під мансардний поверх (для розміщення підсобного приміщення), який дозволяє їх збереження та подальшу експлуатацію: усі будівельні конструкції нежитлових приміщень магазину непродовольчих товарів та виконаної прибудови, наявних деформацій не мають, знаходяться у задовільному технічному стані, відповідають умовам міцності та стійкості, придатні для подальшої експлуатації та у зв`язку з тим, що реконструкція нежитлових приміщень в літ. "А-2" проводилась без отримання відповідного дозволу та об`єкт був прийнятий в експлуатацію у встановленому порядку, він вважається самовільно побудованим, просила задовольнити її позов, зазначивши, що під час здійснення самовільного будівництва права та охоронювані законом інтереси інших осіб порушено не було.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2010 року під головуванням судді Сиротникова Р. Є. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйовані нежитлові приміщення в літ. "А-2", загальною площею 640,0 кв. м, а саме: приміщення першого поверху, які складаються з приміщення № XIV - сходи, загальною площею 18,5 кв. м, приміщення № ХLVII - підсобне приміщення, загальною площею 13,0 кв. м, приміщення № XLVIII - коридор, загальною площею 12,8 кв. м, приміщення № XLIX - підсобне приміщення, загальною площею 30,3 кв. м, приміщення № L - коридор, загальною площею 6,4 кв. м, приміщення № L-а - санвузол, загальною площею 2,9 кв. м, а разом по першому поверху 83,9 кв. м; приміщення другого поверху, які складаються з приміщення № LXVII - кабінет, загальною площею 11,9 кв. м, приміщення № LХІІІ - підсобне приміщення, загальною площею 40,7 кв. м, приміщення № LIII - сходи, загальною площею 18,9 кв. м, приміщення № LVI-а - коридор, загальною площею 17,3 кв. м, приміщення № 22-1 - підсобне приміщення, загальною площею 29,3 кв. м, а разом по другому поверху 118,1 кв. м; приміщення мансарди, які складаються з приміщення № LXVІІІ - сходи, загальною площею 18,8 кв. м, приміщення № LХІХ - основне, загальною площею 31,4 кв. м, приміщення № LХХ - основне, загальною площею 49,0 кв. м, приміщення № LХХІ - основне, загальною площею 338,8 кв. м, а разом по мансарді 438 кв. м, що розташоване у АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не видано свідоцтва про право власності ОСОБА_1, яке повинно видаватися відповідною міською радою, чим перешкоджає реалізації прав власника або фактично оспорює право власності позивача на побудовану ним будівлю.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2010 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів отримання дозвільних документів на самочинне будівництво та введення об`єктів нерухомого майна (житлового будинку) в експлуатацію у встановленому порядку, у тому числі щодо реконструкції спільної сумісної для усіх співвласників будинку мансарди будинку, за відсутності згоди від інших співвласників, зокрема апелянта ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що судом апеляційної інстанції було порушено принцип остаточності судового рішення, адже рішення місцевого суду було переглянуте судом апеляційної інстанції за спливом десяти років, що не узгоджується з принципом res judicata. Постанова суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції викладеній у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", "Каракуця проти України", "Христов Проти України" та "Брумареску проти Румунії".
Заявник також вказує, що судом апеляційної інстанції було прийняте рішення без врахування правових позицій, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 1609/10810/12 (провадження № 14-158цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761 /32696/13-ц (провадження № 61-606цс18), від 20 листопада 2019 року у справі № 761/14516/15-ц (провадження № 14-402цс19) та Верховним Судом у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 2-7100/07, від 07 липня 2020 року у справі № 412/1732/12, від 19 червня 2019 року у справі № 2-629/11, від 27 травня 2020 року у справі № 201/8437/13-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 1609/10810/12, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 761/14516/15-ц.
Доводом касаційної скарги є також те, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції порушивши строк звернення, крім того апеляційним судом не мотивовано поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд лише обмежився вказівкою, що апеляційну скаргу було подано протягом тридцяти днів з дня отримання апелянтом копії апеляційної скарги, жодної оцінки поважності причин пропуску строку не наведено.
ОСОБА_1 також вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував тієї обставини, що під час звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_2 належних та допустимих доказів наявності у нього майнових чи інших прав відносно нерухомого майна не надав, а апеляційний суд не встановив, яким чином оскаржене рішення місцевого суду порушує його майнові права.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
ОСОБА_2 вказував, що заявником помилково вказано на порушення апеляційним судом принципу res judicata, адже він стосується остаточного судового рішення, тобто такого, яке вже переглядалось у апеляційному чи касаційному порядку, однак рішення суду першої інстанції не переглядалося.
Посилання заявника на безпідставність поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 вважає також помилковим, адже про розгляд справи місцевим судом він не знав, її учасником не був, а тому висновок апеляційного суду про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження правильний.
Доводами відзиву на касаційну скаргу є також те, що посилання заявника на відсутність у апелянта прав щодо нерухомого майна неспроможні, адже спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, а постанова апеляційного суду ухвалена на підставі повністю встановлених обставин у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Московського районного суду м. Харкова.
18 грудня 2020 року цивільна справа № 2-14828/10 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2009 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлові приміщення першого поверху № XIV, № XLVII, № XLVIII, № XLIX, № L-a; приміщення другого поверху № LXVII, № LXIII, № LIII, № LVI-a, № 22-1; приміщення мансарди № LXVIII, № LXIX, № LXX, в літ. "А-2", загальною площею 301,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано у Комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 26 листопада 2009 року за реєстровим № 18230484.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 16 серпня 2010 року, після проведення реконструкції нежитлових приміщень їх загальна площа складає 640 кв. м та складається з приміщення № XIV - сходи, загальною площею 18,5 кв. м, приміщення № XLVII - підсобне приміщення, загальною площею 13,0 кв. м, приміщення № XLVIII - коридор, загальною площею 12,8 кв. м, приміщення № XLIX - підсобне приміщення, загальною площею 30,3 кв. м, приміщення № L - коридор, загальною площею 6,4 кв. м, приміщення № L-a - санвузол, загальною площею 2,9 кв. м, а разом по першому поверху 83,9 кв. м; приміщення другого поверху, які складаються з приміщення № LXVII - кабінет, загальною площею 11,9 кв. м, приміщення № LXIII - підсобне приміщення, загальною площею 40,7 кв. м, приміщення № LIII - сходи, загальною площею 18,9 кв. м, приміщення № LVI-a - коридор, загальною площею 17,3 кв. м, приміщення № 22-1 - підсобне приміщення, загальною площею 29,3 кв. м, а разом по другому поверху 118,1 кв. м; приміщення мансарди, які складаються з приміщення № LXVIII - сходи, загальною площею 18,8 кв. м, приміщення № LXIX - основне, загальною площею 31,4 кв. м, приміщення № LXX - основне, загальною площею 49,0 кв. м, приміщення № LXXІ - основне, загальною площею 338,8 кв. м, а разом по мансарді 438 кв. м
Відповідно до технічного висновку "Про стан будівельних конструкцій горища після реконструкції під мансардний поверх (для розміщення підсобного приміщення), можливості збереження та подальшої експлуатації за адресою: АДРЕСА_1" виконаного на замовлення ОСОБА_1 . Приватним підприємством "Модулор-Сервіс", що має державну ліцензію АВ № 358726, усі будівельні конструкції нежитлового приміщень магазину непродовольчих товарів та виконаної прибудови, наявних деформацій не мають, знаходяться у задовільному технічному стані, відповідають умовам міцності та стійкості, придатні для подальшої експлуатації.
Як вказував апеляційний суд, з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 про надання згоди ОСОБА_1 на оформлення приміщення за встановленим законодавством порядком встановлено, що цю згоду було надано лише щодо дій відносно приміщення горища, тоді як рішенням суду першої інстанції право власності також було визнано на приміщення першого та другого поверху на АДРЕСА_1 .
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що нею самочинно було реконструйовано нежитлові приміщення в літ. "А-2", які розташовані у АДРЕСА_1, реконструкція проводилась без отримання відповідного дозволу Харківської міської ради та цей об`єкт не був прийнятий в експлуатацію у встановленому порядку. Дозвільна документація на початок і закінчення виконання будівельних робіт відсутня, об`єкт не зданий в експлуатацію.