ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
cправа № 5010/2403/2011-14/120
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", скаржник)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2020 (головуючий - суддя Шкіндер П.А.) та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (головуючий - суддя Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
у справі №5010/2403/2011-14/120
за заявою ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста"
про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником
у справі № 5010/2403/2011-14/120
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", позивач)
до Фізичної особи-підприємця Бучко Христини Мирославівни (далі - ФОП Бучко Х.М., відповідач)
про стягнення заборгованості за договором кредиту №187/КВ-08 від 06.08.2008 в розмірі 4 272 769,33 грн,
та за зустрічним позовом ФОП Бучко Х.М.
до ПАТ "Дельта Банк"
про припинення правовідносин за договором іпотеки від 06.08.2008.
1. Історія справи
1.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2015 у справі №5010/2403/2011-14/120 задоволено заяву ПАТ "Дельта Банк" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2012 за нововиявленими обставинами; скасовано вказане рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог; стягнуто з ФОП Бучко Х.М. на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №187/КВ-08 від 06.08.2008 в розмірі 4 272 769,33 грн та судовий збір в сумі 36 540 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі №5010/2403/2011-14/120 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2015 скасовано; у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2012 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2015 у справі №5010/2403/2011-14/120 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2015 залишено в силі.
На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2015 та постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2015 у справі №5010/2403/2011-14/120, 05.08.2015 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ №822.
16.09.2020 ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником. Заявник просив замінити стягувача у справі - ПАТ "Дельта Банк" на нового стягувача - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Заявник, зокрема, посилався на договір №2302/К/3 про відступлення прав вимоги від 31.08.2020 (далі - договір), за яким він набув право вимоги ПАТ "Дельта Банк" до позичальника за кредитним договором №187/КВ-08 від 06.08.2008 - ФОП Бучко Х.М. в сумі 14 335 068,73 грн (заборгованість станом на 31.08.2020).
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2020, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони у справі №5010/2403/2011-14/120.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 5010/2403/2011-14/120; ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони стягувача - ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" у справі №5010/2403/2011-14/120.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
4.1. суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не надали належної оцінки як окремо так і в сукупності з іншими доводами пункту 14 договору про відступлення прав вимоги, а також порушили норми матеріального права щодо правонаступництва у кредитних зобов`язань на стадії виконання рішення;
4.2. також скаржник посилається на висновки об`єднаної палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 та Верховного Суду, викладених у постановах від 29.03.2021 у справі № 2-5356/10 (провадження №61-17987св20), від 27.04.2021 у справі № 910/23066/15, від 05.12.2018 у справі №643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31.10.2018 у справі №201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15.08.2018 у справі №190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 15.05.2019 у справі №370/2464/17 (провадження № 61-39193св18) та від 29.03.2021 у справі №2-5356/10 (провадження № 61-17987св20).
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
7.1. Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником.
7.2. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.
7.3. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).
Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, законодавець передбачив можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
7.4. Питання про заміну сторони її правонаступником вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України.
Так, відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
7.5. У даній справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підтвердження переходу від ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" права вимоги за кредитним договором №187/КВ-08 від 06.08.2008 до позичальника - ФОП Бучко Х.М. заявник подав до суду першої інстанції: копію протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-07-06-000034-b від 16.07.2020; копію договору №2302/К/3 про відступлення прав вимоги від 31.08.2020 та копії Додатків №1 і №2 до договору.
За умовами договору №2302/К/3 про відступлення прав вимоги від 31.08.2020 (пункт 1) ПАТ "Дельта Банк" (в тексті договору - банк) відступає ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (в тексті договору - новий кредитор) належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та договорами поруки, договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно з Додатками №1 та №2 до договору №2302/К/3 про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2020 року передача права вимоги, зокрема, за кредитним договором №187/КВ-08 від 06.08.2008 до позичальника - ФОП Бучко Х.М. в загальній сумі заборгованості за договором - 14 335 068,73 грн.
Відповідно до пункту 2 договору №2302/К/3 про відступлення прав вимоги від 31.08.2020 новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №2 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників тощо. Розмір заборгованості за основними договорами, права вимоги за якими переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №2 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи права, які можуть виникнути у майбутньому на підставі основних договорів, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
Згідно з пунктом 4 Договору права вимоги, що відступаються за цим договором, є складовою частиною пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-07-06-000034-b, сформованого 16.07.2020, переможцем яких визнаний новий кредитор. Загальна сума, яка підлягає сплаті новим кредитором за лотом, як переможцем зазначених відкритих торгів (аукціону), АТ "Дельта Банк", складає 30 613 581,97 грн (не оподатковується ПДВ).
Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у матеріалах справи відсутні докази зарахування коштів в розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого переходить право вимоги до нового кредитора як і відсутній окремий акт приймання-передачі відповідно до порядку пункту 5 договору №2302/К/3 про відступлення прав вимоги від 01.08.2020. А щодо долучення скаржником до апеляційної скарги копії платіжного доручення №148 від 10.08.2020 на суму 30 613 581,97 грн суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак під час розгляду заяви місцевим господарським судом заявником не було надано суду доказів сплати ціни договору №2302/К/3 про відступлення прав вимоги від 31.08.2020, при цьому, апелянтом не обґрунтовано неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції, у зв`язку з чим, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття долученого до апеляційної скарги доказу та надання йому оцінки.
Тобто суди встановили, що заявник, звертаючись до суду з заявою про заміну стягувача у цій справі, не надав суду доказів сплати вказаної вище ціни договору, зі сплатою якої пов`язується момент набуття права кредитора за договором.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про створення нових правових наслідків для боржника, в тому числі, набуття новим кредитором іншого обсягу прав у кредитному зобов`язанні, оскільки судами встановлено, що у відповідності до пункту 2 додатку №1 до вказаного договору заявнику перейшло, зокрема, право вимоги до ФОП Бучко Х.М. за кредитним договором №187/КВ-08 від 06.08.2008 у розмірі 14 335 068,73 грн, в той час як рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2015 у справі №5010/2403/2011-14/120 присуджено до стягнення з ФОП Бучко ХМ. на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №187/КВ-08 від 06.08.2008 в розмірі 4 272 769,33 грн.
7.6. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд звертається до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладений у постанові від 17.01.2020 у справі №916/2286/16, про те, що виходячи з вимог статті 526 ЦК України щодо належного виконання договірних зобов`язань, відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною достатньою підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження правонаступником. У справі, що розглядалась на об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сторони у пункті 2.2 Договору відступлення визначили, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. Саме ця обставина й стала підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у справі №916/2286/16.
У справі ж, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що пунктом 4.1 договору передбачено, що за відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 858 517,80 грн (не оподатковується ПДВ). Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
За умовами протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-07-06-000034-b, сформованого 16.07.2020, переможець електронних торгів зобов`язується здійснити повну оплату коштів за лот, які повинні надійти на рахунок банку (банків) не пізніше кінця 18 робочого дня, з дати формування ЦБД протоколу електронного аукціону.
З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання скаржника на те, договір не міг бути підписаний та набрати чинності, якби цьому не передувала сплата новим кредитором ціни договору, Верховний Суд вважає необґрунтованим. Суди попередніх інстанцій не визнали положення пункту 4.1. договору достатнім та належним доказом доказом на підтвердження зазначеної обставини, а Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неврахування поданих разом з апеляційною скаргою доказів сплати ціни договору з огляду на таке.
Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 зі справи № 909/722/14.
7.7. Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі №916/2286/16 (пункт 10.25 цієї постанови), оскільки він стосувався однієї з підстав відмови судами у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником про те, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства. Сторонами у справі, яка переглядається є юридичні особи, що виключає підстави для застосування вказаного правового висновку об`єднаної палати у даній справі.
7.8. Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 2-5356/10, від 27.04.2021 у справі № 910/23066/15, від 05.12.2018 у справі №643/4902/14-ц, від 31.10.2018 у справі №201/8548/16-ц, від 15.08.2018 у справі №190/2119/14-ц, від 15.05.2019 у справі №370/2464/17 та від 29.03.2021 у справі №2-5356/10, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; у справі №5010/2403/2011-14/120 суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
7.9. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" у задоволенні заяви про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених фактичних обставин даної справи на підставі поданих заявником доказів, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.
Інші доводи касаційної скарги, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені положеннями статті 300 ГПК України.
7.10. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.
7.11. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, які надійшли до Верховного Суду, не спростовують вказаного висновку.