ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2021 року
м. Київ
справа №320/2294/19
адміністративне провадження №К/9901/36065/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Желєзного І.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Елара" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (судді - Степанюк А.Г., Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "Елара" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
в с т а н о в и в :
У травні 2019 року ПП "Елара" звернулось до суду з позовом, в якому просило:
визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 16.04.2019 №КВ 285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309, №КВ 285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-310 та №КВ 285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-311.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31392799), основний вид діяльності відповідно до КВЕД 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір від 25.03.2019, відповідно до якого остання зобов`язується у період з 25.03.2019 по 30.03.2019 виконувати роботу кухонного працівника. (том І а.с. 41)
Відповідно до пункту 1.1 цього Договору виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Відповідно до пункту 1.2 цього Договору замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.
За умовами пунктів 2.1 та 2.1 цього Договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю. Оплата виконується не пізніше 31 числа з дня прийняття замовником роботи.
На виконання вказаних Договорів між позивачем та вказаною фізичною особою складений і підписаний додаток до договору від 25.03.2019, в якому сторонами договору визначено зміст та обсяг роботи за договором, а також вартість її виконання. (том І а.с. 42)
31.03.2019 між сторонами Договору складений Акт здачі-приймання виконаної роботи, відповідно до якого роботи за цивільно-правовим договором від 25.03.2019 виконано якісно і в повному обсязі, за що замовник сплатив виконавцеві винагороду у розмірі 900 грн. (том І а.с. 43)
27 та 28.03.2019 відповідачем відповідно до наказу від 26.03.2019 №1641 та направлення від 26.03.2019 №825 проведено інспекційне відвідування ПП "Елара" як юридичної особи, яка використовує найману працю. (том І а.с. 114 - 115)
Результати інспекційного відвідування оформлені Актом від 28.03.2019 №КВ 285/1721/АВ. (том І а.с. 13 - 18)
За результатами інспекційного відвідування складено Акт, в якому встановлено наступні порушення:
в порушення частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір не укладено з працівником ОСОБА_1 ;
в порушення частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір не укладено в письмовій формі з ОСОБА_1 ;
в порушення частини 3 статті 24 КЗпП України ОСОБА_1 допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу;
в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 неповідомлення про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу, яке подається до територіальних органів ДФС;
в порушення частини 1 статті 72 КЗпП України робота у вихідний день компенсується за згодою сторін іншим днем відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі;
в порушення частини 2 статті 72 КЗпП України, частини 4 статті 73 КЗпП України оплату за роботу у вихідний день, святкові і неробочі дні не обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України;
в порушення частини 1 та 2 статті 107 КЗпП України оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі;
в порушення статті 29 КЗпП України працівники підприємства з правилами внутрішнього трудового розпорядку не ознайомлені.
За результатами розгляду Акту інспекційного відвідування, на підставі виявлених порушень директору ПП "Елара" внесено припис про усунення виявлених порушень від 29.03.2019 №КВ285/1721/АВ/П. (том І а.с. 19 - 20)
За результатами розгляду справи про накладення штрафу ГУ Держпраці у Київській області 16.04.2019 прийняті:
постанова №КВ 285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на ПП "Елара" на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 125190 грн; (том І а.с. 35 - 36)
постанова №КВ 285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-310 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на ПП "Елара" на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 250380 грн; (том І а.с. 37 - 38)
постанова №КВ 285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-311 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на ПП "Елара" на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 4173 грн. (том І а.с. 39)
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідач дійшов безпідставних висновків про використання підприємством праці осіб, з якими не укладені трудові договори. З працівником ОСОБА_1 укладено цивільно-правову угоду, на підставі якої остання взяла на себе зобов`язання виконавця за вказаним договором, зокрема виконувались роботи з миття посуду, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що особа виконувала трудові функції без укладення трудового договору. При цьому вважає. що оскільки вказана особа не працювала за трудовим договором, а тому у підприємства відсутній обов`язок повідомляти територіальний орган ДФС про прийняття цієї особи на роботу.
Крім того, посилається на те, що всі працівники підприємства були належним чином ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Посилається на те, що працівники підприємства у вихідні та святкові дні не працювали, а при складанні табелів робочого часу за березень та грудень 2018 року допущені суто механічні помилки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ІП/ФС-311.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309 та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 залишити без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що відносини між ПП "Елара" та ОСОБА_1 мали очевидний цивільно-правовий характер, що не заборонено законом, у трудових відносинах вказані особи не перебували. При цьому суд виходив з того, що чинне законодавство України не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов`язання зобов`язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними. Фізичні особи-підприємці не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов`язані законодавством укладати тільки трудові договори. З наведених обставин відсутні підстави для повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття зазначеної особи на роботу та відсутні порушення з боку позивача вимог частини 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413.
Крім того, відсутні порушення з боку позивача статті 29 КЗпП України та прийняття постанови від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ІП/ФС-311, оскільки всі працівники позивача були ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку, про що свідчить особистий підпис кожного працівника на розписці до правил внутрішнього трудового розпорядку.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно табелів робочого часу за березень, грудень 2018 року деякі працівники позивача працювали у святкові та вихідні дні, проте останнім в порушення вимог статті 107 КЗпП України не здійснено оплату праці у подвійному розмірі за роботу у святкові дні та не надано інший день для відпочинку. При цьому судом відхилено доводи позивача щодо допущення технічної помилки при складанні табелів обліку робочого часу.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування постанови від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309, виходив з того, що основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладений договір перебуває поза межами правового регулювання цивільного законодавства, оскільки його предметом є виконання робіт кухонного працівника у певний період, тобто є процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки працівник систематично виконувала певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Крім того, пунктом 1.2 договору передбачено, що саме позивач забезпечує фізичну особу усім необхідним для виконання роботи, передбаченої вказаним договором. Крім того, Акт здавання-приймання виконаної роботи не містить відомостей щодо обсягу виконаної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що є невід`ємною частиною цивільно-правового договору.
З ухваленим у справі рішенням не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що умовами укладеного між підприємством та ОСОБА_1 договору передбачено, що остання з власної ініціативи просила не укладати з нею трудовий договір, виконувала обумовлену роботу на свій ризик, самостійно організовувала виконання роботи та не підпадала під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому посилається на те, що суб`єкти господарювання не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов`язані законодавством укладати виключно трудові договори. Відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що підприємство виплачувало ОСОБА_1 заробітну плату, а остання дотримувалась внутрішнього трудового розпорядку, що є обов`язковими ознаками саме трудового договору. Матеріали справи не містять доказів того, що стосовно вказаної особи видавався наказ про прийняття на роботу та вівся облік її робочого часу. Таким чином, є помилковим висновок відповідача про порушення підприємством вимог частини 3 статті 24 КЗпП України внаслідок допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, а також постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 щодо обов`язкового повідомлення територіальних органів Державної фіскальної служби про прийняття ОСОБА_1 на роботу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд доходить висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та пере