ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2021 року
м. Київ
справа № 816/1548/16
адміністративне провадження № К/9901/19259/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (Суддя: Удовіченко С.О.),
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (Судді: Сіренко О.І., Спаскін О.А., Любчич Л.В.),
у справі № 816/1548/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія" (далі - ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2016 року №0003021401.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтував правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок заниження позивачем податкових зобов`язань у грудні 2015 року, оскільки собівартість реалізованих позивачем послуг у грудні 2015 року перевищує доходи від реалізації послуг. На думку податкового органу, позивачем в зазначеному місяці послуги по ремонту, технічному обслуговуванню свердловин та інженерно-технологічного супроводу реалізовувалися нижче їх собівартості, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 29.06.2016 по 08.08.2016 ГУ ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
За результатами перевірки контролюючим органом 15.08.2016 складено акт №324/16-31-14-01-09/32761376 з висновками про порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 149838,00 грн, в тому числі: за квітень 2014 року в сумі 8577,00 грн, за травень 2014 року в сумі 11855,00 грн, за червень 2014 року в сумі 8207,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 4492,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 6484,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 4560,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 1582,00 грн та за грудень 2015 року в сумі 104081,00 грн (том 1 а.с. 44-103).
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003021401 від 30.08.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 187 298 грн, в тому числі 149 838 грн - за основним платежем та 37 460 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 38-39).
Задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди виходили з документального підтвердження позивачем здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період та правильність їх відображення в бухгалтерському обліку, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій Затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291 (далі-Інструкція) на субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.
Згідно п.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО)16 "Витрати"), затвердженого Наказом Мінфіну України від 31.12.99 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Відповідно до п.11 П(С)БО)16 "Витрати" перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Як встановлено судами, Товариством затверджено Положення про формування собівартості робіт (послуг) затверджене наказом №30-12/2014 від 30.12.2014 (далі - Положення №30-12/2014), яким передбачені для застосування наступні види собівартості - виробнича собівартість продукції (робіт, послуг); повна собівартість - сукупність виробничої собівартості і позавиробничих (комерційних) витрат; місячна собівартість - визначається, виходячи із витрат і кількості наданих послуг (виконаних робіт) в певному місяці; квартальна собівартість - визначається, виходячи із витрат і кількості наданих послуг (виконаних робіт) в певному кварталі; річна собівартість - визначається, виходячи із витрат і кількості наданих послуг (виконаних робіт) у звітному році; собівартість реалізованої продукції - витрати на виробництво і збут продукції, яка вважається реалізованою для визначення фінансового результату.
Відповідно до п.11 П(С)БО)16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Судами з матеріалів справи встановлено, що за даними бухгалтерського обліку позивача, загальна сума витрат за грудень 2015 року по рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" становить 3236165,02 грн, яка складається з:
- виробничої собівартості реалізованих послуг за грудень 2015 року - 2435756,70 грн, у тому числі: 1) прямі матеріальні витрати (витрати на паливно-мастильні матеріали, допоміжні матеріали та МШП) - 381606,61 грн; 2) прямі витрати на оплату праці (витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати працівників, безпосередньо пов`язаних з виконанням робіт, послуг; внески на соціальні заходи; послуги за договорами цивільно-правового характеру) - 842799,10 грн; 3) інші прямі витрати (виплати на оплату службових відряджень, оренда майна та обладнання, послуги по транспортуванню, інші прямі витрати) - 1138488,78 грн; 4) змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (витрати на оплату праці апарату управління бригадою, витрати на охорону праці та техніку безпеки, амортизація основних засобів загальновиробничого призначення та інше) - 72862,21 грн;
- разових нарахувань за підсумками 2015 року - 800408,32 грн, у тому числі: 1) річна одноразова премія працівникам за підсумками роботи у 2015 році згідно наказу товариства №07/ЗП від 30.12.2015 - 478074,00 грн; 2) формування резерву забезпечень у відповідності до П(С)БУ 11 "Забезпечення" на 2016 рік - 322334,32 грн.
З огляду на викладене суди дійшли висновку, що оскільки разові (річні) нарахування у сумі 800408,32 грн (річна одноразова премія за рік в сумі 478074 грн та формування резерву забезпечень на відпустки в сумі 322334,32 грн) не є складовою виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та їх неможливо віднести до прямих витрат грудня 2015 року, такі витрати включено до річної собівартості реалізованих товарів, робіт (послуг) та відображено в фінансовій звітності підприємства за 2015 рік. До того ж, документальним підтвердженням разових (річних) нарахувань у грудні 2015 року, які не відносяться до виробничої собівартості грудня 2015 року, є первинні бухгалтерські документи, а саме: - зведення нарахувань по підприємству за грудень 2015 року; - аналіз бухгалтерського рахунку 66 "Розрахунки по виплатам працівникам" за грудень 2015 року; - аналіз бухгалтерського рахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" за грудень 2015 року; - наказ ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" про нарахування та виплату премії за підсумками роботи у 2015 році №07/ЗП від 30.12.2015 (том 1 а.с. 190-193). Так, у Звіті про фінансові результати за 2015 рік повна (річна) собівартість реалізованої продукції, робіт (послуг) складає 18078314 грн (виробнича собівартість за 2015 рік складає 17277906 грн.) при чистому доході від реалізації товарів робіт (послуг) у сумі 20232045 грн.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків податкового органу, що собівартість реалізованих товариством послуг у грудні 2015 року перевищує доходи від реалізації послуг, що зумовило заниження податкового зобов`язання з ПДВ у грудні 2015 року на суму 104081,00 грн.
Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів відповідача про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту квітня -червня 2014 року, вересня - грудня 2014 року податку на додану вартість в розмірі 45 757,00 грн. в результаті здійснення господарських операцій з оренди агрегату цементуючого гідророзривного АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 згідно договору оренди майна № 15/11-13 від 15.11.2013 року, з огляду на наступне.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Судами з матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" уклало з Приватним акціонерним товариством "Природні ресурси" (далі - ПАТ "Природні ресурси") договір оренди, на підставі якого ПАТ "Природні ресурси" зобов`язується передати ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" гідророзривний АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 (майно), а ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" зобов`язується прийняти майно в строкове користування та зобов`язується сплачувати орендну плату (том 1 а.с. 198-202). Факт надання гідророзривного АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 (далі - АЦФ-700) у період 01.01.2014 року по 31.12.2015 року підтверджено актом прийому-передачі майна в оренду від 15.11.2013 року (а.с. 203).
02.12.2013 ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" підписало з ПАТ "Природні ресурси" додаткову угоду №1 до договору №15/11-13 оренди майна від 15.11.2013, відповідно до якої пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції: "Розмір орендної плати за один місяць користування (оренди) майном становить 82074,30 грн, в тому числі ПДВ 20% - 13679,05 грн."
Реальність вказаної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2014 (ас.217), також наявними в матеріалах справи податковими накладними (т.1 а.с. 229-250, т.2, ас.с 1-2); актами оренди майна до договору оренди майна №11 від 28.02.2014, №18 від 31.03.2014, №6 від 30.04.2014, №26 від 31.05.2014, №29 від 30.06.2014, №33 від 31.07.2014, №37 від 31.08.2014, №40 від 30.09.2014, №41 від 31.10.2014, №48 від 30.11.2014, №51 від 31.12.2014(а.с. 205-228);
По договору оренди АЦФ-700 позивачем здійснена оплата на розрахунковий рахунок ПАТ "Природні ресурси", що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с.3-9).
Загальна вартість придбаних позивачем у ПАТ "Природні ресурси" протягом дванадцяти місяців 2014 року послуг з оренди агрегату становить 984891,60 грн, в тому числі ПДВ - 164148,60 грн (щомісячно по 82074,30 грн, в тому числі ПДВ 13679,05 грн). При цьому, вартість зазначених послуг у періоди квітень-червень, вересень-грудень 2014 року (тобто за сім місяців 2014 року) складає 574520,10 грн, в тому числі ПДВ - 95753,35 грн.
Як встановлено судами, у спірні періоди (квітень-червень, вересень-грудень 2014 року) орендований позивачем агрегат цементуючий гідророзривний АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 був задіяний в технологічних схемах обов`язки устя свердловин під час проведення капітальних ремонтів, ізоляційно-ліквідаційних робіт на таких свердловинах як: свердловина №2 Височанського родовища, свердловина №2 Різниківського родовища, свердловина №7 Мехедівська Луценківського ГКР, свердловина №12 Луценківського ГКР, свердловина №2 Берестівської площі, свердловина №4 Південно-Берестівського родовища, свердловина №5 Південно-Берестівського родовища та свердловина №7 "біс" Західно-Єфремівського родовища на підставі відповідних договорів підряду (02/10-13 від 02.10.2013, №28/02-14 від 28.02.2014, №24/04-14 від 24.04.201, №09/06-14 від 09.06.2014, №28/05-2014 від 28.05.2014, №19/06-2014 від 19.06.2014, №27/08-14 від 27.08.2014, №22/09-14 від 22.09.2014, №20/10-14 від 20.10.2014), укладених ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" із замовниками робіт (послуг) ТОВ "ГЕО Альянс Височанське", ТОВ "Східний геологічний союз", ПрАТ "Природні ресурси". Про реальність виконання ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" на користь ТОВ "ГЕО Альянс Височанське", ТОВ "Східний геологічний союз", ПрАТ "Природні ресурси" робіт з капітального ремонту свердловин та ізоляційно-ліквідаційних робіт на свердловинах свідчать наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт №56 від 30.04.2014, №49 від 30.04.2014, №68 від 31.05.2014, №87 від 30.06.2014, №88 від 30.06.2014, №99 від 30.06.2014, №164 від 30.09.2014, №178 від 31.10.2014, №210 від 30.11.2014, №231 від 31.12.2014 (том 2 а.с. 27, 54, 69-70, 86, 104, 120, 167, 228, 231, 254). Додаткові роботи надавалися ТОВ "Східний геологічний союз", ПрАТ "Природні ресурси" та ТОВ "Енергофінанс" про що свідчать акти виконаних робіт №41 від 01.04.2014, №51 від 30.04.2014, №71 ввід 31.05.2014, №100 від 30.06.2014, №89 від 30.06.2014, №90 від 30.06.2014, №157 від 30.09.2014, №158 від 30.09.2014, №159 від 30.09.2014, №155 від 30.09.2014, №165 від 30.09.2014, №191 від 31.10.2014, №192 від 31.10.2014, №183 від 31.10.2014, №190 від 31.10.2014, №186 від 31.10.2014, №206 від 30.11.2014, №204 від 25.11.2014, №209 від 30.11.2014, №207 від 30.11.2014, №208 від 30.11.2014, №216 від 25.12.2014, №229 від 31.12.2014, №227 від 31.12.2014, №228 від 31.12.2014, №226 від 31.12.2014 (том 2 а.с. 201-202, 206, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 248, 250, 252, 257, 259, 261, 263, 265).
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, що загальний дохід від використання в господарській діяльності агрегату цементуючого складає 4803992,44 грн без ПДВ, при вартості оренди за сім місяців 2014 року - 478766,75 грн без ПДВ. Сума податкового зобов`язання згідно актів виконаних робіт складає 960798,49 грн при сумі податкового кредиту від вартості оренди 95753,35 грн.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2016 року №0003021401.
До того ж, в касаційній скарзі заявник посилався на неотримання ним повного тексту ухвали суду апеляційної інстанції, тобто доводи касаційної скарги базуються виключно на незгоді з мотивами рішенням суду першої інстанції, зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,