Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 297/2497/17
провадження № 61-2271св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Берегівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, Державне підприємство "Сетам",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Берегівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (далі - Берегівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам") про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного на електронних торгах, та зобов`язання повернути кошти за придбане майно.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що 05 грудня 2014 року у порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів за номером лоту 15857 ДП "Сетам" пропонувало до продажу транспортний засіб Iveco MP 440 ET.
Згідно з указаними ДП "Сетам" характеристиками автомобіль перебував у робочому стані із незначними пошкодженнями лакофарбового покриття (подряпини, сколи), оббивка сидінь має незначні пошкодження, складові (агрегати, вузли) не мають підтікання рідини.
На підставі звіту про оцінку майна, складеного 18 серпня 2014 року ТОВ "Експерт і К", початкова ціна предмета продажу становить 91 334,68 грн.
З огляду на відсутність учасників електронних торгів на зазначений лот призначені вперше торги не відбулись, у зв`язку з чим була проведена переоцінка нереалізованого майна, а 19 січня 2015 року - повторний аукціон з продажу вказаного транспортного засобу за лотом № 30962 з ціною 63 934,28 грн.
14 січня 2015 року позивач сплатив гарантійний внесок у сумі 3 196,71 грн та взяв участь в аукціоні. Відповідно до протоколу проведення прилюдних електронних торгів № 41235 позивач став переможцем, після чого сплатив на рахунок Берегівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області 60 737,57 грн та отримав акт про проведення електронних торгів від 09 лютого 2015 року.
Однак позивач не зміг отримати у зберігача придбаний ним транспортний засіб, оскільки автомобіль знаходився в неробочому стані, про що 09 липня 2015 року державним виконавцем складено відповідний акт про неробочий стан транспортного засобу.
Оскільки вказаний транспортний засіб не відповідає характеристикам майна, виставленого на торги, позивач вважає, що працівники Берегівського РВ ДВС грубо порушили Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів від 16 квітня 2014 року № 656/4.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд розірвати договір купівлі-продажу автомобіля Iveco MP 440 ET, укладений за результатами проведення електронних торгів, та зобов`язати Берегівський РВ ДВС повернути кошти, сплачені за вказаний автомобіль у розмірі 60 737,57 грн, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 280,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року у складі судді Фейіра О. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що істотного порушення договору купівлі-продажу транспортного засобу Iveco MP 440 ET на прилюдних торгах другою стороною допущено не було, а торги проведені у спосіб, передбачений чинним законодавством України, що встановлено рішенням Берегівського районного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 297/1352/17. Суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір купівлі-продажу автомобіля марки Iveco MP 440 ET, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип: сідловий тягач, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, об`єм двигуна 9500 куб. см, 1993 року випуску, який був укладений за результатами проведення електронних торгів, а саме лота № 30962, за результатами якого було складено протокол від 19 січня 2015 року № 41235 про проведення електронних торгів та акт про проведення електронних торгів від 09 лютого 2015 року.
Зобов`язано Берегівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області повернути ОСОБА_1 сплачені за автомобіль кошти в сумі 60 737,57 грн та сплачені ним судові витрати у розмірі 1 790,40 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що після проведення електронних торгів позивачу намагалися передати майно неналежної якості, за яке була проведена оплата, на час передачі майно не відповідало тим якостям і технічним характеристикам, які були зазначені під час продажу.
Суд вважав наявними істотні порушення умов договору та законних прав ОСОБА_1 як споживача на отримання товару тієї якості і того опису характеристик, які були зазначені в інформації щодо його продажу.
Оскільки кошти було сплачено позивачем на рахунок Берегівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, яке згідно з актом опису і арешту майна від 29 січня 2014 року передало ОСОБА_2 автомобіль на відповідальне зберігання, то при розірванні договору купівлі-продажу автомобіля слід зобов`язати вказаний відділ ДВС повернути позивачу сплачені за автомобіль кошти в сумі 60 737,57 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
Берегівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області просив суд скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, а заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі як відповідачів стягувачів у виконавчому провадженні та власника майна.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у березні 2020 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів Берегівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, а постанову суду апеляційної інстанції вважав законною та обґрунтованою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 297/2497/17 з Берегівського районного суду Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
У провадженні Берегівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження № 41780796 з виконання, зокрема, судового наказу № 907/240/14, виданого 10 червня 2014 року Господарським судом Закарпатської області про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КІММ" (далі - СГТзОВ "КІММ") на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" боргу у розмірі 398 296,92 грн за рахунок звернення стягнення на автомобіль Iveco MP 440 ET, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип - сідловий тягач, кузов НОМЕР_2, об`єм двигуна 9500 куб. см, 1993 року випуску.
Транспортний засіб Iveco MP 440 ET належить на праві власності СГТзОВ "КІММ".
Згідно з актом опису і арешту майна від 29 січня 2014 року Берегівським РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області передано указаний транспортний засіб на відповідальне зберігання ОСОБА_2 .
Відповідно до звіту та висновку про оцінку майна, складеного ТОВ "Експерт і К" 18 серпня 2014 року, вартість транспортного засобу Iveco MP 440 ET склала 91 334,68 грн. Автомобіль знаходиться у робочому стані, лакофарбове покриття має незначні пошкодження, оббивка сидінь має незначні пошкодження.
05 грудня 2014 року у порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів за номером лоту 15857 ДП "Сетам" пропонувало до продажу транспортний засіб Iveco MP 440 ET.
З огляду на відсутність учасників електронних торгів на зазначений лот призначені вперше торги не відбулись, у зв`язку з чим була проведена переоцінка нереалізованого майна, а повторний аукціон за лотом № 30962 з ціною продажу 63 934,28 грн призначено на 19 січня 2015 року.
14 січня 2015 року ОСОБА_1 за участь в електронних торгах сплатив гарантійний внесок у сумі 3 196,71 грн.
19 січня 2015 року за наслідками проведених повторних прилюдних торгів за лотом № 30962 переможцем аукціону було визнано ОСОБА_1, який придбав транспортний засіб марки Iveco MP 440 ET, реєстраційний номер НОМЕР_1, за уціненою вартістю 63 934,28 грн, про що було складено протокол № 41235 за результатами торгів.
Встановлено, що при отриманні ОСОБА_1 автомобіля останній знаходиться у неробочому стані, у зв`язку з чим державним виконавцем складено акт від 09 липня 2015 року про неробочий стан автомобіля.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатській області від 26 вересня 2017 року у справі № 297/1352/17 за позовом ОСОБА_1 до Берегівського РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області та ДП "Сетам" про визнання результатів прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу щодо проведення прилюдних торгів та стягнення сплачених коштів, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Судом встановлено, що ДП "Сетам" Міністерства юстиції України, як організатор торгів, на якого покладено відповідальність за забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів та інше, діяв виключно у спосіб та у межах, прямо передбачених законодавством України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Кодексу, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.
Встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у процесі виконання Берегівським РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області судового наказу № 907/240/14, виданого 10 червня 2014 року Господарським судом Закарпатської області про стягнення з СГТзОВ "КІММ" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" боргу у розмірі 398 296,92 грн за рахунок звернення стягнення на автомобіль Iveco MP 440 ET, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип - сідловий тягач, кузов НОМЕР_2, об`єм двигуна 9500 куб. см, 1993 року випуску.
Транспортний засіб Iveco MP 440 ET належить на праві власності СГТзОВ "КІММ", а згідно з актом опису і арешту майна від 29 січня 2014 року Берегівським РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області передано указаний транспортний засіб на відповідальне зберігання ОСОБА_2, який є директором СГТзОВ "КІММ".
У порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів ДП "Сетам" неодноразово пропонувало до продажу транспортний засіб Iveco MP 440 ET.
ОСОБА_1 визнано переможцем прилюдних торгів, проведених ДП "Сетам" 19 січня 2015 року.
Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (див. постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12, і Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження
№ 12-127гс19)).
Вказане підтверджують приписи частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України. Так, стаття 650 ЦК України закріплєю такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасовим порядком не передбачено. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).
Таким чином, взявши участь у прилюдних торгах та ставши їх переможцем, позивач набув статусу покупця з відповідними правами та обов`язками у правовідносинах купівлі-продажу.
За змістом статті 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі статтею 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов`язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі
№ 6-75цс13 вказав на такі особливості застосування статті 651 ЦК України. Суд оцінює істотність порушення договору, використовуючи термін "значна міра", яка проявляється у позбавленні сторони бажаного результату, який вона мала отримати при укладенні договору. При цьому вина сторони, яка істотно порушила договір, не має будь-якого значення ні для оцінки порушення як істотного, ні для виникнення права у другої сторони вимагати розірвання договору. Важливим критерієм істотності порушення договору також є розмір завданої шкоди, спричиненої таким порушенням, і який позбавляє потерпілу сторону отримати бажане при укладенні договору. Мова йде не лише про завдання шкоди у грошовій формі, що є прямими збитками, а також і про становище такої сторони, коли вона позбавляється можливості використовувати отримані результати договору.
У справі, що переглядається, встановлено, що відповідно до указаних ДП "Сетам" характеристик автомобіль перебував у робочому стані із незначними пошкодженнями лакофарбового покриття та оббивки сидінь, що також підтверджується звітом ТОВ "Експерт і К" про оцінку майна від 18 серпня 2014 року.
Водночас при отриманні позивачем автомобіль знаходився у неробочому стані, у зв`язку з чим державним виконавцем складено акт від 09 липня 2015 року про неробочий стан автомобіля.
Таким чином, після проведення електронних торгів та повної сплати позивачем вартості запропонованого до продажу автомобіля Iveco MP 440 ET позивачу намагалися передати майно неналежної якості, яке не відповідало якостям і технічним характеристикам, зазначеним під час продажу, чим фактично порушені його права як покупця товару (споживача).
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що має місце істотне порушення продавцем умов договору купівлі-продажу, що вказує на можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України, а саме - розірвання договору.
Доводи касаційної скарги правильності висновку апеляційного суду не спростовують.
Щодо доводів про неналежний склад осіб - учасників справи, колегія суддів зазначає таке.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 656 ЦК України, аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, відчуження майна на електронних торгах як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до всіх сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) викладено правовий висновок про те, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.
У справі, що переглядається, позивач (покупець) подав позов про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного за наслідками проведення прилюдних торгів, до організатора електронних торгів ДП "Сетам" та Берегівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, яке одночасно уповноважене примусово продати майно боржника у виконавчому провадженні (СГТзОВ "КІММ") та укласти договір купівлі-продажу арештованого майна відповідно до вимог закону.
За таких обставин безпосередня участь у справі власника майна - боржника у виконавчому провадженні (СГТзОВ "КІММ") під час вирішення питання про розірвання договору купівлі-продажу щодо арештованого майна не є обов`язковою.