Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
місто Київ
справа № 127/5872/14
провадження № 61-2561св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідачі: ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"
(далі - ТОВ "Кредитні ініціативи", товариство) у березні 2014 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 28 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк"
(далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк", банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 63 180, 00 дол. США зі сплатою 11, 9 % річних та строком кредитування до 27 листопада 2037 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 28 листопада 2007 року банк та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року.
На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс"
(далі - ТОВ "ФК "Вектор плюс") набуло право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 28 листопада 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 . На підставі договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами 28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступило, а ТОВ "ФК "Вектор плюс" прийняло право вимоги, у тому числі за іпотечним договором від 28 листопада 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" відступило, а ТОВ "Кредитні ініціативи" прийняло право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 28 листопада 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Також 28 листопада 2012 року згідно з договором про передачу прав за іпотечним договором ТОВ "ФК "Вектор плюс" передало ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги, у тому числі за іпотечним договором від 28 листопада 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Унаслідок укладення зазначених договорів відбулася заміна кредитора, тому ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора за кредитним та іпотечним договорами, укладеними 28 листопада 2007 року з ОСОБА_1 .
Товариство стверджувало, що ОСОБА_1 як позичальник та майновий поручитель взяті на себе зобов`язання не виконувала, на вимоги не реагувала, внаслідок чого станом на 21 березня 2014 року виникла заборгованість за кредитом - у розмірі 60 364, 00 дол. США, що еквівалентно 610 231, 75 грн, за відсотками - у розмірі 35 718, 33 дол. США, що еквівалентно 361 083, 74 грн, та пені у розмірі 128 233, 89 грн, а всього 1 099 549, 38 грн.
З урахуванням наведеного ТОВ "Кредитні ініціативи" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2007 року, яка складає 1 099 549, 38 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна; виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відзиви на позов не надходили.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року позов задоволено.
У рахунок погашення боргу перед ТОВ "Кредитні ініціативи" за кредитним договором від 28 листопада 2007 року № 0101/1107/71-85 у розмірі 1 099 549, 38 грн, яка виникла станом на 21 березня 2014 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Суд виселив ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, з квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 як позичальник і майновий поручитель взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, у рахунок погашення якої підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Оскільки вимога банку від 02 грудня 2013 року про виселення з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, разом з усіма мешканцями, ОСОБА_1 у місячний строк добровільно не виконана, тому відповідачі підлягають виселенню з предмета іпотеки.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, задоволено, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року скасовано, у задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, задоволено частково. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року змінено, викладено резолютивну частину у новій редакції. Позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково.
У рахунок погашення боргу перед ТОВ "Кредитні ініціативи" за кредитним договором від 28 листопада 2007 року у розмірі 669 657, 50 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 60 364, 00 дол. США, що еквівалентно 479 911, 91 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 12 588, 23 дол. США, що еквівалентно 100 080, 20 грн; заборгованість за пенею у розмірі 89 665, 39 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайну ціну на цей вид майна, визначену на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, малолітнього ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, з квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині заочне рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, задоволено. Постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, за результатами розгляду якої ухвалено заочне рішення, унаслідок чого відповідач з об`єктивних підстав була позбавлена можливості заявити у суді першої інстанції про застосування позовної давності.
Суд касаційної інстанції також зазначив, що під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно звернути увагу на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), про те, що відсутні правові підстави для нарахування передбачених кредитним договором процентів та пені після пред`явлення дострокової вимоги і ухвалення судового рішення й до закінчення строку дії кредитного договору, з огляду на наявність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 лютого 2012 року про задоволення вимог кредитора за спірним кредитним договором до ОСОБА_1 як боржника.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, задоволено. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Кредитні ініціативи" в дохід держави 4 287, 36 грн судового збору.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 669 657, 50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - у розмірі 60 364, 00 дол. США, що еквівалентно 479 911, 91 грн, заборгованість за процентами у розмірі 12 588, 23 дол. США, що еквівалентно 100 080, 20 грн, заборгованість за пенею - у розмірі 89 665, 39 грн, є обґрунтованими. В іншій частині позов є необґрунтованим, оскільки позивач, визначаючи розмір заборгованості відповідача, не звернув уваги на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та стягнення пені припиняється після реалізації банком права звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин про звернення стягнення на предмет іпотеки позовної давності, про що заявлено ОСОБА_1 .
Вимоги позивача про виселення суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими з огляду на те, що з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся з пропуском позовної давності, а тому в цій частині у задоволенні позову потрібно відмовити у з зв`язку з його безпідставністю.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Кредитні ініціативи" із застосуванням засобів поштового зв`язку 03 лютого 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, залишити в силі заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 травня 2014 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги доводами про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.
Товариство зазначає, що:
- апеляційний суд не врахував, що позовна давність не спливла, оскільки поданням позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2011 році перервалася відповідно до правил частини другої статті 264 ЦК України;
- до спірних правовідносин підлягає застосуванню збільшена позовна давність у 10 років, про що сторони домовилися у пункті 10.11 кредитного договору;
- сторони погодили умовами кредитного договору, що проценти нараховуються до повного погашення кредиту, а не до дати настання погашення кредиту.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Кредитні ініціативи", а ухвалою від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана 03 лютого 2020 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 28 листопада 2007 року АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 63 180, 00 дол. США зі сплатою 11, 9 % річних зі строком кредитування до 27 листопада 2037 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка їй належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року.
За спільною згодою сторони оцінили предмет іпотеки у 354 510, 00 грн, що за курсом Національного банку України на день укладення цього договору еквівалентно 70 200, 00 дол. США.
Згідно з пунктом 10.3 іпотечного договору у разі невиконання позичальником умов основного зобов`язання та/або іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов`язання.
У пункті 11 іпотечного договору сторони погодили, що "іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов`язанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або пеню або іншу заборгованість, та/або платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним)".
У разі порушення позичальником кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання за кредитним договором та/або зобов`язань, передбачених іпотечним договором, у менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору.
Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (підпункти 12.3.1, 12.3.2 іпотечного договору).
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 лютого 2012 року у справі № 2-3261/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ПАТ "Сведбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 669 657, 50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 60 364, 00 дол. США, що еквівалентно 479 911, 91 грн, заборгованість за процентами - 12 588, 23 дол. США, що еквівалентно 100 080, 20 грн, заборгованість за пенею - 89 665, 39 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 лютого 2012 року у справі № 2-3261/11 встановлено, що банк 09 лютого 2010 року направив ОСОБА_4 повідомлення-вимогу від 05 лютого 2010 року № 085-юр про зміну умов кредитного договору.
Відповідач у своїх письмових поясненнях підтвердила отримання нею такого повідомлення, що містило вимогу про усунення порушення з виконання зобов`язань за кредитним договором та сплати заборгованості в повному обсязі протягом тридцяти днів з дня отримання листа.
Отже, банком змінено строк виконання зобов`язань за договором в повному обсязі.
Апеляційний суд встановив, що право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі з березня 2010 року.
Відповідно до довідки МКП ЖЕК від 23 серпня 2012 року № 14 у квартирі АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4, зареєстровані: з 2008 року - ОСОБА_4, 1976 року народження, дочка - ОСОБА_3, 1995 року народження, з 2010 року - син ОСОБА_2, 2010 року народження.
На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", відступило, а ТОВ "ФК "Вектор плюс" прийняло право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 28 листопада 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступило, а ТОВ "ФК "Вектор плюс" набуло право вимоги, у тому числі за іпотечним договором від 28 листопада 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Згідно з договором факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" відступило, а ТОВ "Кредитні ініціативи" прийняло право вимоги, у тому числі за кредитним та іпотечним договорами від 28 листопада 2007 року, укладеними з ОСОБА_1 .
Унаслідок укладення зазначених договорів відбулася заміна кредитора, тому ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_1 28 листопада 2007 року.
Відповідно до копії реєстру поштових відправлень від 02 грудня 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" на адресу відповідачів направило повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та вимоги про необхідність виконання кредитних зобов`язань і виселення протягом тридцяти днів з дня отримання цього повідомлення.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 як позичальник та майновий поручитель взяті на себе зобов`язання не виконувала, на вимоги не реагувала, унаслідок чого станом на 21 березня 2014 року виникла заборгованість за кредитом - у розмірі 60 364, 00 дол. США, що еквівалентно 610 231, 75 грн, за відсотками - у розмірі 35 718, 33 дол. США, що еквівалентно 361 083, 74 грн, та пенею - у розмірі 128 233, 89 грн, разом 1 099 549, 38 грн.
Апеляційний суд зробив висновок, що, враховуючи зміну строку кредитування (що відбулася), обґрунтованими є позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 669 657, 50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 60 364, 00 дол. США, що еквівалентно 479 911, 91 грн, заборгованість за процентами - 12 588, 23 дол. США, що еквівалентно 100 080, 20 грн, заборгованість за пенею - 89 665, 39 грн.
Обставини, які встановлено іншим судовим рішенням, відповідно, не підлягають повторному з`ясуванню під час вирішення цього спору за правилами статті 82 ЦПК України.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України
"Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме
майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).
Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку", згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання боржником, що встановлено у справі, яка переглядається.