Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
місто Київ
справа № 420/370/19
провадження № 61-18232св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа: приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Малахов Сергій Олексійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року у складі судді Проньки В. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Авалян Н. М., Яреська А. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, у якій просив встановити факт постійного місця проживання його, ОСОБА_1, разом із спадкодавцем ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хрустальний (колишній - Красний Луч) Луганської області померла його матір ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник посилається на те, що він та його матір були зареєстровані за різними адресами, але фактично вони проживали постійно і на час відкриття спадщини разом з померлою матір`ю однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник здійснював догляд за матір`ю, вона хворіла, потребувала ліків. У зв`язку зі своїм похилим віком та незадовільним станом здоров`я самостійно не мала можливості обслуговувати себе. Він як син виконував свій обов`язок стосовно матері, вона знаходилася на його утриманні, заявник мав з нею спільний побут та вів господарство, здійснив її поховання за власні кошти.
Після смерті матері залишилася спадщина, яка складається з грошових коштів. 16 січня 2019 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області з метою оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з тієї підстави, що пропущений встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини та відсутні докази факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Встановлення зазначеного факту необхідно заявникові для оформлення спадщини, оскільки нотаріусом не приймається надана ним довідка з місця проживання, видана Житлово-експлуатаційною організацією м. Красний Луч Луганської області, засвідчена печаткою так званої ЛНР.
Стислий виклад заперечень учасників справи
Відзив на заяву про встановлення факту не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 рок у задоволенні заяви відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції керувався тим, що письмові показання свідків, а також відеозапис їх усних пояснень суд не може визнати допустимими доказами, оскільки вони надані з порушенням принципу безпосередності та вимог ЦПК України, без допиту цих осіб у судовому засіданні, без попередження судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від надання показань та без приведення до присяги, без надання можливості ставити свідкам питання по суті вимог. Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу позовних вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд зробив висновок про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Постановою Луганського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 червня 2019 року змінено у мотивувальній частині, викладено мотивувальну частину у редакції постанови апеляційного суду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов`язковою умовою для встановлення факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 для реалізації своїх спадкових прав як спадкоємця першої черги є, передусім, факт родинних відносин спадкодавця та спадкоємця. Із наданого заявником свідоцтва про народження випливає, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Зубівка Миргородського району Полтавської області, його батьками записані - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Хрустальний смт Софіївський Луганської області померла ОСОБА_2 .
Отже, для заявника факт його спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 до встановлення факту родинних відносин заявника із спадкодавцем не має юридичного значення, оскільки за обставин недоведеності цих родинних відносин наслідки у вигляді спадкування за законом як спадкоємцем першої черги для ОСОБА_1 не наступають. Про встановлення юридичного факту родинних відносин із померлою ОСОБА_4 заявник не заявив. Таким чином, суд хоча і прийняв правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову через недостатність наданих заявником доказів, проте неправильно застосував норми права.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернувся із касаційною скаргою, у якій просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність заяви. Факт, який заявник просив встановити, належним чином підтверджений письмовими доказами, а також показаннями свідків. При цьому суд не врахував, що свідки, які були викликані судом для надання пояснень, які фізично не змогли з`явитися у судове засідання через вік та труднощі перетину кордону з тимчасово окупованої території, надали письмові пояснення. Суд апеляційної інстанції наведені помилки суду першої інстанції не виправив, навпаки, дійшов необґрунтованого висновку про те, що заявнику спершу необхідно встановити факт родинних відносин із померлою. Заявник у своїй заяві не просив встановити факт постійного проживання матері з із сином, не ставив питання встановлення родинних відносин, натомість предметом заяви було встановлення факту проживання особи разом із спадкодавцем без посилання на родинні відносини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть від 22 жовтня 2018 року № НОМЕР_1, виданим Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хрустальний, смт Софіївський, про що 22 жовтня 2018 року складено відповідний актовий запис № 252.
Враховуючи, що після смерті матері заявника ОСОБА_4 залишилася спадщина, заявник ОСОБА_1, вважаючи себе спадкоємцем першої черги, звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С. О. за місцем заведення спадкової справи із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Постановою від 16 січня 2019 року приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахов С. О. відмовив заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4, з посиланням на те, що заявником пропущений строк для прийняття спадщини, встановлений чинним законодавством України, та відсутні докази факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, із наданого заявником свідоцтва про народження, випливає, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Зубівка Миргородського району Полтавської області, його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Хрустальний смт Софіївський Луганської області померла ОСОБА_2 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК