Постанова
Іменем України
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 522/14085/19
провадження № 61-16771св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", в інтересах якого діє представник Сабітов Сергій Володимирович, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси,
у складі судді Дяченко В. Г., від 10 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,
Комлевої О. С., від 22 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Українська кабельна компанія" звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2019 року близько
18:05 години ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки BMW X3, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Миколаївській, 197 в місті Одесі, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки Nissan Note, реєстраційний номер
НОМЕР_2, який зупинився попереду, під керуванням ОСОБА_2, чим порушив пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР).
В результаті ДТП належний позивачу автомобіль марки Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав пошкодження.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2019 року по справі № 523/4206/19, яка набрала законної сили, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки BMW X3, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, була застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю (далі -
ТзДВ) "Експрес Страхування", яке 04 червня 2019 року здійснило виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 22 597, 33 грн.
Згідно звіту № 1605/19 від 16 травня 2019 року, виготовленого на замовлення позивача, вартість матеріального збитку становить 84 727, 62 грн.
Посилаючись на те, що позивачу завдано шкоду значно більшу ніж розмір виплаченого страхового відшкодування, на підставі статей 22, 1166, 1192, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ТОВ "Українська кабельна компанія" просило суд стягнути з ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 62 130, 29 грн та витрати на експертні послуги у розмірі 2 700 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 липня 2020 року в задоволенні позову ТОВ "Українська кабельна компанія" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
За встановлених обставин належним відповідачем за вимогами
ТОВ "Українська кабельна компанія" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, є не страхувальник ( ОСОБА_1 ), а страховик
(ТзДВ "Експрес Страхування").
Надаючи оцінку звіту про оцінку вартості матеріального збитку, складеного ТОВ "Хавк Холдинг" № 30306190 від 27 березня 2019 року, суд вказав на його недопустимість, оскільки він не містить визначення вартості автомобіля марки Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2, до ДТП та вважав помилковим застосування страховиком під час розрахунку розміру відшкодування положення пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 рокуапеляційну скаргу ТзДВ "Експрес Страхування" та ТОВ "Українська кабельна компанія" залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 липня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, виходив з того, що ліміт відповідальності страховика ТзДВ "Експрес Страхування" становить 100 000 грн і цієї суми достатньо для покриття фактично завданої майнової шкоди ТОВ "Українська кабельна компанія".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року представник ТзДВ "Експрес Страхування" Сабітов С. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, або змінити рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині мотивів відмови в задоволенні позову, зазначивши про правомірність здійснених
ТзДВ "Експрес Страхування" розрахунку та виплати в порядку, передбаченому статтею 30 Закону № 1961-IV.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції, які ухвалюючи оскаржені судові рішення застосували положення статті 1194 ЦК України, статей 22.1, 30 Закону № 1961-IV без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 755/18006/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19,
від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 910/22554/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 201/1431/16-ц,
від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17, від 20 березня 2019 року у справі № 199/6667/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-691цс15.
Заявник наполягає на тому, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2, перевищує вартість автомобіля до ДТП, на підставі статті 30 Закону № 1961-IV він вважається фізично знищеними, ТзДВ "Експрес Страхування" було здійснено розрахунок та виплату позивачу страхового відшкодування у повному обсязі відповідно до вимог закону. Покладення на страховика за встановлених судами попередніх інстанцій обставин обов`язку відшкодування різниці між оціненою та фактично нанесеною шкодою потерпілому є недопустимим.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 березня 2019 року по вулиці Миколаївська дорога, 197 в місті Одесі, відбулась ДТП за участю автомобілів марки BMW X3, реєстраційний номер
НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та марки Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 .
Власником пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2, є ТОВ "Українська кабельна компанія".
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2019 року по справі № 523/4206/19, яка набрала законної сили, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як водія автомобіля марки BMW X3, реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована ТзДВ "Експрес Страхування", згідно полісу № АМ/6783321
від 05 грудня 2018 року. Ліміт страхового відшкодування майнової шкоди - 100 000 грн, франшиза - 0 грн.
12 березня 2019 року представником ТОВ "Українська кабельна компанія" подано заяву про огляд пошкодженого автомобіля за місцем зберігання, який проведено 22 березня 2019 року у присутності представника позивача. В протоколі огляду зафіксовано вичерпний перелік пошкоджень, пов`язаних з ДТП і зауваження щодо його змісту представником ТОВ "Українська кабельна компанія" не зазначено.
13 березня 2019 року представником ТОВ "Українська кабельна компанія" подано заяву про виплату страхового відшкодування.
На замовлення ТзДВ "Експрес Страхування" було складено два звіти.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, складеного ТОВ "Хавк Холдинг" № 30306190 від 27 березня 2019 року, ринкова вартість автомобіля марки Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 135 257, 33 грн, розрахункова вартість відновлюваного ремонту становить 147 362, 60 грн, вартість матеріального збитку складає 135 257, 33 грн.
Згідно звіту про оцінку транспортного засобу, складеного
ТОВ "Укравтолізинг" № 966 від 27 травня 2019 року, ринкова вартість автомобіля марки Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2, у пошкодженому стані (після ДТП) складає 112 660 грн.
На замовлення ТОВ "Українська кабельна компанія", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 також було складено звіт № 1605/19
від 16 травня 2019 року з оцінки вартості матеріальних збитків нанесених власнику автомобіля марки Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту становить
158 451, 45 грн, вартість матеріального збитку становить 84 727, 62 грн, ринкова вартість КТЗ на дату пошкодження становить 167 688 грн.
04 червня 2019 року ТзДВ "Експрес Страхування" здійснило на користь
ТОВ "Українська кабельна компанія" виплату страхового відшкодування у сумі 22 597, 33 грн, що становить різницю між ринковою вартістю пошкодженого автомобіля та його ринковою вартістю у пошкодженому стані (після ДТП).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Частиною першою статті 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У разі якщо деліктні відносини поєднані з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі
№ 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Виходячи саме з такого тлумачення норм матеріального права суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Українська кабельна компанія".
З таким висновком погоджується й Верховний Суд, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права .
Судами встановлено, що заявлена позивачем до стягнення із ОСОБА_1 майнова шкода покривається лімітом страхового відшкодування та має бути сплачена страховиком.
При цьому, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суди оцінили надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Страховик (ТзДВ "Експрес Страхування") приймав участь у розглядуваній справі та мав можливість, у тому числі, подавати докази на підтвердження правомірності здійсненої ним виплати страхового відшкодування.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові
від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Встановивши, що згідно із договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Закону № 1961-IV у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування потерпілому, а розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову заявленого до страхувальника, який є неналежним відповідачем за такими вимогами.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 343/2372/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19,
від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 910/22554/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 201/1431/16-ц,
від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17, від 20 березня 2019 року у справі № 199/6667/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-691цс15.
Так, висновки судів у розглядуваній справі узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня
2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
У справі № 343/2372/15-ц позивач посилався на протиправність відмови страховика у виплаті йому страхового відшкодування.
У справі № 755/7666/19 судами було встановлено, що вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, та різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 касаційний суд зазначив, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194
ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
У справі № 910/22554/17 предметом спору було відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги та дорожніх споруд.
У справі № 201/1431/16-ц вирішувалися вимоги страховика, яким відшкодовано потерпілій особі суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та який набув права на звернення з вимогою до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченого страхового відшкодування на підставі статті 1194 ЦК України.
У справі № 686/17155/15-ц було встановлено, що вартість майнової шкоди, завданої потерпілому пошкодженням транспортного засобу унаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 199/6667/15-ц наведено тлумачення статті 993 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу, статтею 27 Закону України "Про страхування" та зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-691цс15 та постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц,
від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, які б могли тягнути за собою їх скасування, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду