Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2-77/11
провадження № 61-717св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Скадовська міська рада Херсонської області,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Комунальне підприємство "Водне господарство",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Охлопков Іван Олександрович, на заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 18 травня 2011 року у складі судді Клімченка М. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2010 року Скадовська міська рада Херсонської області звернулась з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство "Водне господарство" (далі - КП "Водне господарство"), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є наймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, і разом із членом своєї сім`ї ОСОБА_2 користувалася вказаним житловим приміщенням.
За повідомленням МКП "Водне господарство" від 04 червня 2010 року відповідачі більше трьох років за вказаною адресою не проживають, витрат з утримання житла не несуть, і оскільки до квартири є вільний доступ осіб без визначеного місця проживання, це стало підставою для численних скарг мешканців будинку та реагуванням на такі звернення у виді опечатування квартири до з`ясування обставин відсутності наймачів у помешканні та недопущення проникнення у квартиру сторонніх осіб задля безпеки мешканців будинку, що підтверджується актом від 12 березня 2009 року.
09 червня 2010 року комісією з питань житлово-комунального господарства Скадовської міської ради здійснено несанкціонований доступ до зазначеного помешкання з метою проведення огляду технічного стану квартири та інженерного обладнання, яким встановлено антисанітарні умови у помешканні та відсутність ознак проживання, про що складено відповідний акт, а квартиру опечатано.
Позивач посилався на відсутність відповідачів у спірному житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин.
Ураховуючи викладене, Скадовська міська рада Херсонської області просила на підставі статтей 71, 72 ЖК УРСР визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 18 травня 2011 року позов Скадовської міської ради Херсонської області задоволено.
Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2, такими, що втратили право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю відповідачів у квартирі понад шість місяців без поважних причин та знято їх з реєстраційного обліку в квартирі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із встановленням факту відсутності відповідачів у спірному житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин на підставі статей 71, 72 ЖК УРСР наявні підстави для визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування спірною квартирою.
У травні 2019 року адвокат Охлопков І. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 18 травня 2011 року.
Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2019 року у складі судді Клімченка М. І. у задоволенні заяви адвоката Охлопкова І. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, про перегляд заочного рішення суду першої інстанції відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Охлопкова І. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, залишено без задоволення.
Заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 18 травня 2011 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності відповідачів у спірному житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин, що є підставою для задоволення позовних вимог та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування спірною квартирою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Охлопков І. О., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 367/8010/16 (провадження № 61-32156св18).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що на підтвердження належності квартири АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади м. Скадовська позивачем було надано до суду акт про передачу майна міської ради у МКП "Шанс" у безоплатну оренду, затвердженого рішенням сесії Скадовської міської ради від 10 жовтня 2003 року № 196, де у переліку об`єктів житлового фонду м. Скадовська зазначено багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_3 з загальною кількістю квартир 116, проте зазначений документ не відноситьсядо правовстановлюючих документів, на підставі яких можливо підтвердити право власності на нерухоме майно.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні, травні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від Скадовської міської ради, у яких вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконкому Скадовської міської ради народних депутатів Херсонської області від 20 листопада 1996 року ОСОБА_1 на склад сім`ї чотири особи надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 є наймачем зазначеної квартири та разом із членом своєї сім`ї ОСОБА_2 користувалася вказаним житловим приміщенням.
Балансоутримувачем будинку на АДРЕСА_3 є Скадовська міська рада, а послуги з утримання будинку та прибудинкової території надає КП "Водне господарство".
Заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області задоволено позов КП "Водне господарство" і з ОСОБА_1 на користь КП "Водне господарство" стягнено заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1 968,00 грн.
12 березня 2010 року комісією у складі інженера, паспортиста, працівників КП "Водне господарство" та мешканців будинку складено акт, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_2 опечатана, так як двері в квартиру зламані, вхід до помешкання вільний, наймач житла ОСОБА_1 та члени її сім`ї тривалий час не з`являються в квартирі, оплата комунальних послуг не проводиться, внаслідок чого за наймачем рахується заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 2 160,00 грн.
04 червня 2010 року КП "Водне господарство" звернулося до балансоутримувача із повідомленням про те, що відповідачі більше трьох років за вказаною адресою не проживають, витрат з утримання житла не несуть, у зв`язку із чим необхідно провести доступ до приміщення з метою проведення огляду технічного стану квартири та інженерного обладнання.
09 червня 2010 року на підставі звернення КП "Водне господарство", комісією з питань житлово-комунального господарства Скадовської міської ради здійснено несанкціонований доступ до зазначеного помешкання, з метою проведення огляду технічного стану квартири та інженерного обладнання.
Відповідно до акта комісії з питань житлово-комунального господарства Скадовської міської ради від 09 червня 2010 року спірну квартиру двічі було опечатано - 11 вересня 2009 року та 12 березня 2010 року, однак наймач житла так і не з`явився у помешканні. Під час проведення огляду комісією встановлені антисанітарні умови у квартирі та відсутність ознак проживання, про що складено відповідний акт, квартиру опечатано.
Згідно з листом виконавчого комітету Скадовської міської ради від 22 лютого 2019 року після ухвалення рішення у справі та набрання ним чинності, рішенням виконавчого комітету Скадовської міської ради від 17 серпня 2011 року № 53 "Про затвердження протоколу № 5 від 15 серпня 2011 року засідання громадської житлової комісії", спірну квартиру надано в порядку черговості особі, яка як молодий спеціаліст перебувала на квартирному обліку на позачергове отримання житла з 1987 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Охлопков І. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом статті 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого непроживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Указана правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц (провадження
№ 61-37646св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 569/12832/16-ц (провадження № 61-8622 св 19).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до акта комісії з питань житлово-комунального господарства Скадовської міської ради від 09 червня 2010 року спірну квартиру двічі було опечатано - 11 вересня 2009 року та 12 березня 2010 року, однак наймач житла так і не з`явився у помешканні. Під час проведення огляду комісією встановлені антисанітарні умови у квартирі та відсутність ознак проживання, про що складено відповідний акт, квартиру опечатано.
ОСОБА_1 вперше звернулася до суду із заявою про видачу копії рішення суду першої інстанції лише в березні 2019 року.
При цьому згідно з листом виконавчого комітету Скадовської міської ради від 22 лютого 2019 року, після ухвалення рішення у справі та набрання ним чинності, рішенням виконавчого комітету Скадовської міської ради від 17 серпня 2011 року № 53 "Про затвердження протоколу № 5 від 15 серпня 2011 року засідання громадської житлової комісії", спірну квартиру надано в порядку черговості особі міста, яка як молодий спеціаліст перебувала на квартирному обліку на позачергове отримання житла з 1987 року (а.с. 96).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи касаційної скарги про те, що Скадовська міська рада є неналежним позивачем у справі, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що балансоутримувачем будинку на АДРЕСА_3 є Скадовська міська рада.
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 367/8010/16 (провадження № 61-32156св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги висновківапеляційного суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком судів попередніх інстанцій щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.