Постанова
Іменем України
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 757/37774/15-ц
провадження № 61-17285св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І., від 19 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовті 2015 року комунальне підприємство (далі - КП) "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 (яка в подальшому змінила своє прізвище на - ОСОБА_2 ), про зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником квартири
АДРЕСА_1 . Будинок за вказаною адресою є об`єктом комунальної власності та перебуває на балансовому обліку позивача. Під час обстеження приміщення квартири відповідача було встановлено, що в даній квартирі виконувались ремонтні роботи, а саме: демонтовані внутрішні стіни між кімнатами, знята опоряджувальна штукатурка з капітальних стін та стелі (до дранки), демонтовано дощату підлогу (в міжповерховому перекритті), частково зруйнований вентиляційний канал, частково демонтована капітальна стіна під вікнами кухні та ванної кімнати. Проте, проектно-дозвільна документація на проведення вказаних робіт із втручанням в капітальну несучу стіну власником квартири не надана.
25 серпня 2015 року на адресу відповідача направлено
припис-попередження з вимогою надати декларацію на початок проведення ремонтних робіт, а також проектно-дозвільну документацію на виконання ремонтно-будівельних робіт з втручанням в капітальні несучі конструкції будинку, який залишено без реагування.
31 серпня 2015 року під час повторного обстеження приміщення квартири зафіксовано, що отвір в капітальній стіні під вікнами кухні та ванної кімнати не закладено, а встановлено металеву конструкцію для подальшого влаштування балкону.
На день подачі позову декларації на влаштування балкону та проведення ремонтних робіт не надано.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд демонтувати силами та за рахунок відповідача самовільно влаштований балкон до квартири АДРЕСА_1 .
Рух справи в суді першої інстанції і короткий зміст рішення суду
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Фаркош Ю. А., від 08 листопада 2016 року позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати силами та за власний рахунок самовільно влаштований балкон квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судового збору.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Остапчук Т. В., від 07 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва
від 08 листопада 2016 року скасовано, призначено справу до розгляду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді
Остапчук Т. В., від 20 лютого 2020 року зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати силами та за власний рахунок самовільно влаштований балкон квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що балансоутримувач будинку, який несе відповідальність за експлуатацію будинку, наділений правом на звернення до суду з вимогою про приведення приміщень у попередній стан у випадку, якщо балансоутримувачу створюються перешкоди для реалізації його функцій і повноважень, при цьому відповідачем не надано дозвільної документації на проведення ремонтних робіт, що свідчить про порушення ОСОБА_1 законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Колегія суддів, відмовляючи у задоволенні позову, виходила з того, що сам по собі факт проведення будівельних робіт відповідачем без отримання у встановленому законом порядку дозволу на будівництво не є підставою для задоволення позову у цивільній справі без доведення порушення прав позивача. При цьому позивачем не наведено в чому полягає порушення його цивільних прав чи охоронюваних законом інтересів як балансоутримувача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій в листопаді 2020 року, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати, залишивши в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У квітні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" зазначає пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом України у постановах від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-381цс15.
Вказує, що балансоутримувач будинку, який несе відповідальність за експлуатацію будинку, наділений правом на звернення до суду з вимогою про приведення приміщень у попередній стан у випадку, якщо балансоутримувачу створюються перешкоди для реалізації його функцій і повноважень.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.
Зазначає, що нею не порушені жодні права позивача як балансоутримувача житлового будинку, тоді як сам факт проведення будівельних робіт в межах квартири та добудови балкону без отримання дозвільних документів не є підставою для захисту права позивача без доведення порушення таких прав. КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" не є належним позивачем у цій справі. До спірних правовідносин не застосовується приписи статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Фактичні обставини справи встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18 травня 2015 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" є балансоутримувачем будинку в якому розташована квартира ОСОБА_1
17 серпня 2015 року під час обстеження встановлено, що в квартирі ОСОБА_1 виконувались ремонтні роботи, а саме демонтовані внутрішні стіни між кімнатами квартири та приміщеннями загального користування, знята опоряджувальна штукатурка з капітальних стін та стелі (до дранки), демонтовано дощату підлогу (міжповерхові перекриття дерев`яні), частково зруйнований вентиляційний канал, частково демонтована капітальна стіна під вікнами кухні та ванної кімнати. Власником квартири не було надано проектно-дозвільної документації на проведення вказаних робіт із втручанням в капітальну несучу стіну.
25 серпня 2015 року позивачем, на адресу ОСОБА_1, направлено
припис-попередження з вимогою надати декларацію на початок проведення ремонтних робіт та проектно-дозвільну документацію на реконструкцію квартири з влаштуванням балкону.
31 серпня 2015 року під час повторного обстеження приміщення квартири ОСОБА_1 зафіксовано виконання робіт по прибудові балкону, а саме: демонтована частково капітальна стіна під вікном кухні, демонтований віконний блок ванної кімнати, частково капітальна стіна під вікном; встановлена металева конструкція балкону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За змістом пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За положеннями пункту 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 серпня
2005 року за № 927/11207 (далі - Правил), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 1.4.2 Правил переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Згідно пункту 1.4.3 Правил до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Згідно пункту 1.4.4 Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Відповідно до пункту 1.4.6 Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
За змістом частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно положень частини першої статті 24 Закону України № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (який був чинним на час подання позову) балансоутримувач має право здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договоромповністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг;
4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 24 Закону № 1875-IV балансоутримувач зобов`язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Верховний Суд України у постанові від 19 листопада 2014 року в справі
№ 6-180цс14 сформулював правову позицію, згідно з якою за змістом
статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Закриваючи провадження у справі № 6-381цс15, Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року виходив із того, що розглянувши спір у порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, залишив поза увагою, що позивач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю - звернувся до суду як суб`єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури, та не перевірив, що відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, передбаченому КАС України.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16 вказав, що балансоутримувач будинку, який несе відповідальність за експлуатацію будинку, наділений правом на звернення до суду з вимогою про приведення місця загального користування у попередній стан у випадку, якщо балансоутримувачу створюються перешкоди для реалізації його функцій і повноважень.
Тобто у разі звернення балансоутримувача до суду із цивільним позовом про приведення відповідного приміщення, яке самовільно змінене шляхом переобладнання чи перепланування, до попереднього стану, важливим
є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації балансоутримувачем своїх функцій та повноважень щодо переданого йому на баланс майна.
Натомість саме по собі посилання на недотримання відповідачем законодавства у сфері містобудівної діяльності, без доведення факту порушення, невизнання, оспорювання прав, свобод чи законних інтересів позивача, при вирішенні цивільного позову балансоутримувача не є підставою для задоволення позовних вимог.
У розглядуваній справі, звертаючись до суду із цивільним позовом,
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", як балансоутримувач будинку, просило демонтувати силами та за рахунок відповідача самовільно влаштований балкон.
Проте, в обґрунтування підстав звернення до суду позивачем не наведено яким чином, влаштування відповідачем балкону свідчить про порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи законних інтересів, зокрема створює перешкоди у реалізації його функцій та повноважень балансоутримувача будинку.
Верховний Суд враховує, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості всіх заявлених вимог.
Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13
ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач на власний розсуд розпоряджається своїм правом на звернення до суду та подання доказів, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина п`ята статті 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги щодо необхідності відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених Верховним Судом України у постановах від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14,
від 24 червня 2015 року у справі № 6-381цс15, є помилковими, оскільки апеляційний суд, вирішуючи справу по суті спору вказаних висновків
не враховував, а крім того колегією суддів не встановлено підстав для відступу від вказаних висновків Верховного Суду України.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови, оскільки апеляційний суд, з огляду на надані учасниками справи докази, предмет та підстави позову, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду