Рішення № 308/1599/18 від 07.07.2021 про визнання незаконним та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну...

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 308/1599/18

провадження № 61-7643св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2, державний реєстратор права на нерухоме майно Кут Василь Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2018 року у складі судді Чопик В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кожух О. А., Куштан Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2, державного реєстратора права на нерухоме майно Кута В. І. про визнання незаконним та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що з 2002 позивач користується земельною ділянкою площею 0,90 га, розташованою за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області в урочищі "Зірка" для ведення особистого селянського господарства. Вказана обставина підтверджується довідкою від 13 жовтня 2017 року № 1564 виданою Бедевлянською сільською радою.

11 липня 2016 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та додала графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09 серпня 2016 року № 2321-сг надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

На замовлення позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, площею 0,9377 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Документація із землеустрою була подана до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, однак не була погоджена останнім у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яку позивач просила передати їй у власність, вже передано у власність іншої особи - ОСОБА_2, який 23 серпня 2016 року також звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області видано наказ від 05 вересня 2016 року № 2601-сг, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

На замовлення ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 0,8762 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Позивач зазначала, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області передало спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2, попри те, що останній звернувся з клопотанням про надання йому безоплатно у власність вищевказаної земельної ділянки на півтора місяця пізніше від позивача ( ОСОБА_1 звернулася 11 липня 2016 року, а ОСОБА_2 - 23 серпня 2016 року) і позивач отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність на місяць раніше від ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 отримала - 09 серпня 2016 року, ОСОБА_2 - 05 вересня 2016 року).

При цьому Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області було відомо, що позивач та ОСОБА_4 мали намір отримати у власність фактично одну і ту саму земельну ділянку, що вбачається з доданих до їхніх клопотань графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, яку останні бажали одержати у власність.

Позивач вважала, що наказ № 2846-сг порушує права та законні інтереси позивача і Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області позбавило її можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки, яку вона очікувала одержати у власність першою, звернувшись до відповідача з відповідним клопотанням, та отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

На підставі оспорюваного наказу № 2846-сг державним реєстратором прав на нерухоме майно - Кут В. І. проведено державну реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1345469821244) та рішенням про реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2017 року індексний номер: 36947185 внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач просила суд:

визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 05 вересня 2016 року № 2601-сг та від 31 вересня 2017 року № 2846-сг;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області,

скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Кута В. І. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1345469821244), від 07 вересня 2017 року індексний номер: 36947185 та зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Кута В. І. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1345469821244).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 05 вересня 2016 року № 2601-сг та від 31 вересня 2017 року № 2846-сг.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Кута В. І. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1345469821244), від 07 вересня 2017 року індексний номер: 36947185.

Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Кута В. І. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2124480400:04:004:0058 площею 0,8762 га, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1345469821244).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області видавши наказ від 09 серпня 2016 року № 2321-сг про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,9377 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, надало згоду на передачу в майбутньому (при дотриманні відповідної процедури) спірної ділянки у власність. Видавши пізніше оспорювані накази Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області порушило принцип земельного законодавства, а накази позбавляють позивача можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки, яку позивач розумно очікувала одержати у власність першою звернувшись до відповідача з відповідним клопотанням та першою отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційні скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області мотивована тим, що безоплатно у власність земельні ділянки передаються зацікавленим особам у тому разі, якщо вони є вільними, не перебувають у власності або користуванні інших осіб, що мало місце у цій справі;

проект землеустрою на замовлення позивача подано до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на затвердження, однак не було погоджено ним, оскільки ця земельна ділянка вже була передана у власність відповідачу;

у чинному законодавстві відсутня заборона щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою декільком особам на одну земельну ділянку;

відмова Головного управління у наданні відповідачу ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність у зв`язку з отриманням позивачем такого дозволу раніше, була б незаконною та суперечила б частині 7 статті 118 ЗК України, оскільки наявність у позивача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отриманого раніше, ніж відповідач, не свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта, обраного відповідачем, вимогам законів чи прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки позивачкою не підтверджує право власності останньої на цю земельну ділянку та не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України та не звільняє Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області від обов`язку виконання вимог частини дев`ятої статті 118 ЗК України щодо затвердження проекту землеустрою відповідачу ОСОБА_2 ;

Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 № 7-рп/2009 визначено, що ненормативні правові акти органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому оскаржуваний позивачем наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області є ненормативним актом, був прийнятий стосовно конкретного громадянина, підлягав одноразовому застосуванню та був виконаний в момент виникнення права власності на земельну ділянку - після державної реєстрації права на землю, з цього моменту оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, у зв`язку з чим не може бути скасованим, оскільки дане рішення вже в силу закону скасоване та не є чинним після державної реєстрації відповідачем права на землю.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що у справі відсутні докази того, що позивач надавала відповідачу Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, а також докази того, що позивачем був розроблений проект землеустрою та наданий відповідачу для його погодження; відсутні докази на підтвердження відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У своєму клопотанні від 11 липня 2016 року ОСОБА_1 просила надати їй дозвіл саме на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її у власність відповідно до порядку, встановленого частиною шостою статті 118 ЗК України, тобто щодо земельної ділянки, якої ще не існує, яка тільки буде відведена та сформована в подальшому відповідно до статті 79-1, частини восьмої статті 118 ЗК України.

Суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 118 та 186-1 ЗК України, оскільки ці норми матеріального права не підлягали до застосування; позивач не подала суду як доказ розроблений на її замовлення будь-який проект землеустрою щодо відведення будь-якої земельної ділянки. Не має доказів та суди не встановили, чи такий проект взагалі було розроблено. Також позивач не подала суду будь-якого доказу про те, що такий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був нею поданий до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області для його погодження та в позовній заяві навіть не зазначила дати коли саме такий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки нібито був розроблений чи поданий до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області та чи був прийнятий від позивачки чи розробника цього проекту для його розгляду.

Суди не взяли до уваги, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки, як зазначено у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15а.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не мало законних підстав для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за відповідним клопотанням.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 11 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району і дане клопотання зареєстровано 11 липня 2016 року за № Д-2965/0/5-16.

До клопотання додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а. с. 19).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09 серпня 2016 року № 2321-сг надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9377 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

23 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області і дане клопотання зареєстровано 23 серпня 2016 рокуза №4-3360/0/5-16.

До клопотання додані графічні матеріали, на яких заначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Наказом від 05 вересня 2016 року № 2601-сг надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,8762 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 31 серпня 2017 року № 2846-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ; передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124480400:04:004:0058) площею 0,8762 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджено, що земельна ділянка площею 0,8762 га кадастровий номер 2124480400:04:004:0058 зареєстрована як приватна власність за ОСОБА_2

ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку, яку очікував отримати позивач.

Той факт, що земельна ділянка одна й та сама, крім графічних матеріалів також підтверджується представником Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області видавши наказ від 09 серпня 2016 року № 2321-сг про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,9377 га, розташованої за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, надало згоду на передачу в майбутньому (при дотриманні відповідної процедури) спірної ділянки у власність. Видавши пізніше оспорювані накази Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області порушило принцип земельного законодавства, а оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області позбавляють позивача можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки, яку позивач розумно очікувала одержати у власність першою звернувшись до відповідача з відповідним клопотанням та першою отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій є помилковими та свідчать про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з положеннями частин четвертої, п`ятої, шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2012 року № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), згідно з пунктом 107 якого державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до абзацу першого пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно змісту статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині першій статті 50 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що: "у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Водночас слід наголосити, що розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проекту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат".

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що накази Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області порушили принцип земельного законодавства та позбавили позивача можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки, яку позивач розумно очікувала одержати у власність першою звернувшись до відповідача з відповідним клопотанням та першою отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, оскільки рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку, а першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що ОСОБА_2 звернувся з клопотанням про надання йому безоплатно у власність земельної ділянки на півтора місяця пізніше від позивача ( ОСОБА_1 звернулася 11 липня 2016 року, а ОСОБА_2 - 23 серпня 2016 року), оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, у липні 2016 року позивач звернулася з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак ОСОБА_2 раніше за позивача надав до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та саме на підставі його проекту була сформована відповідна ділянка.

Враховуючи те, що позивач першою звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак ОСОБА_2 раніше за позивача надав до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та саме на підставі його проекту була сформована відповідна ділянка, а тому ОСОБА_2 мав першочергове право на отримання спірної земельної ділянки, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, під час затвердження проекту відповідача Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області не було порушення вимог статті 79-1 ЗК, статті 50 Закону України "Про землеустрій", метою яких і є уникнення конфлікту між заінтересованими особами, так і положень Конституції України щодо обов`язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 472/1286/17-ц (провадження № 61-42797св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17 (провадження № 61-41390св18).

Верховний Суд звертає увагу на те, що висновок судів про користування ОСОБА_1 земельною площею 0,90 га, розташованою за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області в урочищі "Зірка" для ведення особистого селянського господарства з 2002 року є помилковим, оскільки не підтверджений належними доказами, а позивач у клопотанні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки навпаки зазначала про те, що земельну ділянку безоплатно у власність не отримувала.

Крім того, державний реєстратор права на нерухоме майно Кут В. І. не може бути належним відповідачем у справі.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зроблено висновок, що "[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Суди попередніх інстанцій правильно визначили вид спірних правовідносин між сторонами, обрали норму права, що їх регулює, однак неправильно її застосували, та дійшли помилкового висновку про порушення прав позивача та задоволення позову.

................

Перейти до повного тексту