Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 757/4065/20-ц
провадження № 61-16553св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство соціальної політики України, Державна казначейська служба України,
третя особа - Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року в складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України, Держаної казначейської служби України, третя особа - Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої пенсії.
В обґрунтування позову вказав, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року в адміністративній справі № 200/12536/18-а визнано протиправною бездіяльність Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати йому пенсії, зобов`язано відповідача поновити нарахування та виплату йому пенсії з 01 серпня 2018 року. Проте, рішення суду не виконано, заборгованість з пенсії не виплачено.
За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь майнову шкоду у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 53 499,26 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, у відкритті провадження у цій справі відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що стороною цього спору є суб`єкт владних повноважень, а спір стосується виконання ним публічно-владних функцій (виконання рішення суду щодо виплати пенсії), а тому в силу статті 4 КАС України цей спір є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, отже, наявні правові підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, в якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій частини п`ятої статті 21 КАС України, частини четвертої, п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої статті 1166 та статті 1173 ЦК України, оскільки у цій справі заявлено вимоги про відшкодування шкоди у зв`язку з протиправною бездіяльністю органів Пенсійного фонду України за відсутності вимоги вирішити публічно-правовий спір. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд позбавив позивача права на доступ до правосуддя.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09 листопада 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають з таких підстав.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у пу