Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 320/800/17-ц
провадження № 61-349св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -товариство з обмеженою відповідальністю "Техностройінвест",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2018 року у складі судді Ковальової Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Техностройінвест" (далі - ТОВ "Техностройінвест"), про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 12 квітня 2011 року ТОВ "Техностройінвест" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви про відкриття поточного рахунку товариство приєдналося до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщенні в мережі інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (№ б/н) від 12 квітня 2011 року, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору. Відповідно до договору товариству було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Товариство зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувало, у зв`язку з чим станом на 06 січня 2017 року має заборгованість у розмірі 498 464,91 грн, яка складається з: 200 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 155 100,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 118 164,91 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 25 200,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Враховуючи те, що діюче законодавство не зобов`язує кредитора вимагати від боржника повернення обов`язково повної суми, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника повернення всього боргу або будь-яку його частину, позивач визначив, що заборгованість до стягнення становить 200 000,00 грн (заборгованість за кредитом).
Зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою: договором поруки № POR1421658482809 від 19 січня 2015 року, укладеним з поручителем ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 12 квітня 2011 року у розмірі 200 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме ТОВ "Техностройінвест" підписано електронним цифровим підписом заяву від 12 квітня 2011 року про приєднання до умов, викладених в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку.
Позивачем не надано ані відомостей про сертифікацію ключа електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) ТОВ "Техностройінвест", ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Не надано суду й будь-яких доказів того, що ТОВ "Техностройінвест" укладало з ПАТ КБ "Приватбанк" договір про надання послуг ЕЦП та має в розпорядженні електронно-цифровий підпис, не надана інформації щодо терміну дії сертифіката, доказів про те, чи подавався ТОВ "Техностройінвест" до Центру або до відокремленого пункту реєстрації комплект документів, необхідний для отримання сертифікатів відкритих ключів ЕЦП, та створені електронні заявки на формування сертифікатів відкритих ключів ЕЦП для кожного з підписувачів (передбачено Умовами та правилами).
Також місцевий суд вказав про те, що надані позивачем документи, виготовлені самим позивачем та не можуть свідчити про ті обставини, що кредит згідно вказаного договору сплачувало саме ТОВ "Техностройінвест", а не інша особа.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції оскаржено у апеляційному порядку ПАТ КБ "ПриватБанк".
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2018 рокурішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ ПриватБанк) подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи.
Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Судом не було взято до уваги те, що вчинений правочин є правомірним доки ця презумпція не буде спростована.
Сторони погодили у кредитному договорі всі істотні умови.
Кредитний договір підписаний позичальником, а матеріали справи містять достатньо доказів користування ТОВ "Техностройінвест" наданими банком послугами з кредитування.
Кредитний договір є чинним та не оскаржений ТОВ "Техностройінвест" у судовому порядку.
Рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-63цс12 та від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
16 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
17 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу посилалась на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підтвердження укладення кредитного договору між позивачем і ТОВ "12 квітня 2011 року ТОВ "Техностройінвест" позивач надав заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої товариство приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщенні в мережі Інтернет, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 12 квітня 2011 року та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.
Відповідно до вказаного договору ТОВ "Техностройінвест" встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта, що визначено та врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.
На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Техностройінвест" за кредитними договором 19 січня 2015 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № POR1421658482809.
Згідно пункту 1.1 договору поруки, предметом є надання поруки ОСОБА_1 перед банком за виконання ТОВ "Техностройінвест" всіх своїх обов`язків за договором б/н від 12 квітня 2011 року.
Кредитна заборгованість ТОВ "Техностройінвест" станом на 06 січня 2017 року становить 498 464,91 грн та складається з: 200 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 155 100,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 118 164,91 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 25 200,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у грудні 2018 року то розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою-третьою статті 400 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у позові ПАТ КБ "ПриватБанк", місцевий суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності того, що заяву від 12 квітня 2011 року про приєднання до умов, викладених в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку підписано ЕЦП саме ТОВ "Техностройінвест", відсутності відомостей про сертифікацію ключа (далі - ЕЦП ТОВ "Техностройінвест"), відомостей про особистий ключ підписанта, недоведеності того, що ТОВ "Техностройінвест" укладало з ПАТ КБ "Приватбанк" договір про надання послуг ЕЦП та має в розпорядженні електронно-цифровий підпис, а надані позивачем документи, виготовлені самим позивачем та не можуть свідчити про ті обставини, що кредит згідно вказаного договору сплачувало саме ТОВ "Техностройінвест", а не інша особа.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним
і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна
із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність
на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Станом на 12 квітня 2011 року (день підпису заяви, шляхом накладання електронного підпису, ТОВ "Техностройінвест" про відкриття поточного рахунку) питання щодо укладення фінансових правочинів з використанням електронного підпису регулювалось зокрема Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", Законом України "Про електронний цифровий підпис".
Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Статтею 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.
Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише посилений сертифікат ключа. Інші юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.
Відповідно до положень статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.
Частинами першою-третьою статті 207 ЦК України (у редакції станом на 12 квітня 2011 року) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 639 ЦК України (у редакції станом на 12 квітня 2011 року) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений
в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді
(статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи
(веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,
не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Звертаючись до суду із цим позовому лютому 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк"послалося на те, що ним і ТОВ "Техностройінвест" укладено кредитний договір.
На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Техностройінвест" за кредитними договором 19 січня 2015 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № POR1421658482809.
Згідно пункту 1.1 договору поруки, предметом є надання поруки ОСОБА_1 перед банком за виконання ТОВ "Техностройінвест" всіх своїх обов`язків за договором б/н від 12 квітня 2011 року.
На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, суду надано копію заяви ТОВ "Техностройінвест" від 12 квітня 2011 року на відкриття банківського рахунку (яка підписана ЕЦП), довідку про розміри встановлених кредитних лімітів, виписки по рахунках ТОВ "Техностройінвест" у ПАТ КБ "ПриватБанк", договір поруки № POR1421658482809 від 19 січня 2015 року, а також іншу документацію, яка підтверджує наявність кредитних правовідносин між ТОВ "Техностройінвест" та ПАТ КБ "ПриватБанк".
ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення та запереченнях на позовну заяву підтвердила, що певний час працювала директором ТОВ "Техностройінвест", не заперечувала наявність кредитних зобов`язань та підписання договору поруки.
Матеріали справи не містять відомостей про заперечення ТОВ "Техностройінвест" наявності кредитних зобов`язань перед ПАТ КБ "ПриватБанк" чи факту підпису власною ЕЦП заяви від 12 квітня 2011 року на відкриття банківського рахунку та про приєднання до умов, викладених в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку.
Позивачем надано допустимі докази укладення між сторонами 12 квітня 2011 року кредитних зобов`язань, отримання ТОВ "Техностройінвест" кредитних коштів, укладення договору поруки № POR1421658482809 від 19 січня 2015 року.
Доказів протилежного відповідачем не надано і матеріали справи не містять відомостей про оскарження чи визнання недійсними кредитного договору та договору поруки.
Таким чином апеляційний суд передчасно погодився із висновками місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та про неукладеність кредитного договору між банком та ТОВ "Техностройінвест".
Поза увагою апеляційного суду залишилося, що без здійснення входу на сайт ПАТ КБ "ПриватБанк"за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір (заява про відкриття поточного рахунку) між позивачем та ТОВ "Техностройінвест" не міг би бути укладеним, а також те, що договір поруки є дійсним та був підписаний відповідачем власноруч.
Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов`язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, не дослідив зібрані у справі докази, належним чином не перевірив всі обставини справи, не перевірив правильність висновків суду першої інстанції та не надав належної оцінки доводам учасників процесу, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог.
За наведених обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час перегляду справи суду необхідно встановити обсяг відповідальності поручителя, визначений положеннями розділу 1.1.1, 1.1.2, 1.2 договору поруки № POR1421658482809 від 19 січня 2015 року.