Постанова
Іменем України
12 липня 2021 року
м. Київ
справа № 707/1957/16-ц
провадження № 61-6942св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_3,
третя особа - Державне підприємство "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3,
в інтересах якого діє адвокат Глущенко Олександр Сергійович, на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_3, третя особа - Державне підприємство "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі -
ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"), про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 . Оспорюваним рішенням Білозірської сільської ради від 21 липня 2016 року затверджено розроблений
ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га, яка розташована між домоволодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .
Вказували, що сільська рада не мала права виділяти ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, оскільки на ній розміщений житловий будинок
ОСОБА_1 та належна ОСОБА_2 криниця.
На підставі викладеного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили визнати незаконним та скасувати рішення Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 21 липня 2016 року № 20-33/VII "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
від 03 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 21 липня 2016 року № 20-33/VІІ "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки
у власність гр. ОСОБА_3".
Стягнуто з Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 275,60 грн судових витрат з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваним рішенням Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області були порушені законні права позивачів на користування спірною земельною ділянкою. Право ОСОБА_1 на вищевказане майно виникло на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня
2016 року у справі № 707/2987/15-ц про визнання права власності на майно
у порядку спадкування, а право ОСОБА_2 - на підставі рішення Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області
від 26 травня 2016 року № 16-25/VІІ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для надання в оренду на 10 років з правом викупу земельної ділянки площею 0,0006 га на АДРЕСА_2, для обслуговування криниці. Доводи
ОСОБА_3 про те, що домоволодіння на
АДРЕСА_1 є зруйнованим, внаслідок чого у 2014 році сільською радою цей об`єкт нерухомості був знятий з господарського обліку, є безпідставними, враховуючи обставини, встановлені рішенням Черкаського районного суду Черкаської області
від 17 березня 2016 року у справі № 707/2987/15-ц.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року у справі
№ 707/2987/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - домоволодіння на АДРЕСА_1 . Крім того, рішеннями Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 15 липня 2014 року № 48 та № 71-5/VI затверджено акт обстеження закинутого домоволодіння
на АДРЕСА_1 ; ліквідовано вказаний об`єкт як такий, що зруйнований, та виключено його
з господарського обліку (внесено зміни до погосподарської книги
за 2011-2015 роки), віднесено земельну ділянку до земель запасу громади. Отже, ОСОБА_1 не є власником житлового будинку за вказаною вище адресою. ОСОБА_2 належить земельна ділянка на АДРЕСА_2, на час приватизації цієї ділянки ним були погоджені її розмір та конфігурація. Зазначене свідчить про те, що оспорюваним рішенням сільської ради права позивачів не були порушені.
Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року постанову Апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що у порушення вимог
статей 263, 264, 367, 368, 382 ЦПК України апеляційний суд не дав правової оцінки і не спростував доводів позивачів про те, що право власності
ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, які розташовані на спірній земельній ділянці, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
у зв`язку з чим він є власником цього майна. Тобто суд апеляційної інстанції не застосував норми права про реєстрацію права власності в частині моменту припинення такого права, зокрема не перевірив, чи скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності позивача на вищевказане домоволодіння. Крім того, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 погодив розмір та конфігурацію належної йому земельної ділянки на АДРЕСА_2, ґрунтується на припущеннях, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що стосуються приватизації вказаної ділянки.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 березня 2020 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня
2017 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування відмовлено.
У решті рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
від 03 жовтня 2017 року залишено без змін.
Судові витрати по оплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишено за скаржником.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право власності
ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, які розташовані на спірній земельній ділянці, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2020 року. У матеріалах справи відсутні докази внесення запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вищевказане майно. Також у матеріалах справи відсутні докази оскарження цієї державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на зазначене майно.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки прийняття сільською радою рішення про надання спірної земельної ділянки, на якій знаходяться належне останньому нерухоме майно, у власність ОСОБА_3 порушує право власності позивача, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, що відповідатиме вимогам матеріального права.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують, що до спірної земельної ділянки площею 0,15 га включено також і ту земельну ділянку площею 0,0006 га, на яку ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. ОСОБА_2 не доведено, що спірне рішення сільської ради стосується прав останнього на майно, які потребують судового захисту, отже в задоволенні його позовних вимог необхідно відмовити за недоведеністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат
Глущенко О. С., просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Постанова Черкаського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржується, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається, зокрема на пункт 5 частини 1 статті 411 ЦПК України. Так, ОСОБА_3 зазначає, що, ні він, ні його представник не приймали участі при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Вказує, що його представник Глущенко О. С. не був повідомлений про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Зазначав, що ОСОБА_3 хворів, про що було повідомлено суд апеляційної інстанції, його представник не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а довідки суду про надіслання останньому смс повідомлень не є належним доказом повідомлення про розгляд справи. Отже, апеляційний суд помилково розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 та його представника.
Касаційна скарга також мотивована тим, що ОСОБА_3 неодноразово звертався до державного реєстратора із заявою про скасування запису про право власності ОСОБА_1, проте у задоволенні цих заяв безпідставно відмолено, тому відповідач звернувся до суду з відповідним позовом. Так,
у провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває справа № 707/623/20 за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л. А., третя особа - ОСОБА_1, про визнання рішень неправомірними, скасування рішень та запису в реєстрі. Таким чином під час вирішення цієї справи суди повинні врахувати результат розгляду справи № 707/623/20, оскільки вказані справи є пов`язаними.
Оскільки судове засідання було проведено без ОСОБА_3 та його представника, то вони не мали змоги повідомити суд про розгляд справи
№ 707/623/20.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Глущенко О. С., 13 квітня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02 листопада 1994 року ОСОБА_2 є власником домоволодіння на АДРЕСА_2, до складу якого входить, зокрема, криниця під № 3.
ОСОБА_3 15 серпня 2014 року звернувся до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області із заявою, в якій просив виділити йому як учаснику антитерористичної операції земельну ділянку на АДРЕСА_1 .
Рішенням Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 27 листопада 2014 року № 79-12/VI надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року у справі № 707/2987/15-цвизнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на домоволодіння на
АДРЕСА_1 .
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого
2018 року рішення Черкаського районного суду від 17 березня 2016 року
у справі № 707/2987/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2020 року постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року залишено без змін.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 08 квітня 2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В., 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на вищевказане домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Реєстрація права власності ОСОБА_1 на житловий будинок
з господарськими будівлями та спорудами на
АДРЕСА_1, які розташовані на спірній земельній ділянці, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також підтверджується інформаційною довідкою з Держаного реєстру прав речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2020 року.
Суди також встановили, що ОСОБА_2 19 травня 2016 року звернувся до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та надання йому в оренду на 10 років з правом викупу земельної ділянки площею 0,0006 га на АДРЕСА_2 для обслуговування криниці.
Відповідно до рішення Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 26 травня 2016 року № 16-25/VII ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0006 га для обслуговування господарської будівлі (криниці) на АДРЕСА_2 .
За змістом виготовленого на замовлення ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на
АДРЕСА_2 ОСОБА_2 надається в оренду земельна ділянка площею 0,0005 га за вказаною вище адресою.
Рішеннями Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 15 липня 2014 року № 48 та № 71-5/VI затверджено акт обстеження закинутого домоволодіння на АДРЕСА_1 ; ліквідовано вказаний об`єкт як такий, що зруйнований, та виключено його з господарського обліку (внесено зміни до погосподарської книги за 2011-2015 роки), віднесено земельну ділянку до земель запасу громади.
Разом з тим, рішенням Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 21 липня 2016 року № 20-33/VII затверджено розроблений ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га, яка розташована між домоволодіннями АДРЕСА_3 та
АДРЕСА_2 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що право власності
ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, які розташовані на спірній земельній ділянці, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2020 року. У матеріалах справи відсутні докази внесення запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вищевказане майно. Також у матеріалах справи відсутні докази оскарження цієї державної реєстрації права власності
ОСОБА_1 на зазначене майно.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки прийняття сільською радою рішення про надання спірної земельної ділянки, на якій знаходяться належне останньому нерухоме майно, у власність ОСОБА_3 порушує право власності позивача, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, що відповідатиме вимогам матеріального права.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 374 ЦК України та статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальної громади; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади села ; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання я земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Право кожного громадянина України на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки в межах норм, визначених ЗК України, один раз за кожним видом використання закріплено статтею ЗК України.
Порядок такої безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.
Разом з тим, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Суди встановили, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 08 квітня 2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В., 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на вищевказане домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Реєстрація права власності ОСОБА_1 на житловий будинок
з господарськими будівлями та спорудами на
АДРЕСА_1, які розташовані на спірній земельній ділянці, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також підтверджується інформаційною довідкою з Держаного реєстру прав речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2020 року.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій) відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Отже, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно
з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,
і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 квітня
2021 року у справі № 565/1663/15-ц (провадження № 61-3838св20).
Встановлено, що рішенням Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 21 липня 2016 року № 20-33/VII затверджено розроблений ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га, яка розташована між домоволодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 на
АДРЕСА_2 .
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування
і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного
Суду від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц (провадження
№ 14-109цс18).
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки, на якій знаходиться належне ОСОБА_1 домоволодіння,
у власність ОСОБА_3 порушує право власності позивача, у зв`язку
з чим таке рішення Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області підлягає скасуванню.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ОСОБА_3 та його представник не приймали участі при розгляді справи в суді
апеляційної інстанції, а його представник - адвокат Глущенко О. С. не був повідомлений про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки такі обставини спростовуються зібраними у справі доказами.
Так, з протоколу судового засідання від 21 січня 2020 року (том 3 а. с. 138) вбачається, що ОСОБА_3 брав участь у судовому засіданні
під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Крім того,
ОСОБА_3 та його адвокат Глущенко О. С. неодноразово були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 3 а. с. 134, 135, 141, 155, 156) та розпискою про повідомлення щодо судового засідання (том 3 а. с. 140).
Доводи касаційної скарги про безпідставність надіслання представнику ОСОБА_3 повідомлень про судове засідання за допомогою смс повідомлень, що підтверджується довідками суду (том 3 а. с. 128, 152, 175),
з тих підстав, що вказаний представник не подавав до суду відповідних клопотань, не заслуговують на увагу, оскільки надсилання вказаних повідомлень на номер телефону, який заначений Глущенком О. С. у поданих до суду зверненнях та клопотаннях, за наявності інших доказів повідомлення останнього про судові засідання, зокрема поштовою кореспонденцією
(том 3 а. с. 135, 141, 155), свідчить лише про належне виконання судом апеляційної інстанції своїх обов`язків щодо повідомлення учасників процесу про розгляду справи в усі визначені чинним процесуальним законодавством способи.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови доводи касаційної скарги щодо необґрунтованої відмови апеляційним судом
у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на лікуванні. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 03 лютого 2020 року звернувся до суду
із заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебування на лікуванні, до якої було додано відповідну довідку медичної установи. Вказане клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції та розгляд справи відкладено. У подальшому ОСОБА_3 знову звернувся до суду клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, проте до цього клопотання не було надано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин. Таким чином, враховуючи неявку ОСОБА_3 та його представника в судові засідання, про які вони були належним чином повідомлені, а також непідтвердження належними доказами викладених в останньому клопотанні ОСОБА_3 обставин, апеляційний суд правильно продовжив розгляд за відсутності останніх, які відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України повинні були добросовісно користуватися процесуальними правами та не допускати зловживання цими правами.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неодноразові звернення ОСОБА_3 до державного реєстратора щодо скасування запису про право власності ОСОБА_1 та на перебування у провадженні суду справи № 707/623/20 за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л. А., третя особа -
ОСОБА_1, про визнання рішень неправомірними, скасування рішень та запису в реєстрі, оскільки суд апеляційної інстанції не був повідомлений про вказані обставини.
Разом з тим, оскаржувана постанова у цій справі була прийнята 10 березня 2020 року, а ухвала Черкаського районного суду Черкаської області
про відкриття провадження у справі № 707/623/20 була постановлена
27 березня 2020 року. У матеріалах цієї справи (до постановлення оскаржуваної постанови) відсутні докази про звернення ОСОБА_3 до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л. А., третя особа - ОСОБА_1, про визнання рішень неправомірними, скасування рішень та запису в реєстрі, щодо якого було відкрите провадження у справі № 707/623/20.
Відповідно до статей 2-4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів
у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Як вбачається з Реєстру, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 червня 2020 року у справі № 707/623/20, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року та постановою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л. А., третя особа - ОСОБА_1, про визнання рішень неправомірними, скасування рішень та запису в реєстрі, відмовлено.
Таким чином, ОСОБА_3, зокрема і на час перегляду справи Верховним Судом не спростував обставин справи щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 та титульного володіння спірним майном.
При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку
з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява
№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди
з висновками суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення в оскаржуваній частині
з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 без змін.