Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 760/5628/19
провадження № 61-1524св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2",
відповідач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" (далі - ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення з наданням іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що воно є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 . Вказана будівля побудована в 1953 році та перебуває в незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції. 20 серпня 2018 року прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та часткове від`єднання від комунікацій. За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всім мешканцям гуртожитку запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в іншому гуртожитку, що також належить ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", за адресою: АДРЕСА_2 . Листом від 23 листопада 2018 року відповідачі відмовилися переселятися в запропонований гуртожиток. Враховуючи наведене, ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" просило виселити ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_2 з кімнати № 422 гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року у складі судді Оксюти Т. Г. позов задоволено. Виселено ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2, разом з дитиною з кімнати № 422 гуртожитку по АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення - кімнати № 50/2 в гуртожитку по АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з наявності правових підстав для виселення відповідачів за статтею 132 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) з наданням іншої жилої площі в гуртожитку або іншого жилого приміщення. Крім того, дії позивача як власника аварійного житла направлені на створення та забезпечення безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливого руйнування будівлі, не є порушенням прав відповідачів як мешканців гуртожитку, а виселення відповідачів з цією метою, в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є виправданими та відповідають вимогам закону.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідача разом з дитиною та переселення їх до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК УРСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК УРСР, згідно з якою при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов`язаний надати наймачеві та членам його сім`ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому, договору найму на ремонтоване приміщення. Водночас позивач з такими вимогами не звертався, а пред`явив позов на підставі статті 132 ЖК УРСР, не дотримавшись встановленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
21 січня 2020 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року.
Касаційна скарга ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" мотивована тим, що гуртожиток по АДРЕСА_1 є його приватною власністю. Безпечна експлуатація майна та прийняття рішення щодо його використання є виключною компетенцією власника. ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" належними і допустимими доказами довело факт аварійності будівлі гуртожитку та наявність загрози обвалу. Однак апеляційний суд проігнорував такі докази, неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статті 319, 322, 323, 383, 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4, 18, 101, 132 ЖК УРСР, порушив положення статей 76, 78, 89, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що призвело до незаконного скасування правильного рішення суду першої інстанції та прийняття незаконної постанови. Судом апеляційної інстанції помилково застосовано положення статті 101 ЖК УРСР, що регулює питання надання громадянам жилих приміщень у зв`язку з капітальним ремонтом жилого будинку державного чи громадського житлового фонду, оскільки будівля є приватною власністю позивача і питання переселення пов`язане не з проведенням капітального ремонту будівлі, а випливає з факту визнання будівлі аварійною та такою, що загрожує обвалом.
27 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шпакович О. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права, дотриманням норм процесуального закону, відповідає судовій практиці Верховного Суду та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Іванківського районного суду Херсонської області.
17 лютого 2020 року справа № 760/5628/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 1998 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" є власником гуртожитку по АДРЕСА_1, побудованого в 1953 році.
Згідно з актом огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, проведеного на підставі наказу ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" від 06 квітня 2017 року, в момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. У приміщеннях загального користування - замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття. При обстеженні внутрішніх приміщень також зафіксовані значні пошкодження.
Значні пошкодження технічного стану будинку зафіксовані також у висновку науково-виробничого підприємства "Будконструкція" від 07 вересня 2011 року.
У технічному паспорті на будинок, виготовленому 27 грудня 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, у графі 21 "Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд" зазначено, що процент зносу будинку становить 81 %.
Науково-технічним звітом від 26 червня 2018 року з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні.
Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єктів від 30 листопада 2018 року № 4904-4 встановлено, що санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний.
Наказом ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" від 01 червня 2018 року № 40 у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації.
20 серпня 2018 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" видало наказ № 53 щодо виведення з експлуатації будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідача, листами від 06 червня 2018 року, від 23 липня 2018 року, від 14 вересня 2018 року, від 08 листопада 2018 року, від 20 листопада 2018 року та від 04 січня 2019 року повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації.
Цими ж листами відповідачу запропоновано переселитися в кімнату гуртожитку ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" по АДРЕСА_2 .
Листами від 23 листопада 2018 року та від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомила ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" про відмову від переселення в запропоноване житло.
Листом від 24 січня 2019 року № 00116 ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" повідомило Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію про визнання будинку за адресою: АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання. В цьому листі позивач просив адресатів визначити доцільність додаткового визнання вказаного будинку таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання.
Листом від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" як власник будівлі самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Питання правових підстав вселення, користування та виселення з гуртожитків врегульовано статтею 132 ЖК УРСР, а також положеннями спеціального Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
Частина перша статті 8 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначає, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.
Зважаючи на те, що гуртожиток по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", увійшов до статутного фонду ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" в порядку приватизації, що не заперечується позивачем, то на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Відповідно до статті 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей 25 і 26 цього Закону. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.
Рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток (стаття 20 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків").
Таким чином, відповідно до наведених положень Закону переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.
Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийнятого на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.
Апеляційний судом встановлено, що позивач не надав відповідного рішення про визнання гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.
Направлення позивачем у січні 2019 року листа про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якою повідомлено, що позивач як власник будівлі самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації, не є допустимим доказом визнання приміщення зазначеного гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого жилого приміщення з укладенням нового договору найму та видачі ордера на інше жиле приміщення на постійній основі.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 760/6998/19 (провадження № 61-4162св20).
При цьому в зазначеній відповіді Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) одночасно роз`яснено позивачу, що він не позбавлений права на звернення до виконавчого органу Київської міської ради з документами, визначеними Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі - Положення № 189), з метою встановлення відповідності спірного будинку гуртожитку санітарним та технічним вимогам.
Згідно із частиною п`ятою статті 132 ЖК УРСР осіб, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
Відповідно до пунктів 3, 5 Положення № 189 обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.
Згідно з пунктами 6, 7 Положення № 189 виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначеного зазначеним Положенням спеціалістів. При обстеженні громадського або відомчого житлового фонду до складу такої комісії також включається представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.
Після проведення дій, визначених Положенням № 189, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання комісія вносить місцевій раді пропозицію з проєктом відповідного рішення.
Пунктом 8 Положення № 189 передбачено, що виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання. У випадках, коли виконавчий комітет місцевої Ради дійде висновку про можливість і доцільність усунення негативних факторів шляхом проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення), він приймає рішення про проведення такого ремонту.
Незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК УРСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК УРСР.
Відповідно до статті 101 ЖК УРСР при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов`язаний надати наймачеві та членам його сім`ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Видатки наймача по переселенню, викликаному капітальним ремонтом жилого будинку, відшкодовуються наймодавцем. У період проживання наймача в зв`язку з капітальним ремонтом в іншому жилому приміщенні він вносить квартирну плату лише за приміщення, надане йому на час ремонту. Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім`ї за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення. Рішення про це приймають органи, зазначені в статтях 51-53 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що "втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла". Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатися як "необхідне в демократичному суспільстві…" (рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України", заява № 30856/03).