Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 296/3040/16
провадження № 61-8076св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"(далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного підприємства "Техпромторг" (далі - ПП "Техпромторг") про стягнення заборгованості.
Позовна заява ПАТ "Укрсоцбанк" мотивована тим, що 30 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 75 649,00 дол. США на придбання транспортного засобу, зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами та строком повернення до 29 липня 2014 року.
30 липня 2007 року між банком, ОСОБА_2, ПП "Техпромторг" укладено окремі договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов`язались перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла кредитна заборгованість.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ "Укрсоцбанк", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 284/36-САФ03.16-2 від 30 липня 2007 року у розмірі 86 013,67 дол. США.
Короткий зміст ухвал та рішення суду першої інстанції
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі у частині вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ПП "Техпромторг".
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 жовтня 2016 року закрито провадження у справі у частині вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 284/36-САФ03.16-2 від 30 липня 2007 року у частині вимог про стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 60 339,14 дол. США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 27 340,33 дол. США.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2018 року у складі судді Галасюка Р. А. позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строків позовної давності.
Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснено 05 січня 2009 року.
20 жовтня 2008 року банком змінено розмір відсоткової ставки, проте з такою зміною відсотків відповідач не погодився.
Таким чином, обов`язок погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції настав через 5 днів після зміни відсоткової ставки.
Право на позов про стягнення заборгованості за кредитним договором у позивача виникло через 30 днів після порушення позичальником строків сплати за кредитним договором та через 5 днів після зміни банком відсоткової ставки, проте з позовом банк звернувся лише у квітні 2016 року, тобто зі спливом позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду ПАТ "Укрсоцбанк" подало апеляційну скаргу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором № 284/36-САФ03.16-2 від 30 липня 2007 року за відсотками за період з 01 квітня 2013 року по 29 липня 2014 року у розмірі 9 505,39 дол. США.
У задоволенні решти вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 - відмовлено.
У задоволенні вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з припиненням поруки.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги банку про стягнення з позичальника заборгованості за відсотками за період з 30 липня 2007 року по 30 березня 2013 року не підлягають до задоволення через сплив позовної давності.
Разом з тим, правовідносини боржника за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності боржника за невиконання ним окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу трирічного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тобто у даному випадку проценти та пеня за кредитним договором відповідно до наданого розрахунку підлягають стягненню лише до 29 липня 2014 року.
Починаючи з 30 липня 2014 року, позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідачем відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені по умовам договору, однак, такі вимоги до суду пред`явлені не були, а тому підстави для стягнення з позичальника на користь позивача процентів за період з 30 липня 2014 року по 01 лютого 2016 року та пені за несвоєчасне повернення кредиту, яка згідно заяви позивача розрахована за останній рік перед зверненням до суду з позовом у розмірі 22 207,09 дол. США - відсутні.
Оскільки останній платіж ОСОБА_1 вчинений 05 січня 2009 року, строк виконання основного зобов`язання закінчився 29 липня 2014 року, з позовом банк звернувся до суду 30 березня 2016 року, а тому вимоги банку щодо стягнення з боржника заборгованості по відсоткам підлягають задоволенню лише за період з 01 квітня 2013 року по 29 липня 2014 року у розмірі 9 505,39 дол. США.
Залишаючи без задоволення вимоги банку до поручителя, апеляційний суд зазначив про те, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (закінчення строку дії договору 29 липня 2014 року), не пред`явив протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у частині стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за відсотками за кредитним договором № 284/36-САФ03.16-2 від 30 липня 2007 року за період з 01 квітня 2013 року по 29 липня 2014 року у розмірі 9 505,39 дол. США, та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з`ясував обставини справи.
Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що банк звернувся до суду з позовом у межах строку позовної даності.
Залишено поза увагою обставини збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки, а також не було враховано наявність рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року у справі за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Техпромторг" про стягнення заборгованості, та обставини які були встановлені у цьому рішенні.
Також заявник звертає увагу ту обставину, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 жовтня 2016 року закрито провадження у справі у частині вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 284/36-САФ03.16-2 від 30 липня 2007 року у частині вимог про стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 60 339,14 дол. США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 27 340,33 дол. США.
Підставою для закриття провадження слугувало рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року у справі № 2084/15, яким з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Техпромторг" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" у солідарному порядку стягнута заборгованість за кредитним договором № 284/36-САФ03.16-2 від 30 липня 2007 року, станом на 09 вересня 2015 року, у розмірі 1 965 504,30 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 60 339,14 дол. США, що еквівалентно 1 352 618,04 грн та пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 27 340,33 дол. США, що еквівалентно 612 886,26 грн.
Вказана ухвала не оскаржена у апеляційному порядку та набрала законної сили.
У задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 56 037,03 дол. США, за період з 30 липня 2007 року по 09 вересня 2015 року, та пені у розмірі 19 075,41 дол. США за несвоєчасне повернення відсотків - відмовлено.
Третейський суд відмовляючи у задоволенні цих вимог вказав про те, що позивачем відсотки нараховано по ставці 13,5% річних, незважаючи на те, що ставку встановлено на рівні 13% річних.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
24 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
10 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ПАТ "Укрсоцбанк" у відзиві на касаційну скаргу посилається на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 липня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 284/36-САФ03.16-2, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 75 649,00 дол. США на придбання транспортного засобу, зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами та строком повернення до 29 липня 2014 року.
Також 30 липня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
З 20 жовтня 2008 року банком збільшено відсоткову ставку за кредитом з 13% до 13,5%.
ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.
На підставі наданого банком розрахунку кредитної заборгованості встановлено, що останній платіж за користування кредитом позичальником здійснено 05 січня 2009 року.
Станом на 12 січня 2009 року (дата чергового платежу за кредитним договором) ОСОБА_1 мав прострочену заборгованість перед банком у розмірі 900,58 дол. США. З вказаної у розрахунку дати - 12 січня 2009 року позичальником не проведено жодного платежу.
Станом на 01 лютого 2016 року заборгованість позичальника становить 86 013,67 дол. США, яка складається із заборгованості за відсотками у розмірі 59 318,01 дол. США та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 26 695,66 дол. США.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 березня 2016 року (справа № 2084/15) з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Техпромторг" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" у солідарному порядку стягнута заборгованість за кредитним договором № 284/36-САФ03.16-2 від 30 липня 2007 року, станом на 09 травня 2015 року, у розмірі 1 965 504,30 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 60 339,14 дол. США, що еквівалентно 1 352 618,04 грн та пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 27 340,33 дол. США, що еквівалентно 612 886,26 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у квітні 2019 року то розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою-третьою статті 400 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вимоги касаційної скарги, справа переглядається виключно у межах задоволених позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором №284/36-САФ03.16-2 від 30 липня 2007 року за період з 01 квітня 2013 року по 29 липня 2014 року у розмірі 9 505,39 дол. США.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.