Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 172/1176/16-ц
провадження № 61-8595св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 листопада 2007 року закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "Промінвестбанк") та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 15-93/16-4895/07. Відповідно до умов договору кредитор надає позичальнику кредит у сумі 24 050,00 доларів США, з яких 17 795,00 доларів США на придбання нерухомості, 6 255,00 доларів США на ремонт. ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також суми штрафних санкцій у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором і додатком № 1 до нього - графіком платежів.
На забезпечення умов виконання указаного кредитного договору з ОСОБА_2 укладено договір поруки від 09 грудня 2009 року № 15-94/36-2075/09, відповідно до умов якого останній поручається за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами.
17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Промінвестбанк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), яке є правонаступником ЗАТ "Промінвестбанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Промінвестбанк" відступило право грошової вимоги за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 15-93/16-4895/07 ТОВ "Кредитні Ініціативи".
Первинний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 24 050,00 доларів США. В свою чергу, боржник неналежно виконував взяті на себе зобов`язання, в результаті чого станом на 01 жовтня 2016 року ОСОБА_1 мала прострочену заборгованість за кредитом - 3 435,82 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 89 028,55 грн, по відсотках - 1 657,38 доларів США (42 945,83 грн).
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість станом на 01 вересня 2017 року у сумі 503 520,11 грн, з яких: за кредитом - 253 573,66 грн, за відсотками - 154 516,52 грн, пеня - 95 429,93 грн та судові витрати у сумі 1 979,61 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано суду допустимих та належних доказів у достатньому обсязі на обґрунтування своїх позовних вимог щодо наявності суми заборгованості за кредитним договором.
Суди вважали безпідставними посилання позивача на те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" не є правонаступником ПАТ "Промінвестбанк", оскільки отримавши від первісного кредитора право вимоги, новий кредитор став правонаступником первісного кредитора в частині прав та обов`язків, які виходять із умов договору, за яким відбулась уступка права вимоги. Також суди вважали безпідставними посилання позивача на неможливість надати документи на вимогу ухвали про витребування доказів.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду ТОВ"Кредитні ініціативи", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій у своїх рішеннях не враховано висновки, викладені у постановах: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) у справі № 6-42660св14 про те, що суди не надали належної оцінки кредитному договору та розрахункам, які не визнавалися недійсними; Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) щодо неспростування суми заборгованості за кредитним договором; Верховного Суду від 04 квітня 2018 року № 545/1422/15-ц (провадження № 61-3747св18) щодо презумпції правомірності правочину; Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі 3 585/2892/15-ц (провадження № 61-13406св18) щодо недоведення необхідності проведення експертизи; Верховного Суду України від 28 березня 2017 року у справі № 21-3855а16, 800/527/16 щодо вмотивованості судового рішення.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору діяла вільно та добровільно погодилася з його умовами. Також посилається на те, що заявником не доведено необхідності призначення експертизи, не вказано обставин, які б свідчили про неправильність розрахунків та не надано своїх контррозрахунків.
Позивач посилається на те, що банком не було передано товариству ряд документів: наказу щодо облікової політики банку, інструкції щодо проведення розрахунково-касових операцій з фізичними особами, положення про кредитування фізичних осіб, первинних документів щодо видачі кредита ОСОБА_1 . Проте, до матеріалів справи було долучено достатньо доказів для вирішення питання про стягнення боргу, зокрема, заяву відносно отримання зазначених кредитних коштів, копії заяви про видачу готівки, виписки щодо руху коштів.
Підставою касаційного оскарження зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу № 172/1176/16-ц призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 05 листопада 2007 року ЗАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 15-93/16-4895/07, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 24 050,00 доларів США, з яких 17 795,00 доларів США на придбання нерухомості, 6 255,00 доларів США на ремонт, погашення кредиту та дата його повернення визначається відповідно до графіку (додаток № 1 та додаток № 2), який є невід`ємною частиною кредитного договору, в кінцевий строк не пізніше 03 листопада 2017 року або протягом 30 днів з моменту отримання від банку вимоги про повернення кредиту у зв`язку з настанням одного із випадків вказаних в п. 4.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору від 05 листопада 2007 року кредит надається позичальнику з метою сплати вартості нерухомості, що перебуває в процесі будівництва згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № 30/10 від 30 жовтня 2007 року, укладеного між позичальником та ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Ресурси Донбасу", а саме: машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 14,88 кв. м, що розташована у підземній автостоянці та знаходиться у комплексі житлових будинків по АДРЕСА_1 .
Відповідно до графіків погашення заборгованості по кредитному договору від 05 листопада 2007 року ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати визначену суму коштів щомісяця, починаючи з 10 грудня 2007 року і до 03 листопада 2017 року.
Пунктом 4.2 кредитного договору від 05 листопада 2007 року передбачено, що позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість по кредиту перед банком відповідно до п. 2.2 цього договору на відповідні позичкові рахунки, відкриті банком в філії "Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області" готівкою, або іншими шляхами, передбаченими законодавством.
Згідно із п. 3.1 та 3.3 вказаного кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 12 % річних, за користування кредитом ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати відсотки у розмірі 2,1 % річних, які нараховуються банком починаючи з дати видачі кредиту готівкою по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.
На забезпечення умов виконання кредитного договору від 05 листопада 2007 року № 15-93/16-4895/07 з ОСОБА_2 укладено договір поруки від 09 грудня 2009 року № 15-94/36-2075/09, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати в повному обсязі перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, та у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань бере на себе зобов`язання погасити заборгованість у розмірі наданого кредиту, нараховані за користування кредитом проценти на момент погашення вказаної заборгованості, неустойки (штрафу, пені), а також інші боргові зобов`язання, що випливають з кредитного договору.
17 грудня 2012 року між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Промінвестбанк" відступлено право грошової вимоги за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 15-93/16-4895/07 ТОВ "Кредитні Ініціативи".
Установлено, що до ТОВ "Кредитні ініціативи" перейшло право грошової вимоги до відповідачів за кредитним договором від 05 листопада 2007 року № 15-93/16-4895/07.
Згідно із розрахунком заборгованості у ОСОБА_1 перед кредитором станом на 01 вересня 2017 року наявна заборгованість в сумі 503 520,11 грн, з яких: за кредитом - 253 573,66 грн, за відсотками - 154 516,52 грн, пеня - 95 429,93 грн.
18 жовтня 2016 року на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ТОВ "Кредитні ініціативи" направлено вимогу про досудове врегулювання спору та погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання вимоги. У вимозі зазначено, що станом на 18 жовтня 2016 року загальна сума заборгованості становить 23 017,00 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Указаний спір виник між сторонами з приводу повернення заборгованості за кредитним договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частинами першої, третьої статті 626, частини першої статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3, статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право фізичних або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до положень статті 527 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За статтями 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано суду допустимих та належних доказів у достатньому обсязі на обґрунтування своїх позовних вимог щодо наявності суми заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем не виконано вимоги ухвали про витребування доказів.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою суду першої інстанції від 15 листопада 2018 року провадження у справі зупинено у зв`язку з призначенням судово-економічної експертизи, на вирішення якої поставлено такі питання:
- чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами факт передачі банком ОСОБА_1 за договором № 15-93/16-4895/07 від 09 грудня 2009 року позичальнику 24 050,00 доларів США. Якщо так, то в якій сумі та валюті такі грошові кошти були передані? Чи підтверджується особисте розпорядження ОСОБА_1 такими коштами первинними документами?
- чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами наявний в матеріалах справи розрахунок за кредитом в валюті кредиту, в тому числі, щодо заборгованості за кредитом, заборгованості по процентах за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 15-93/16-4895/07 від 09 грудня 2009 року, ОСОБА_1 перед ТОВ "Кредитні ініціативи" умовам договору? Який фактичний розмір зобов`язань ОСОБА_1 підтверджується первинною бухгалтерською документацією із урахуванням строків позовної давності (загальний три роки та спеціальний (пеня, штраф) рік) з 10 листопада 2016 року? Який розмір зобов`язань підтверджується первинною бухгалтерською документацією строк виконання яких виник у період з 10 травня 2016 по 10 листопада 2016 року?
- яка реальна процентна ставка та сукупна вартість за умовами договору про іпотечний кредит № 15-93/16-4895/07 від 09 грудня 2009 року мала місце на час підписання такого договору та після внесення змін до нього?
На виконання клопотання експерта Дніпропетровського НДІСЕ про надання додаткових матеріалів судом постановлено ухвалу про витребування у ТОВ "Кредитні ініціативи" таких документів (оригіналів або належним чином завірених копій) філії "Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області", а саме: наказу ЗАТ "АК Промінвестбанк" про облікову політику Банку; інструкції ЗАТ "АК Промінвестбанк" щодо проведення розрахунково-касових операцій з фізичними особами; положення ЗАТ "АК Промінвестбанк" про кредитування фізичних осіб; порядку проведення банком розрахунку щомісячних платежів за користування кредитною лінією; первинних документів філії "Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області" щодо видачі кредиту ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № 15-93/16-4895/07 від 05 листопада 2007 року та банківській виписки банку по відкритих рахунках № № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 (по руху грошових коштів та нарахованих відсотках) за період з 05 листопада 2007 по 17 грудня 2012 року включно.
Установлено, що позивачем отримано вищевказану ухвалу суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у встановлений судом строк витребувані документи позивач не подав, про причини такого неподання суд не повідомив, експерт експертизу не провів.
В свою чергу в матеріалах справи наявні копії кредитного договору, договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору, договору поруки, заяви-анкети позичальника, заяви-анкети фінансового поручителя, договору відступлення прав вимоги, розрахунок заборгованості за кредитом, вимога про досудове врегулювання спору та інші документи.
Разом із тим, ні в рішенні суду першої інстанції, ні в постанові апеляційного суду не надано оцінки зазначеним доказам у справі чи розрахунку заборгованості по кредитному договору, а позичальником не надано контррозрахунку.
Саме від результатів дослідження цих доказів та надання їм належної правової оцінки залежить правильне визначення розміру заборгованості за кредитним договором чи встановлення його відсутності.
Підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, які виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, котрий розглядає справу.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом експертиза призначається коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи та поданих доказів, при цьому особа, яка заявляє клопотання про призначення експертизи, повинна обґрунтувати та довести необхідність її призначення.
Разом з цим, як убачається із поданого клопотання про призначення експертизи заявником не доведено необхідність її призначення та не вказано обставин, які б свідчили про невірність, здійснених банком розрахунків заборгованості та необхідності їх перевірки шляхом призначення експертизи. Заявник не надав суду власний контррозрахунок, якій міг бути піддати сумніву розрахунок, наданий позивачем.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 585/2892/15-ц (провадження № 61-13406св18)
Отже, суд першої інстанції не перевірив чи доведено заявником необхідність призначення такої експертизи, чи наявні обставини, які б свідчили про необхідність її проведення.
Крім того, відповідно до вимог статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, згідно з частиною першою якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що висновок експерта для суду не є обов`язковим, він оцінюється у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не сприяли всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустили неповноту у з`ясуванні таких обставин, не встановили дійсний розмір кредитної заборгованості чи його відсутність.
Оскільки встановлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд з урахуванням зазначених обставин.