Постанова
Іменем України
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 295/472/18
провадження № 61-11734св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Житомирський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, правонаступником якого є Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ГТУЮ у Житомирській області), правонаступником якого є Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Житомирський МВ ДРАЦС Центрально-Західного МУ МЮ), третя особа - ОСОБА_3, про визнання шлюбу недійсним, скасування актового запису про шлюб.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 двоюрідного брата ОСОБА_4, він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Також з такою заявою звернулися ОСОБА_2 та третя особа у справі - ОСОБА_5 ОСОБА_2 заявила про свої права на спадщину як дружина померлого і надала свідоцтво про шлюб з ОСОБА_4 від 08 липня 2010 року. Позивач вважає, що шлюб укладено без наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя, про що в родині було відомо. ОСОБА_4 зловживав алкоголем, не працював, проживав з матір`ю ОСОБА_6, яка потребувала стороннього догляду і лікування. ОСОБА_6 познайомила сина у 2010 році з ОСОБА_2, яка мала виїхати за кордон і якій необхідні були документи про сімейний стан. Мати умовила сина допомогти ОСОБА_2, натомість остання пообіцяла гроші, які були необхідні для лікування ОСОБА_6 від онкології та ОСОБА_4 від алкоголізму, допомогу у виїзді ОСОБА_4 до Ізраїлю. Після цього ОСОБА_2 виїхала з України. ОСОБА_4 доглядав за матір`ю до її смерті, після чого підробляв тимчасовими заробітками, зловживав алкоголем. Ховала ОСОБА_4 родина. Отже вважає, що шлюб ОСОБА_4 є фіктивним, укладеним на прохання матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, без наміру створення сім`ї. У разі визнання шлюбу недійсним, він, як двоюрідний брат померлого, буде мати право на спадщину.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати недійсним шлюб, зареєстрований 08 липня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції (далі - ВРАЦС Житомирського МУЮ) між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (актовий запис № 761);
- скасувати актовий запис № 761 в Книзі реєстрації шлюбів від 08 липня 2010 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено; визнано недійсним шлюб, зареєстрований 08 липня 2010 року ВРАЦС Житомирського МУЮ між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (актовий запис № 761); скасовано актовий запис № 761 в книзі реєстрації шлюбів від 08 липня 2010 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, зареєструвавши шлюб 08 липня 2010 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не мали наміру створити справжню сім`ю, не вели спільне господарство, проживали окремо, не дбали один про одного як подружжя, уклали шлюб з корисливою метою (реєстрація шлюбу задля чогось).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_2 задоволено; рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення позову без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції надав перевагу показам одних свідків перед іншими, тоді як більшість свідків зі сторони позивача є його родичами і вони зацікавлені у задоволенні позову для оформлення спадкових прав. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без їх реального наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасуватипостанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено без їх реального наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Зазначає, що відповідачу необхідно було отримати робочу візу до Ізраїлю, а перевага надавалася заміжнім жінкам. З цією метою і укладено шлюб між братом позивача та відповідачем.
Позивач вказує на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не існувало реальних шлюбних відносин, вони проживали окремо, спільного побуту не вели. Також не погоджується з тим, що апеляційним судом визнано як належні докази документи щодо переказу грошових коштів на ім`я ОСОБА_6, оскільки до суду були подані копії виписок, які не перекладені на українську мову.
ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц щодо причин реєстрації фіктивного шлюбу.
Підставою касаційного оскарження зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін та закрити касаційне провадження у справі. Зазначає, що доводи касаційної скарги були перевірені в суді апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 08 липня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Згідно свідоцтва від 27 серпня 1997 року № 27 про право особистої власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, будинок належав матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Матеріали справи свідчать, що після смерті ОСОБА_4 законність його шлюбу, що був зареєстрований між ним та ОСОБА_2 оспорює його двоюрідний брат ОСОБА_1 . Позов ним було пред`явлено у січні 2018 року до ОСОБА_2, яка пережила свого чоловіка.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 СК України (стаття 38 цього Кодексу).
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша статті 40 СК України).
Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).
За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що його брат уклав фіктивний шлюб з відповідачем, вони не вели спільний побут, проживали окремо, не піклувалися один про одного, а відповідачу зазначене потрібно було для отримання робочої візи в іншу країну. Права позивача порушуються тим, що він не може отримати майно у порядку спадкування після брата.
Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам у справі, показам свідків та поясненню ОСОБА_2 про те, що вона з ОСОБА_4 були знайомі задовго до шлюбу, саме ОСОБА_4 був ініціатором укладення шлюбу, реєстрація якого відбувалась урочисто зі святкуванням у родинному колі. Робота відповідача пов`язана з виїздом за кордон, проте під час перебування її в Україні вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, облаштовували будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не заперечувала факт зловживання ОСОБА_4 алкоголем, зазначала, що перебуваючи за кордоном організовувала та оплачувала його лікування. Зокрема, вона регулярно переказувала грошові кошти для допомоги чоловікові та його матері, про що надала суду копії відповідних квитанцій на ім`я ОСОБА_6 . Крім того, робоча віза для роботи в Ізраїлі у неї існувала ще з 2007 року, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію закордонного паспорта.
Оцінюючи такі доводи відповідача, суд апеляційної інстанції вважав, що дружина, яка пережила свого чоловіка, може надати дійсну оцінку стосункам, які існували між нею та чоловіком.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що аморальний спосіб життя, зловживання ОСОБА_4 алкоголем, тощо не можуть вказувати на відсутність у нього наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя.
Тривале непроживання подружжя у зв`язку із роботою відповідача за кордоном та виїзд її з України після реєстрації шлюбу не вказує на фіктивність укладеного шлюбу.
Апеляційний суд надав оцінку позовній заяві від імені ОСОБА_4, яка датована 23 вересня 2015 року, про визнання шлюбу недійсним у зв`язку з його фіктивністю та дійшов висновку про те, що вона не має правового значення для вирішення спору, не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки справжність підпису ОСОБА_4 не підтверджена. Крім того, останній не був позбавлений можливості подати таку заяву до суду протягом 10 років з моменту укладення шлюбу і до смерті. Посилання на ту обставину, що таких дій ОСОБА_4 не вчинив через зловживання ним алкоголем є безпідставними, оскільки останній після укладення шлюбу не був визнаний обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц щодо причин реєстрації фіктивного шлюбу суд не приймає, оскільки у цій справі та в справі, що переглядається встановлені різні фактичні обставини.
Ураховуючи, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без їх реального наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.