Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 948/393/20
провадження № 61-17757св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року у складі судді Косик С. М.
та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року
у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" (далі - ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС") про стягнення орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,61 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області.
Сторони 30 листопада 2009 року уклали договір оренди вказаної вище земельної ділянки на 10 років, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату у розмірі 1 821,91 грн - 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка вноситься у грошовій та натуральній формі до 30 числа останнього у звітному році місяця. Сторони погодили, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Сторони також погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексу інфляції.
Вказував, що за 2017-2019 роки орендну плату ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" не сплатило, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 28 457,70 грн, яка складається із суми орендної плати з урахуванням індексу інфляції (основний борг) - 17 361,07 грн, пені - 9 661,18 грн, 3 % річних - 299,62 грн та інфляційних втрат - 1 135,83 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" заборгованість за договором оренди у розмірі 28 457,70 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за 2017 рік з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2 077,98 грн, за 2018 рік суму боргу по орендній платі
з урахуванням індексу інфляції - 1 892,91 грн та за 2019 рік борг по орендній платі з урахуванням індексу інфляції - 1 819,17 грн, пеню за період з 21 грудня 2019 року до 26 квітня 2020 року - 429,97 грн; 3 % річних з 31 грудня 2017 року до 27 квітня 2019 року - 72,32 грн; 3 % річних з 31 грудня 2018 року до 27 квітня 2020 року - 26,65 грн, а всього - 6 319 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 232 грн.
Стягнуто з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" на користь держави судовий збір
у розмірі 184,97 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі з 2017 року
з урахуванням індексу інфляції в розмірі, визначеному умовами договору. Крім того, наявні підстави для стягнення пені за 2019 рік відповідно до умов пункту 14 договору оренди. Позивач пропустив строк позовної давності до вимог про стягнення пені за 2017-2018 роки, тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити. Виплата орендної плати позивачу в підвищеному розмірі у 2009-2016 роках є не переплатою орендної плати, а добровільним збільшенням орендарем її розміру за усною згодою між сторонами у зв`язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив щодо безпідставності доводів позивача про те, що розмір орендної плати (1 821,91 грн) слід множити на сукупний індекс інфляції, починаючи з часу укладення договору оренди, тобто з 2009 року і до 2020 року, оскільки до 2017 року включно орендодавець отримував відповідну орендну плату і претензій в цій частині до відповідача не має, тобто орендна плата була нарахована та виплачена за вказаний період (до 2017 року). Сторони не заперечують, що розмір орендної плати не переглядався, додаткові угоди щодо розміру орендної плати між сторонами не укладалися, розмір орендної плати є фіксованим, крім застосування до неї індексації. Судом застосовано до визначеного в договорі розміру орендної плати сукупний індекс інфляції за період з січня 2018 року по січень 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні 22 075,76 грн, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). Вказував, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 525/301/16-ц (провадження № 61-11555св18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1799/17 (провадження № 61-44357св18).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не правильно обрахували індекс інфляції. Розмір орендної плати повинен враховувати суму попереднього платежу на день виплати з врахуванням індексу інфляції. Індекс інфляції повинен обраховуватися від дати, визначеної на день підписання договору. Суд не мав права зменшувати виплату орендної плати на початок наступного року після закінчення кожного попереднього року. Оскільки пункт 10 договору оренди передбачає обрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції без вказівок на необхідність укладення додаткових угод чи досягнення згоди, то виплата орендної плати повинна переглядатися та проводитися саме відповідачем з урахуванням індексів інфляції.
Суди помилково відмовили у стягненні пені у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки вказана неустойка нараховується у межах строку позовної давності в один рік.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Відповідач зазначає, що матеріалами справи підтверджено виплату позивачу орендної плати з урахуванням індексів інфляції за 2017-2019 роки достроково. Відповідач розрахувався з позивачем за весь період оренди. Оскільки ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" сплатило орендну плату у повному розмірі, тому нарахування пені є безпідставним. ОСОБА_1 безпідставно намагається стягнути визначені у позові суми за договором оренди.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
11 січня 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,61 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області.
ОСОБА_1 і ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" 30 листопада 2009 року уклали договір оренди землі, який зареєстровано 09 грудня 2009 року, відповідно до умов якого строк дії цього договору складає 10 років. Відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 1 821,91 грн на рік у натуральній формі продукцією рослинництва, переробки сільськогосподарської продукції, яка виробляється орендарем за цінами, не вище ринкових, яка вноситься у грошовій та натуральній формі до 30 числа останнього у звітному році місяця. Сторони погодили, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
Пунктом 5 договору оренди землі визначено нормативну грошову оцінку землі станом на 01 січня 2009 року - 36 438,16 грн, тому розмір орендної плати складає 1 821,91 грн (5 % від 36 438,16 грн).
У пункті 10 договору оренди сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються
з урахуванням індексу інфляції.
Строки перегляду розміру орендної плати, сторонами обумовлено не було.
Згідно з пунктом 36 договору оренди зміна його умов здійснюється
у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
ОСОБА_1 у період з 2009 року до 2019 року з вимогою про зміну умов договору у частині зміни розміру орендної плати чи перегляду нормативної грошової оцінки землі до орендаря не звертався.
Відповідно до платіжних відомостей ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" сплатило ОСОБА_1 орендну плату у 2010 році - 1 600 грн, у 2011 році -
2 663,97 грн, у 2012 році - 4 377,33 грн, у 2013 році - 4 380 грн, у 2014 році - 4 400 грн, у 2015 році - 5 320 грн та 2 394 грн, у 2016 році - 6 000 грн.
Відповідно до відомостей інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, за спірний період (2017-2019 роки) ОСОБА_1 орендної плати від відповідача не отримував.
ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" у відзиві на позовну заяву (а. с. 28-29) та письмових поясненнях (а. с. 59-61) просило застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду частково не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором оренди,
за 2017-2019 роки орендної плати не сплатив, тому виникла заборгованість, яка складається із суми орендної плати (основного боргу), інфляційних втрат, пені та 3 % річних.
Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" вказувало, що воно належним чином та у повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором оренди, сплативши позивачу орендну плату достроково.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо сплати орендної плати
за 2017-2019 роки, тому позивач має право на стягнення орендної плати
з урахуванням індексу інфляції за цей період, пені та 3 % річних, а всього
у розмірі 6 319 грн. При цьому суди дійшли висновку, що позивач пропустив позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем
у суді першої інстанції, до вимог про стягнення пені за 2017-2018 роки.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з вказаними висновками судів частково, враховуючи наступне.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих
у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення
(у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину)
є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 березня
2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина друга статті 632 ЦК України).
Тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України). У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня
2019 року в справі № 395/499/16-ц (провадження № 61-15404св18).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша
статті 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (частина третя
статті 762 ЦК України)
Аналіз частини третьої статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в пункті 3 договору, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня
2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).
Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша
статті 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час укладення договору оренди).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди
(частина третя статті 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб;
у належний строк (термін); у належному місці.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
У справі, що переглядається суди встановили, що орендар не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2017-2019 роки. Зміни в письмовій формі до договору оренди сторони не вносили.
У пункті 10 договору оренди землі зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Тому з урахуванням принципу належного виконання зобов`язання орендар був зобов`язаний сплачувати орендодавцеві орендну плату за 2017-2019 роки з індексом інфляції, як про це домовилися сторони у договорі.
Позивач наполягає на тому, що орендна плата підлягає обрахуванню шляхом множення чергового платежу на сукупний індекс інфляції з дня укладення договору оренди. Натомість відповідач вважає, що відповідно до умов договору оренди землі орендар не був зобов`язаний самостійно змінювати розмір орендної плати.
З огляду на те, що орендна плата вносилася до 30 числа останнього у звітному році місяця, то індекс інфляції обраховується з наступного місяця.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору оренди землі, зокрема, пунктів 10 та 11 (періоду внесення орендної плати), на користь його дійсності, чинності та виконуваності, коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за 2017 рік як добуток індексів інфляції з січня 2017 року по грудень 2017 року включно, за 2018 рік як добуток індексів інфляції з січня 2018 року по грудень 2018 року включно, за 2019 рік як добуток індексів інфляції з січня 2019 року по грудень 2019 року включно, оскільки орендна плата вноситься за один рік до 30 числа останнього у звітному році місяця.
Тому розмір орендної плати за 2017 рік, який підлягає стягненню
з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС", складає 2 071,51 грн (1 821,91 (розмір орендної плати) ? 113,7 % (індекс інфляції з січня 2017 року по грудень 2017 року включно)).
Розмір орендної плати за 2018 рік, який підлягає стягненню
з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС", складає 2 000,46 грн (1 821,91 (розмір орендної плати) ? 109,8 % (індекс інфляції з січня 2018 року по грудень 2018 року включно)).
Розмір орендної плати за 2019 рік, який підлягає стягненню
з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС", складає 1 896,61 грн (1 821,91 (розмір орендної плати) ? 104,1 % (індекс інфляції з січня 2019 року по грудень 2019 року включно)).
Разом з тим, суди провели розрахунок та стягнули з відповідача заборгованість з виплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції за 2017 рік у розмірі 2 077,98 грн, за 2018 рік - 1 892,91 грн та за 2019 рік - 1 819,17 грн.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549 ЦК України).
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший
частини другої статті 551 ЦК України).
Пунктом 14 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
В суді першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.
Вимоги про стягнення пені за неналежне виконання зобов`язання в частині орендної плати з урахуванням індексу інфляції за 2017-2018 роки
є обґрунтованими, проте у задоволенні цих вимог необхідно відмовити
у зв`язку з пропуском позовної давності, як вірно встановлено судами.
Проте суди не правильно визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання в частині орендної плати з урахуванням індексу інфляції
за 2019 рік.
ОСОБА_1 у межах заявлених вимог має право на стягнення
з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" пені за неналежне виконання зобов`язання
в частині орендної плати з урахуванням індексу інфляції за 2019 рік у розмірі 447,60 грн (за період з 30 грудня 2019 року по 26 квітня 2020 року).
Крім того, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження
№ 14-16цс18).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Отже, положення зазначеної статті передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає
у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
При цьому визначений у частині другій статті 625 ЦК України обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення є відшкодуванням кредитору понесених втрат у зв`язку з простроченням виконання основного зобов`язання в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при обчисленні розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції відповідно до вимог пункту 10 договору оренди.
У справі, що переглядається, при обчисленні 3 % річних та пені суди невірно вказали для розрахунку розмір боргу з орендної плати за 2017-2019 роки. Крім того, суди не вирішили питання про стягнення з відповідача інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов`язання.
ОСОБА_1, у межах заявлених вимог, має право на стягнення
з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов`язання за 2017 рік у розмірі
82,41 грн (за період з 30 грудня 2017 року по 27 квітня 2019 року),
за 2018 рік - 29,43 грн (за період з 30 грудня 2018 року по 27 квітня 2019 року).
Також ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС" зобов`язане сплатити на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, за порушення виконання грошового зобов`язання за 2017 рік у розмірі
302,44 грн (за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2020 року),
за 2018 рік - 96,02 грн (за період з 01 січня 2019 року по 31 березня
2020 року), за 2019 рік - 13,28 грн (за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року).
Отже, у межах заявлених вимог, з урахуванням боргу з орендної плати
за 2017 рік у розмірі 2 071,51 грн, ОСОБА_1 має право на стягнення
з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС": інфляційних втрат - 302,44 грн і 3 % річних - 82,41 грн.
У межах заявлених вимог, з урахуванням боргу з орендної плати
за 2018 рік у розмірі 2 000,46 грн, ОСОБА_1 має право на стягнення
з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС": інфляційних втрат - 96,02 грн і 3 % річних -
29,43 грн.
У межах заявлених вимог, з урахуванням боргу з орендної плати
за 2019 рік у розмірі 1 896,61 грн, ОСОБА_1 має право на стягнення
з ТОВ "Карлівське СГП "ЛОС": інфляційних втрат - 13,28 грн і пені -
447,60 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості з виплати орендної плати за 2017-2018 року складає 5 968,58 грн, інфляційних втрат - 411,74 грн, 3 % річних - 111,84 грн, пені - 447,60 грн, а всього - 6 939,76 грн.
Отже, розмір заборгованості за договором оренди, який підлягає до стягнення з орендаря на користь орендодавця, судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визначено не правильно.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Відповідно до положень статей 12 і 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Відтак, суди не врахували, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості за договором оренди у розмірі
6 939,76 грн.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення підлягають зміні у мотивувальних частинках, крім того резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за договором оренди.
При цьому безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 525/301/16-ц (провадження № 61-11555св18) та від 10 квітня 2019 року у справі
№ 732/1799/17 (провадження № 61-44357св18), оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильно висновку про стягнення заборгованості
з урахуванням індексу інфляції, проте не правильно визначили її розмір. При цьому, позивач не заявляв вимоги у суді першої інстанції про збільшення розміру погодженого сторонами щорічного платежу у зв`язку зі збільшенням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.