1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Перейти до правової позиції

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/195/19

Провадження № 11-224заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

представниці відповідача - Русакової І. Г.,

розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференціїсправу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року (судді Гончарова І. А., Бившева Л. І., Олендер І. Я., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф.),

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просила визнати протиправним та нечинним повністю або в окремій частині рішення ВРП від 28 лютого 2019 року № 629/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 21 червня 2018 року № 288дп-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва ОСОБА_1.".

2. На обґрунтування наведених у позові вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішення ВРП є незаконним, необґрунтованим і прийнятим з грубим порушенням її прав, передбачених статтями 45, 47 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

3. На переконання позивачки, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктами 2, 3 та 4 частини першої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя". Зокрема, ОСОБА_1 зазначила, що оспорюване рішення не підписано жодним членом ВРП, які брали участь у його ухваленні, а містить підпис лише керівника секретаріату ВРП. Крім цього, ВРП не повідомила позивачку про засідання, призначене на 28 лютого 2019 року. Про це засідання вона дізналася від нового керівника Київської місцевої прокуратури № 6. Також, на думку ОСОБА_1, оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

4. Позивачка стверджує, що відповідач не надав оцінки факту підготовки нею вказівки від 19 червня 2017 року № 5459 вих-17, яку Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі - КДКП, Комісія) вважає незаконною, та відсутності з її боку контролю за цією вказівкою. Також позивачка не погодилася з висновками ВРП щодо невжиття нею всіх заходів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), для належного виконання запиту Чеської Республіки про надання міжнародної правової допомоги у кримінальній справі № 1ZN 4061/2015-27 та допиту свідка, оскільки цей запит вона отримала майже через 5 місяців після його надходження вперше до місцевої прокуратури всупереч строків, встановлених для його виконання частиною другою статті 558 КПК.

5. Також, на думку позивачки, помилковими є висновки щодо невиконання нею обов`язку зі здійснення нагляду за додержанням законів при затриманні громадян у порядку статей 207, 208 КПК у кримінальних провадженнях. Свої доводи із цього приводу ОСОБА_1 мотивувала тим, що такий обов`язок згідно з наказом керівника від 15 листопада 2016 року № 85 було закріплено за 42 працівниками Київської місцевої прокуратури № 6, водночас у зв`язку з нефункціонуванням упродовж 2016-2017 років кімнат для затриманих та доставлених осіб був відсутній об`єкт для перевірки.

6. Крім цього ОСОБА_1 зауважила, що ВРП, указавши у своєму рішенні недоведеність повною мірою вчинення нею дисциплінарного проступку щодо непроведення у 2017 році перевірки стану збереження слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - слідчий відділ, Печерське управління поліції відповідно) речових доказів та передчасність висновків КДКП стосовно цього, не обґрунтувала мотивів, з яких не скасувала рішення КДКП у цій частині.

7. Також позивачка зазначила, що ВРП порушила строки розгляду її скарги на рішення КДКП, установлені частиною четвертою статті 53 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 15 червня 2020 року відмовив у задоволенні позову.

9. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що доводи позивачки про наявність передбачених пунктами 2, 3 та 4 частини першої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" підстав для скасування оспорюваного рішення ВРП не знайшли свого підтвердження.

10. Зокрема, під час розгляду справи суд установив, що спірне рішення підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, позивачку було належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання ВРП, призначене на 28 лютого 2019 року, оскаржуване рішення ВРП належним чином обґрунтоване, містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого частиною першою статті 43 Закону України "Про прокуратуру", а саме невиконання чи неналежне виконання прокурором своїх службових обов`язків.

11. Суд визнав обґрунтованими висновки відповідача щодо незабезпечення позивачкою належного виконання посадових обов`язків під час виконання міжнародного запиту компетентних органів Чеської Республіки про надання міжнародної правової допомоги в кримінальній справі № IZN 4061/2015-27, оскільки з дня надходження цього запиту на виконання до ОСОБА_1 до направлення виконаного доручення іншим прокурором до прокуратури міста Києва (26 жовтня 2017 року) минуло більше шести з половиною місяців.

12. Також суд першої інстанції погодився з висновками ВРП про порушення позивачкою вимог статті 26 Закону України "Про прокуратуру" та наказу Генерального прокурора України від 20 квітня 2016 року № 161 "Про організацію діяльності прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних із обмеженням особистої свободи громадян" (далі - Наказ № 161), що дістало вияв у неналежному виконанні ОСОБА_1 обов`язків з нагляду в цьому напрямі, незабезпеченні упродовж січня - жовтня 2017 року проведення перевірок законності затримання громадян у порядку статті 208 КПК, нездійсненні нагляду за кімнатами для затриманих та доставлених до чергової частини Печерського управління поліції, з урахуванням тієї обставини, що за цей період у порядку статті 208 КПК було затримано 41 особу, з них стосовно 29 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому суд відхилив посилання позивачки на те, що зазначені кімнати для затриманих та доставлених до чергової частини з 2013 року опечатано та вони не функціонують, оскільки, на думку суду, нагляд за додержанням законів у кімнатах для затриманих та доставлених до чергової частини передбачає передусім здійснення перевірки за додержанням прав затриманих та доставлених осіб до Печерського управління поліції і його не слід тлумачити у вузькому сенсі здійснення нагляду за приміщеннями.

13. Суд попередньої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивачки про ненадання ВРП оцінки рішенню КДКП від 21 червня 2018 року № 288дп-18 у частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності за підготовку "незаконної" вказівки від 19 червня 2017 року за № 5459 вих-17 та відсутності з її боку контролю за цією вказівкою з огляду на те, що ці обставини не були підставою притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

14. Також суд критично оцінив доводи позивачки щодо невмотивованості рішення ВРП у зв`язку з нескасуванням рішення КДКП у частині, у якій ВРП визнала недоведеною наявність в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, оскільки ВРП дійшла висновку про пропорційність обраного КДКП виду дисциплінарного стягнення вчиненому проступку та відсутність підстав для скасування її рішення.

15. Таким чином, суд констатував, що відповідач надав мотивовану правову оцінку діям прокурора, а застосований до позивачки вид дисциплінарного стягнення є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.

16. Крім цього, суд зазначив, що недотримання відповідачем строків розгляду скарги ОСОБА_1 не може бути самостійною та достатньою підставою для скасування оспорюваного рішення ВРП.

17. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

18. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

19. Скаржниця вважає, що суд першої інстанції ухвалив своє рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

20. На переконання позивачки, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки її доводам щодо невмотивованості оспорюваного рішення, ВРП, зокрема щодо: притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за підготовку "незаконної" вказівки від 19 червня 2017 року за № 5459вих-17 та відсутності з її боку контролю за цією вказівкою попри її "незаконність"; нездійснення ОСОБА_1 перевірок законності затримання осіб у порядку, визначеному статтями 207 та 208 КПК у кримінальних провадженнях, у яких її не було призначено прокурором та не включено до групи прокурорів згідно зі статтею 37 КПК, нескладення довідок за результатами таких перевірок та перевірок нефункціонуючих кімнат для затриманих та доставлених до чергової частини, які опечатано; неналежного виконання завдання прокуратури міста Києва щодо виконання міжнародного доручення (запиту) протягом шести з половиною місяців, з яких два місяці позивачка перебувала у відпустках та на лікарняних, не будучи виконавцем цього запиту, який, до того ж, вона отримала лише через п`ять місяців після його надходження вперше до місцевої прокуратури; нескасування ВРП рішення КДКП в частині висновків та обставин, які не знайшли свого підтвердження, а саме у частині, у якій ВРП визнала недоведеною наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.

21. Крім цього, позивачка наполягає на тому, що всупереч вимогам пункту 3 частини першої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" ВРП не повідомила її належним чином про засідання, призначене на 28 лютого 2019 року, грубо порушила вимоги частини четвертої статті 53 цього Закону стосовно строку розгляду її скарги на рішення КДКП (розгляд тривав понад сім місяців) та положення частини третьої статті 50 названого Закону, всупереч вимогам якої член ВРП, визначений доповідачем за її скаргою - ОСОБА_2, взяла участь у голосуванні під час ухвалення рішення за результатами її розгляду.

22. Ураховуючи наведене, скаржниця вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оспорюваного рішення ВРП.

Рух апеляційної скарги

23. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 02 вересня та 27 жовтня 2020 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 14 січня 2021 року, про що повідомлено учасників справи.

24. 04 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи за її апеляційною скаргою, мотивоване тим, що 14 січня 2021 року вона перебуватиме у відпустці.

25. У зв`язку із цим розгляд справи відкладено до 01 квітня 2021 року, про що повідомлено її учасників.

26. 25 березня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому вона просила відкласти розгляд справи за її апеляційною скаргою з метою запобігання розповсюдженню хвороби COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2.

27. У зв`язку із цим розгляд справи відкладено до 24 червня 2021 року, про що повідомлено її учасників. Також Велика Палата Верховного Суду інформувала учасників справи про те, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28. 22 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому вона просила відкласти розгляд справи за її апеляційною скаргою та призначити судовий розгляд після закінчення оголошеного на території України карантину.

29. Розглядаючи заявлене клопотання, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що позивачка не обґрунтувала конкретних обставин неможливості прибуття у судове засідання та не надала суду належних доказів існування цих обставин.

30. Також Велика Палата Верховного Суду враховує, що учасник справи, який бажає взяти участь у судовому засіданні, однак з різних причин не може з`явитися до приміщення суду, має право звернутися з відповідним клопотанням у порядку, визначеному статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). При цьому під час карантину учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

31. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені позивачкою аргументи не заслуговують на увагу та жодним чином не спростовують відсутності перешкод для звернення до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів або забезпечення участі в судовому засіданні представника. При цьому, на думку Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 мала для цього достатньо часу.

32. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання позивачки про чергове відкладення розгляду справи спрямоване на її затягування, зазначені позивачкою причини є неповажними, а тому таке клопотання задоволенню не підлягає, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду знаходить можливим розглянути справу за її відсутності.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

33. ОСОБА_1 з 15 грудня 2015 року працює на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 6.

34. 04 грудня 2017 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга за підписом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 Ігнатенка В. Ю., у якій зазначалося про невиконання та неналежне виконання прокурором ОСОБА_1 своїх обов`язків.

35. 06 грудня 2017 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга керівника Київської місцевої прокуратури № 6 Авдєєнка О. А., у якій автор скарги стверджував про незабезпечення прокурором ОСОБА_1 належного процесуального керівництва в кримінальних провадженнях № 12016100060006789, 12016100060001850, 12016100060007296.

36. За цими скаргами були відкриті дисциплінарні провадження, які рішенням Комісії від 24 січня 2018 року № 28дп-17 об`єднані в одне дисциплінарне провадження № 11/2/4-979дс-316дп-17.

37. 04 березня 2018 року членом Комісії складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 .

38. За результатом розгляду цього висновку КДКП ухвалила рішення від 21 червня 2018 року № 288дп-18, відповідно до якого притягнула до дисциплінарної відповідальності прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва ОСОБА_1, наклавши на неї дисциплінарне стягнення у виді заборони на шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду.

39. За висновком КДКП, у діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", а саме невиконання та неналежне виконання службових обов`язків. Такий висновок мотивовано тим, що позивачка на порушення вимог статті 26 Закону України "Про прокуратуру" та Наказу № 161 неналежним чином виконувала свої обов`язки з нагляду у визначеному цим Наказом напрямі, не забезпечила упродовж січня - жовтня 2017 року проведення перевірок законності затримання громадян у порядку статті 208 КПК, не здійснювала нагляд за кімнатами для затриманих та доставлених до чергової частини Печерського управління поліції у місті Києві, не провела у 2017 році перевірки стану збереження слідчим відділом Печерського управління поліції речових доказів, на порушення вимог статті 558 КПК не забезпечила належного виконання її посадових обов`язків під час виконання міжнародно-правових доручень.

40. Водночас КДКП встановила, що доводи дисциплінарної скарги щодо неналежного виконання прокурором ОСОБА_1 службових обов`язків як процесуального керівника в кримінальних провадженнях №12016100060006789, №12016100060001850, №12016100060007296 не підтвердились.

41. ОСОБА_1 оскаржила рішення КДКП від 21 червня 2018 року № 288дп-18 до ВРП.

42. За результатом розгляду цієї скарги ВРП рішенням від 28 лютого 2019 року № 629/0/15-19 залишила зазначене рішення Комісії без змін, погодившись із її висновками про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", що дістав вияв у неналежному виконанні позивачкою міжнародно-правового доручення (запиту), незабезпеченні впродовж січня - жовтня 2017 року проведення перевірок законності затримання громадян у порядку статті 208 КПК, нездійсненні нагляду за кімнатами для затриманих та доставлених до чергової частини Печерського управління поліції.

43. Водночас ВРП зазначила про передчасність висновків КДКП щодо непроведення ОСОБА_1 перевірки стану збереження речових доказів слідчим відділом з огляду на недоведеність повною мірою наявності в діях прокурора складу дисциплінарного проступку в цій частині.

44. Разом із цим ВРП дійшла висновку, що Комісія врахувала характер вчиненого прокурором проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь її вини, характеристику, а обраний вид дисциплінарного стягнення відповідає принципу пропорційності, тому підстав для скасування її рішення немає.

45. Судом встановлено, що зазначене рішення прийнято за участі 21 члена ВРП, які одностайно проголосували за залишення без змін рішення КДКП.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

46. Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

47. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження передбачені статтею 43 Закону України "Про прокуратуру".

48. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 цього Закону прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження у разі невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків.

49. За правилами частини третьої статті 48 Закону України "Про прокуратуру" при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

50. Згідно із частиною першою статті 49 цього Закону на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

51. Порядок розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора визначений статтею 53 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

52. Згідно із частинами третьою та п`ятою статті 53 цього Закону скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.

53. За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.

54. Відповідно до статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

55. Право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, мають цей прокурор та скаржник, якщо таке рішення ВРП ухвалене за його скаргою.


................
Перейти до повного тексту