ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1959/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. (головуючий), Кордюк Г.Т., Мирутенко О.Л.), прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 23.11.2020
у справі № 914/1959/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл"
до Львівської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійної організації "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова",
про визнання незаконними і скасування пунктів ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4288 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18" та надання дозволу на виготовлення технічної документації,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл" (далі - ТОВ "СК "Сокіл") звернулось до господарського суду з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконними та скасування пункту 2 та пункту 3.2 ухвали Львівської міської ради № 4288 від 29.11.2018 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку на вул. О. Кульчицької, 18 та надання Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. О. Кульчицької, 18".
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2020 залучено до участі у справі Релігійну організацію "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суд Львівської області від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.10.2020, учасникам справи надано строк до 15.10.2020 для надання додаткових пояснень (у випадку наявності таких).
У зв`язку з перебуванням судді (члена колегії) Кітаєвої С.Б. у відпустці з 19.10.2020 по 22.10.2020, судове засідання 22.10.2020 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.10.2020 призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 04.11.2020.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2020 розгляд справи відкладено на 23.11.2020.
23.11.2020 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких остання просила продовжити строк на їх подання та поновити (встановити додатковий) строк на подання доказів, а саме: копії листа депутата Львівської міської ради від 12.11.2020; копії відповіді Львівської міської ради (архівного відділу) від 14.11.2019; копії архівної ухвали Львівської міської ради № 1478 від 27.12.2007; копію архівної заяви ТОВ "СК "Сокіл" від 26.12.2007; копії архівних зауважень до проекту ухвали ТОВ "СК "Сокіл" начальника управління земельних ресурсів та врегулювання земельних відносин; копії архівного витягу з протоколу засідання № 4 архітектурно-містобудівної ради; копії зонінгу Залізничного району, затвердженого ухвалою сесії Львівської міської ради від 21.05.2015.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 залишено без розгляду заяву (додаткові пояснення) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (з долученими до них доказами) від 23.11.2020.
Ухвалу суду першої інстанції винесено на підставі положень статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивовано відсутністю поважних причин пропуску строку на подання додаткових письмових пояснень та долучених до них доказів, які існували значно раніше подання їх до суду (2007, 2019 роки), недоведеністю неможливості подання цих доказів під час розгляду справи в підготовчому провадженні.
Релігійною організацією "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" оскаржено зазначену ухвалу до суду апеляційної інстанції.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 скасовано; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення заяви від 23.11.2020.
Постанову суду мотивовано тим, що положеннями статті 207 ГПК України визначено дві умови залишення заяв та клопотань без розгляду, одночасне існування яких дає суду право на залишення їх без розгляду відповідно до частини 2 цієї статті, а саме: подання таких заяв чи клопотань після закінчення підготовчого провадження та відсутність поважних причин, з яких вони не були заявлені до закінчення підготовчого провадження. При цьому судом першої інстанції не було вирішено заявлені у поданих письмових поясненнях клопотання про продовження строку на подання цих пояснень та поновлення строку на подання доказів, що з урахуванням положень статті 119, підпункту "а" пункту 4) частини 1 статті 234 ГПК України є порушенням норм процесуального законодавства.
Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, ТОВ "СК "Сокіл" подало до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2020.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано положення частини 1 статті 179, частини 4 статті 168, частини 3 статті 80 ГПК України, якими визначено право третьої особи подавати до суду докази разом з письмовими поясненнями у строк, встановлений судом. Разом з тим, судом першої інстанції ухвалою від 29.09.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду та надано учасникам справи строк до 15.10.2020 для надання додаткових пояснень. Проте третьою особою додаткові пояснення подано лише 23.11.2020, тобто за межами встановлено судом строку, що з урахуванням правової позиції викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 щодо застосування положень статті 119 ГПК України є підставою для залишення їх без розгляду.
Також, за доводами скаржника оскаржувана ухвала не підпадає під визначення підпункту 14 частини 1 статті 255 ГПК України, тому не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Скасування законної ухвали суду першої інстанції може поставити третю особу в нерівне (привілейоване) положення у порівнянні з іншими учасниками справи, які в питаннях подання доказів та пояснень керуються вимогами ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1959/19 за касаційною скаргою ТОВ "СК "Сокіл" з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, та ухвалено здійснити перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
22.06.2021 від Релігійної організації "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, направлений поштовим відправленням 16.06.2021, в якому третя особа заперечила вимоги касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Львівська міська рада відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
23.06.2021 Релігійною організацією "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" на електронну адресу суду касаційної інстанції направлено клопотання про повернення касаційної скарги ТОВ "СК "Сокіл" та про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2021 клопотання Релігійної організації "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" про повернення касаційної скарги у справі № 914/1959/19 залишено без розгляду як таке, що подано з пропуском процесуального строку. Відмовлено у задоволенні клопотання Релігійної організації "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" про розгляд справи № 914/1959/19 з повідомленням (викликом) учасників справи.
23.06.2021 Релігійною організацією "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, яке обґрунтовано наявністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Клопотання Релігійної організації "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" про закриття касаційного провадження у справі № 914/1959/19, підлягає вирішенню Судом у порядку статті 169 ГПК України.
Також, по справі № 914/1959/19 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли:
30.06.2021 від депутата Львівської районної ради Лисого Ігоря Васильовича клопотання про розгляд справи № 914/1959/19 з повідомленням (викликом) учасників справи;
01.07.2021 колективне клопотання депутатів Львівської обласної ради щодо розгляду справи № 914/1959/19 з повідомленням (викликом) учасників справи;
01.07.2021 від депутата Львівської районної ради Пак Уляни Ігорівни заява про розгляд справи № 914/1959/19 з повідомленням учасників справи;
01.07.2021 від журналістки Островської Ірини Степанівни клопотання про розгляд справи № 914/1959/19 у присутності учасників справи, з наданням дозволу журналістам "Еспресо" бути присутніми у судовому засіданні касаційної інстанції у справі № 914/1959/19;
02.07.2021 колективне клопотання депутатів Львівської районної ради щодо розгляду справи № 914/1959/19 з повідомленням (викликом) учасників справи.
Зазначені клопотання не можуть бути розглянуті, оскільки особи, які їх подали не є учасниками справи, з огляду на те, що відповідно до положень пунктів 3 і 5 частини 1 статті 42 ГПК України лише учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Згідно із частиною 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 8 ГПК України унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень частини 6 статті 301 ГПК України, суд касаційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи, може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Враховуючи наведені імперативні положення процесуального закону, Верховний Суд констатує, що наявність чи відсутність клопотання, до того ж не учасника справи, не може вплинути на рішення щодо призначення розгляду касаційної скарги ТОВ "СК "Сокіл" у судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи, оскільки чинними нормами ГПК України передбачено розгляд цієї касаційної скарги в порядку письмового провадження, а призначення справи до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи залежить не від наявності клопотання про це, а від конкретних обставин справи, які не можуть братися до уваги при перегляді ухвали суду винесеної при вирішенні процесуального питання.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26.05.1988 в справі "Ekbatani v. Sweden" (Екбатані проти Швеції) зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З матеріалів справи № 914/1959/19, яка перебуває на розгляді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вбачається, що суди першої й апеляційної інстанцій розглядали цю справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи та за їх участю у судовому засіданні апеляційної інстанції, тобто відбувся публічний розгляд справи.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду створив учасникам справи № 914/1959/19 належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ГПК України.
Водночас, згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність, зміст якої розкривається у статті 14 цього Кодексу, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, звернення до суду не учасників справи з клопотаннями не може розглядатися судом, оскільки призведе до порушення основних засад господарського судочинства та основного конституційного принципу верховенства права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення третьої особи викладені у відзиві на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Положеннями статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Поряд з цим, попри визначені основні засади судочинства, що полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Тобто, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Як встановлено в оскаржуваній постанові, предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про залишення без розгляду додаткових письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (з долученими до них доказами), яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України.
Положеннями частини 1 статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, і зокрема, ухвала суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 14 частини 1 вказаної статті).
Однак, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має "завершальне" значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2-5151/09, від 14.09.2020 у справі № 910/404/20.
Отже, ухвала місцевого суду про залишення без розгляду додаткових письмових пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (з долученими до них доказами) не входить у перелік, наведений у статті 255 ГПК України, направлена на вирішення окремого процесуального питання і не перешкоджає провадженню у справі.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 6.14 постанови від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10, відсутність у переліку частини 1 статті 255 ГПК України ухвали, що може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, не позбавляє особу права оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку у разі, якщо право оскарження вказаної ухвали передбачено іншою процесуальною нормою, зокрема, в іншій статті ГПК України.
Поряд з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановлено на підставі положень статті 207 ГПК України, якою визначено розгляд заяв та клопотань (на стадії відкриття розгляду справи по суті), пов`язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 1) та якою, перебачено право суду залишати без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2).
При цьому положення статті 207 ГПК України ("Розгляд заяв та клопотань") не містять вказівки щодо права оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду таких заяв та клопотань, і зокрема, залишення без розгляду додаткових письмових пояснень, окремо від рішення суду.
Отже, відсутність прямої вказівник у нормі статті, на підставі якої винесено ухвалу суду першої інстанції, про можливість її оскарження, виключає правові підстави для її перегляду в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що ухвала про залишення без розгляду додаткових письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (з долученими до них доказами), не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні законні підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова", поданою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 у справі № 914/1959/19, якою залишено без розгляду додаткові письмові пояснення, та перегляду по суті вказаної ухвали в апеляційному порядку.
Частиною 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".
Зазначеного вище суд апеляційної інстанції не врахував та розглянув апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви Парафії всіх Святих українського народу у Залізничному районі м. Львова" подану на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 про залишення додаткових письмових пояснень без розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 308 ГПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції, Суд за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частинами 3, 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Враховуючи викладене та повноваження суду касаційно інстанції, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час повторного апеляційного розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 про залишення додаткових письмових пояснень без розгляду, суду апеляційної інстанції слід врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18.
Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки Суд частково задовольняє касаційну скаргу та направляє справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, зокрема, судового збору, сплаченого скаржником за подання касаційної скарги, буде здійснено за результатами розгляду справи.
Водночас, колегією суддів відхиляються доводи третьої особи, викладені у клопотанні про закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України (після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку), оскільки ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована оскарженням рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 287 вказаного Кодексу, і касаційне провадження у справі відкрито з підстави неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що передбачена абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, що виключає підстави закриття касаційного провадження у даній справі.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд