ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/994/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Мельник О.В., Розізнана І.В.) про закриття апеляційного провадження
у справі № 906/994/16
за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі"
до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, Олевської міської ради Житомирської області, Ружинської селищної ради Житомирської області, Високівської сільської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Delta Capital S.A. (Дельта Кепітал С.А.),
про скасування рішень виконавчих комітетів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно та державних актів на право власності на земельні ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" (далі - ЗАТ "Житомирські ласощі", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (далі - ТОВ "Ренесанс Траст"), учасника Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі - ТДВ "ЖЛ") ОСОБА_1, у якому просило визнати право власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, перелік яких наведено у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.11.2016 до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів залучено Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", скаржник).
У грудні 2016 року ЗАТ "Житомирські ласощі" подало до суду заяву про доповнення предмета позову вимогами про скасування рішень виконавчих комітетів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно та державних актів на право власності на земельні ділянки згідно з переліком, наведеним у заяві.
Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що оскаржені рішення відповідних виконавчих комітетів міських, селищних, сільських рад прийнято з порушенням вимог законодавства та на підставі рішень загальних зборів акціонерів товариства, які визнано недійсними у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.12.2016 прийнято до розгляду по суті заяву ЗАТ "Житомирські ласощі" про доповнення предмета позову; залучено до участі у справі як інших відповідачів: Виконавчий комітет Житомирської міської ради, Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, Олевську міську раду Житомирської області, Ружинську селищну раду Житомирської області, Високівську сільську раду Житомирської області, Виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради Житомирської області; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Delta Capital S.A. (Дельта Кепітал С.А.).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.05.2017 до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 залучено ОСОБА_2 .
У грудні 2018 року ЗАТ "Житомирські ласощі" подало до суду заяву про відмову від частини позовних вимог за переліком на стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 заяву ЗАТ "Житомирські ласощі" про відмову від частини позовних вимог на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) задоволено. Прийнято відмову ЗАТ "Житомирські ласощі" від позовних вимог про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали, заявлених до ТОВ "Ренесанс Траст" та учасника ТДВ "ЖЛ" Бойка І.Я. Провадження у справі за цими позовними вимогами закрито.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019 закрито провадження у цій справі за позовними вимогами ЗАТ "Житомирські ласощі" до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, Олевської міської ради Житомирської області, Ружинської селищної ради Житомирської області, Високівської сільської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Delta Capital S.A. (Дельта Кепітал С.А.), про скасування рішень виконавчих комітетів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно та державних актів на право власності на земельні ділянки згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.11.2019, ухвала Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019 скасована, справа передана на розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 зауважив, зокрема, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити склад учасників справи, а саме: хто є відповідачами та третіми особами у справі за заявленими позовними вимогами, з урахуванням ухвал суду першої інстанції про залучення третіх осіб та ухвали цього ж суду від 25.03.2019 про прийняття відмови ЗАТ "Житомирські ласощі" від частини позовних вимог і закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України.
При новому розгляді справи ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.04.2020, зокрема, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ЗАТ "Житомирські ласощі" про визнання недійсними державних актів на право власності ТОВ "ЖЛ" стосовно земельних ділянок згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали, а також відмовлено у задоволенні заяви ЗАТ "Житомирські ласощі" про виключення зі складу учасників справи.
Місцевий господарський суд з`ясував, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 визначено склад учасників справи та вказано, що за позовними вимогами, відповідачами за якими визначено ТОВ "Ренесанс Траст" та учасник ТОВ "ЖЛ" Бойко Ігор Ярославович, а третіми особами без самостійних вимог щодо предмету спору на їх стороні залучено ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та фізичну особу ОСОБА_2, закрито провадження, що вказує на відсутність у подальшому у вказаних осіб процесуального статусу відповідачів та третіх осіб, а також відсутність необхідності повторно виносити рішення про виключення даних осіб зі складу учасників справи.
28 вересня 2020 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" подало заяву №0520300/22276-20 про залучення його у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Ухвалою від 23.11.2020 Господарський суд Житомирської області відмовив у задоволенні зазначеної заяви, оскільки в порушення вимог частини 1 статті 50 ГПК України вона подана на стадії розгляду справи по суті.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2020 позов задоволено: скасовано рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 07.04.2011 №257 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" в частині оформлення права власності ТДВ "ЖЛ" з видачею свідоцтва про право власності стосовно об`єктів нерухомого майна згідно з пунктами 33-44 додатку 3 до цього рішення за наведеним в резолютивній частині судового рішення переліком; визнано недійсними свідоцтва про право власності ТДВ "ЖЛ", видані виконкомом Житомирської міської ради 8 квітня 2011 на підставі рішення №257 від 07.04.2011 стосовно об`єктів нерухомого майна за наведеним в резолютивній частині судового рішення переліком; скасовано рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 12.05.2011 №345 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна та втрату чинності окремих пунктів рішення міськвиконкому" в частині оформлення права власності ТДВ "ЖЛ" з видачею свідоцтва про право власності стосовно об`єктів нерухомого майна згідно з пунктами 2, 3, 8 додатку 3 до цього рішення за наведеним в резолютивній частині судового рішення переліком; визнано недійсними свідоцтва про право власності ТДВ "ЖЛ", видані виконкомом Житомирської міської ради 13 травня 2011 на підставі рішення №345 від 12.05.2011 стосовно об`єктів нерухомого майна за наведеним в резолютивній частині судового рішення переліком; скасовано рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 27.04.2011 №230 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" у частині оформлення права власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 51,5 м2 по вулиці Грушевського, 43 в м. Коростені за ТДВ "ЖЛ" згідно з підпунктом 1-3 пункту І цього рішення; визнано недійсним свідоцтво про право власності ТДВ "ЖЛ", видане виконкомом Коростенської міської ради 10 травня 2011 року на підставі рішення від 27.04.2011 №230; скасовано рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 20.05.2011 №304 "Про оформлення права приватної власності юридичній особі шляхом заміни правовстановлювального документа на магазин №18 по вул. 30-річчя Перемоги, 3/13 "; визнано недійсним свідоцтво про право власності ТДВ "ЖЛ", видане виконкомом Бердичівської міської ради 25 травня 2011 року на підставі рішення від 20.05.2011 №304; скасовано рішення Виконавчого комітету Олевської міської ради Житомирської області від 21.04.2011 №121 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб"; визнано недійсним свідоцтво про право власності ТДВ "ЖЛ", видане виконкомом Олевської міської ради 21 квітня 2011 року на підставі рішення від 21.04.2011 №121; скасовано рішення Виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області від 21.04.2011 №46 "Про оформлення права приватної власності юридичній особі шляхом заміни правовстановлюючих документів на будівлю по вул. Деркача, 1 "; визнано недійсним свідоцтво про право власності ТДВ "ЖЛ", видане виконкомом Ружинської селищної ради 19 травня 2011 року на підставі рішення від 21.04.2011 №46; скасовано рішення Виконавчого комітету Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 18.05.2011 №29 "Про оформлення права приватної власності та зміну адреси юридичній особі шляхом внесення змін до правовстановлюючих документів на будівлю сокоцеха по вул. Чеська 50 (нова адреса - Чеська, 5а )" в частині оформлення права приватної власності ТДВ "ЖЛ" шляхом внесення змін до свідоцтва про право власності на будівлю сокоцеху загальною площею 949,1 м2 згідно з пунктом 1 цього рішення; визнано недійсним свідоцтво про право власності ТДВ "ЖЛ", видане виконкомом Високівської сільської ради Черняхівського району 24 травня 2011 року на підставі рішення від 18.05.2011 №29; скасовано рішення Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 27.04.2011 №162 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна та видачу свідоцтв про право власності" в частині оформлення права приватної власності та видачі свідоцтва про право власності ТДВ "ЖЛ" на нежитлове приміщення магазину загальною площею 63,8 м2 на вулиці Замкова №7, яке є правонаступником майна товариства "Житомирські ласощі", згідно з пунктом 2 цього рішення; визнано недійсним свідоцтво про право власності ТДВ "ЖЛ" на нежитлові приміщення магазину загальною площею 63,8 м2 на вулиці Замкова №7 в місті Новоград-Волинський, видане Комунальним підприємством "Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" 19 травня 2011 року на підставі рішення виконавчого комітету від 27.04.2011 №162.
Місцевий господарський суд виходив з того, що органи місцевого самоврядування шляхом прийняття спірних рішень ненормативного характеру надали дозволи ТДВ "ЖЛ" на оформлення права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна, що належали на права власності ЗАТ "Житомирські ласощі", у зв`язку з отриманням ТДВ "ЖЛ" за передавальним актом всього майна, майнових і немайнових прав та обов`язків ЗАТ "Житомирські ласощі" внаслідок ухвалення загальними зборами акціонерів ЗАТ "Житомирські ласощі" рішень, оформлених протоколами №31 від 20.11.2010 і №32 від 12.03.2011, про припинення зазначеного акціонерного товариства, злиття його з ТОВ "Будстайл-ХХІ" та утворення ТДВ "ЖЛ", а також затвердження відповідного передавального акту. Однак судовими рішеннями відновлено ЗАТ "Житомирські ласощі" шляхом скасування записів про його припинення і скасування запису про створення його правонаступника ТДВ "ЖЛ", скасовано всі записи стосовно ТДВ "ЖЛ", визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Житомирські ласощі", оформлені протоколами №31 від 20.11.2010 і №32 від 12.03.2011.
З огляду на викладені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорювані рішення органів місцевого самоврядування про оформлення права власності за ТДВ "ЖЛ" з видачею свідоцтв на об`єкти нерухомого майна в розумінні статті 393 Цивільного кодексу України порушують права власності ЗАТ "Житомирські ласощі", а тому для відновлення того становища, яке існувало до видання цих актів, підлягають скасуванню, а видані на їх підставі свідоцтва - визнанню недійсними.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у січні 2021 року подало апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у справі. В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 у цій справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між скаржником та ТДВ "ЖЛ" укладено іпотечний договір №5214Z18 від 11.12.2014 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого у забезпечення виконання зобов`язань перед АТ "Укрексімбанк" передано, зокрема, нерухоме майно, свідоцтва про право власності на яке та рішення органів місцевого самоврядування щодо яких є предметом позову в справі. Скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення порушує наявний у нього обсяг прав та обов`язків як іпотекодержателя за Іпотечним договором та кредитора за основним зобов`язанням, зокрема можливість задоволення вимог скаржника за рахунок предмета іпотеки відповідно до закону, оскільки скасування та визнання недійсними правовстановлюючих документів на майно, які посвідчують перехід права власності на нерухомість до ТДВ "ЖЛ", може стати підставою для переоцінки дійсності/чинності самого Іпотечного договору та повноважень у ТДВ "ЖЛ" щодо розпорядження таким майном шляхом передачі його в іпотеку скаржнику.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 поновлено строк на оскарження рішення суду першої інстанції у справі, відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2020 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Апеляційний господарський суд після відкриття апеляційного провадження дійшов висновку, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржник не був і не міг бути безпосереднім учасником спірних правовідносин між учасниками справи, а при ухваленні оскаржуваного рішення вирішувалися питання про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі. Зокрема, в рішення місцевого господарського суду не зазначено про жодне обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів скаржника, у тому числі щодо його прав на предмет іпотеки.
Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, у травні 2021 року скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення по суті його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, постановлена з порушенням норм процесуального права (зокрема, статей 2-4, 17, 236, 254, 264 ГПК України).
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке полягало в недослідженні зібраних у справі доказів, що підтверджують вирішення питання про права та законні інтереси скаржника рішенням суду першої інстанції, що унеможливило встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Скаржник наголошує, що рішення суду першої інстанції за своїм змістом безпосередньо вирішує питання про його права, обов`язки та законні інтереси як іпотекодержателя майна, правовстановлюючі документи на яке є предметом спору, та як кредитора за кредитними зобов`язаннями ТДВ "ЖЛ". Водночас незазначення в тексті рішення про права та обов`язки скаржника не може бути достатньою підставою для висновку, що таким рішенням фактично не вирішено питання про права, обов`язки та законні інтереси скаржника.
З огляду на викладене скаржник вважає, що він мав право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі на підставі частини 1 статті 254 ГПК України, тому оскаржувана ухвала порушує не лише матеріальні права скаржника, а і його процесуальні права, що витікають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.
Скаржник зазначає, що при ухваленні рішення суду першої інстанції та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції допущено порушення його прав на доступ до правосуддя. Скаржник переконаний, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі наданих ГПК України повноважень, надавши довільне і звужувальне тлумачення чинного процесуального закону України в частині права на доступ о правосуддя.
Позивач 2 липня 2021 року подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Водночас позивач у відзиві заявив клопотання про поновлення строку на його подання у зв`язку з отриманням копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі лише 30 червня 2021 року, що підтверджується інформацією щодо відправлень на сайті Укрпошти за трек-номером 0101616343212.
Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження встановленого судом строку на подання позивачем відзиву на касаційну скаргу відповідно до положень статті 119 ГПК України. Відповідно, Суд прийняв до уваги поданий позивачем відзив на касаційну скаргу.
Відзив позивача мотивований тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позивач вважає безпідставним твердження скаржника про порушення його прав на доступ до правосуддя. Також позивач зазначає, що він не є стороною Іпотечного договору, захищав у цій справі виключно своє право власності, порушене незаконними рішеннями державних органів, які не стосуються прав чи обов`язків скаржника та не випливають із іпотечних чи будь-яких інших відносин з відповідною юридичною особою. Водночас позивач звертає увагу, що поручителем за виконання ТДВ "ЖЛ" своїх зобов`язань за Іпотечним договором є ТОВ "Ренесанс Траст".
Інші учасники справи у встановлений Судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", (далі - Конвенція) кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов`язковість судового рішення.
Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").
З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Господарський процесуальний кодекс України у частині 1 статті 17 та частині 2 статті 254 надає право подати апеляційну скаргу на ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу, зокрема, особам, які не брали участі у справі, але лише в тому випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
З огляду на викладене після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, суд апеляційної інстанції повинен перш за все з`ясувати наявність чи відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси, обов`язки зазначеної особи. Встановлення наявності вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення.
Водночас Суд звертає увагу, що оскаржуване незалученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Зазначене означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19.
Внаслідок того, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 закрито провадження у справі щодо позовних вимог, заявлених до ТОВ "Ренесанс Траст" та учасника ТДВ "ЖЛ" Бойка І.Я., третіми особами без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні яких були залучені ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_2, скаржник втратив процесуальний статус третьої особи в цій справі.
У касаційній скарзі зазначено, що місцевий господарський суд не прийняв рішення по суті заяви скаржника про залучення його в якості третьої особи. Проте такі твердження скаржника спростовуються змістом мотивувальної частини ухвали Господарського суду Житомирської області від 23.11.2020, яка містить обґрунтування підстав для залишення без задоволення вказаної заяви скаржника.
Отже, на момент ухвалення місцевим господарським судом рішення від 14.12.2020 скаржник не був учасником цієї справи.
Звертаючись з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, скаржник послався на те, що судом вирішено питання про його права та інтереси як іпотекодержателя майна, правовстановлюючі документи на яке є предметом спору, та як кредитора за кредитними зобов`язаннями ТДВ "ЖЛ".
Однак дослідивши підстави ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначеним рішенням не порушено жодне право чи інтерес скаржника, рівно як не вказано ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення про права чи обов`язки скаржника.
При цьому врахувавши визначені скаржником підстави для звернення з апеляційною скаргою на судове рішення в справі, учасником якої він не є, апеляційний господарський суд з`ясував, що рішенням місцевого господарського суду в цій справі не зазначено про жодне обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів скаржника, зокрема, щодо його прав на предмет іпотеки.
З огляду на викладене Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою скаржника, оскільки він не є учасником справи, а питання щодо його прав (інтересів, обов`язків) суд не вирішував.
Суд враховує, що згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами скаржник не був безпосереднім учасником спірних правовідносин між учасниками справи. Водночас оскільки предметом розгляду цього спору не є порушені, невизнані або оспорювані права та законні інтереси скаржника як іпотекодержателя за Іпотечним договором, Суд не приймає до уваги заперечення скаржника про те, що правовий механізм захисту прав іпотекодержателя і кредитора в основному зобов`язанні визначений значно ширшим спектром норм законодавства України, окрім Закону України "Про іпотеку".
Також Суд вважає безпідставними твердження скаржника про звужувальне тлумачення судом апеляційної інстанції чинного процесуального закону України щодо доступу до правосуддя, недослідження змісту судового рішення на предмет фактичного вирішення питань про права та законні інтереси скаржника, оскільки вони за своїм змістом суперечать усталеній правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19.
Разом з тим Суд відхиляє доводи скаржника про те, що скасування та визнання недійсним правовстановлюючих документів на майно, які посвідчують перехід права власності на нерухомість до ТДВ "ЖЛ", є підставою (за умови звернення заінтересованої особи з відповідним позовом) для переоцінки дійсності/чинності самого Іпотечного договору, а також повноважень ТДВ "ЖЛ" щодо розпорядження таким майном шляхом передачі його в іпотеку скаржникові. Наведені аргументи засновані на припущенні та по суті зводяться до того, що рішення суду першої інстанції може опосередковано вплинути на права, інтереси та обов`язки скаржника, але не доводять безпосереднього вирішення цим рішенням питання про його права, інтереси та/або обов`язки.
Зважаючи на викладене, посилання скаржника на відсутність дослідження судом апеляційної інстанції наданих ним доказів (відповідних оскаржуваних рішень органів місцевого самоврядування та виданих на їх підставі доказів, інформаційних довідок з РРПНМ щодо реєстрації іпотеки на спірне майно, заяв скаржника про залучення його в якості третьої особи тощо) не є підставою для висновку про наявність порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення певних фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення в цій справі не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, він не є суб`єктом оскарження в розумінні статті 254 ГПК України. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд