ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 923/713/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тарана Миколи Анатолійовича
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 (у складі колегії суддів: Принцевська Н.М. (головуючий), Діброва Г.І., Ярош А.І.)
та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.11.2020 (суддя Литвинова В.В.)
за скаргою Фізичної особи-підприємця Тарана Миколи Анатолійовича на дії Великолепетиського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
у справі № 923/713/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Сінькевич Тетяни Вікторівни
до Фізичної особи-підприємця Тарана Миколи Анатолійовича, Фізичної особи-підприємця Таран Любові Василівни
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Сінькевич Т.В. звернулася до суду з позовом до ФОП Тарана М.А., ФОП Таран Л.В. про усунення перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки під торгівельним місцем № "м-7", площею 17,0 кв. м, що знаходиться на території Великолепетиського ринку за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 0,4893 га, кадастровий № 6521255100:01:001:0170, шляхом звільнення відповідачами самовільно зайнятої частини зазначеної земельної ділянки та знесення за рахунок відповідачів розташованої на зазначеній частині земельної ділянки некапітальної споруди (торгівельного кіоску).
Позов обґрунтовано відсутністю правових підстав знаходження торгівельного кіоску відповідачів на території Великолепетиського ринку на земельній ділянці, яка перебуває в суборенді ФОП Сінькевич Т.В.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.12.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020, позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідачі не довели суду належними та допустимими доказами правомірність розташування та використання належного їм торгівельного кіоску на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача.
19.08.2020 Господарським судом Херсонської області видано наказ № 923/713/19 про примусове виконання рішення.
06.10.2020 до суду надійшла постанова Великолепетиського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Великолепетиський РВДВС) від 30.09.2020 про закінчення виконавчого провадження № 62865397 у зв`язку з виконанням.
19.10.2020 ФОП Таран М.А. звернувся до суду зі скаргою на дії Великолепетиського РВДВС, у якій скаржник просить визнати протиправною дію державного виконавця Савченко Є.С. у виконавчому провадженні № 62865397 у частині знесення некапітальної споруди (торгівельного кіоску), розташованої на частині земельної ділянки під торгівельним місцем № "м-7", площею 17,0 кв. м, що знаходиться на території Великолепетиського ринку за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 0,4893 га, кадастровий № 6521255100:01:001:0170.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.11.2020, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2021 року ФОП Таран М.А. подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.11.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційну скаргу ФОП Таран М.А. обґрунтовує, зокрема тим, що в порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не надали оцінки неналежному повідомленню боржника про відкриття виконавчого провадження, а також обставинам незаконного накладення на боржника штрафу за невиконання рішення у визначений виконавцем строк; поза увагою суду залишилося те, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця були відсутні підстави для примусового виконання рішення у частині знесення кіоску до спливу строку на добровільне виконання; порушення процедури виконання рішення суду щодо знесення належного скаржнику кіоску (некапітальної споруди) є протиправним втручанням у право власності.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 923/713/19 за касаційною скаргою ФОП Тарана М.А. з підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Великолепетиський РВДВС у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що судами не було порушено норм матеріального та процесуального права при вирішенні скарги ФОП Тарана М.А., тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 19.08.2020 Господарським судом Херсонської області на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 20.12.2019, яке набрало законної сили 30.07.2020 на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020, видано наказ № 923/713/19 про примусове виконання рішення.
20.08.2020 до Великолепетиського РВДВС надійшла заява стягувача ФОП Сінькевич Т.В. про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 19.08.2020 у справі № 923/713/19.
Постановою Великолепетиського РВДВС від 20.08.2020 відкрито виконавче провадження № 62865397 щодо виконання наказу суду у справі № 923/713/19, у пункті 2 якої зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Крім того, пунктом 3 постанови стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду в розмірі 9 446,00 грн.
Цю постанову 20.08.2020 направлено боржнику Тарану М.А. рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 .
За невиконання без поважних причин рішення суду постановою Великолепетиського РВДВС від 08.09.2020 на Тарана М.А. накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн і зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення та попереджено останнього про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Останнім робочим днем строку, встановленого зазначеною постановою від 08.09.2020, був 22.09.2020.
23.09.2020 Великолепетиським РВДВС постановою від 23.09.2020 за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на боржника Тарана М.А. накладено штраф в розмірі 3 400,00 грн, а також направлено повідомлення до Великолепетиського відділення поліції Каховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про вирішення питання щодо притягнення Тарана М.А. до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено статтею 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення).
23.09.2020 на адресу Великолепетиського РВДВС надійшла заява ФОП Сінькевич Т.В., за змістом якої стягувач з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій зобов`язалася за власний рахунок вчинити всі необхідні дії для примусового виконання рішення суду.
23.09.2020 за адресами стягувача та боржника, що вказано у виконавчому документі, Великолепетиським РВДВС направлено вимогу про явку 28.09.2020 о 14.00 год. за адресою: АДРЕСА_1, для проведення виконавчих дій з усунення перешкод у користуванні ФОП Сінькевич Т.В. частиною земельної ділянки під торгівельним місцем № "м-7", площею 17,0 кв. м, що знаходиться на території Великолепетиського ринку за наведеною адресою, та знесення на зазначеній частині земельної ділянки некапітальної споруди (торгівельного кіоску).
Зазначену вимогу засобами поштового зв`язку Укрпошта 23.09.2020 направлено, у тому числі боржнику Тарану М.А., що підтверджено копією фіскального чека від 23.09.2020, номер поштового відправлення 7450200523190.
Згідно з трекінгом відправлень Укрпошти ФОП Сінькевич Т.В. отримано зазначену вимогу 25.09.2020, а ФОП Тараном М.А. - 01.10.2020, при цьому 28.09.2020 працівник Укрпошти не зміг вручити відправлення боржнику з невідомих причин, які особисто скаржник не пояснив.
28.09.2020 о 14.00 год. було розпочато вчинення виконавчих дій, під час яких були присутні стягувач ФОП Сінькевич Т.В, працівники органів внутрішніх справ, поняті, спеціалісти для проведення виконавчих дій зі спеціальними транспортними засобами та обладнанням; при проведенні відповідних дій було застосовано відеозйомку, про що свідчить акт від 28.09.2020; згідно з актом державного виконавця від 28.09.2020 боржник Таран М.А. для проведення виконавчих дій не з`явився. У зв`язку з технічною неможливістю знесення некапітальної споруди (торгівельного кіоску), вчинення виконавчих дій було відкладено на 29.09.2020, про що державним виконавцем складено відповідний акт від 28.09.2020; некапітальну споруду (торгівельний кіоск) опечатано печаткою Великолепетиського РВДВС. Разом із тим, згідно з постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.09.2020 державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документа відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" у присутності стягувача, понятих, спеціалістів, залучених до проведення виконавчих дій, та працівників поліції описано та накладено арешт на майно для подальшої передачі відповідальному зберігачу, призначено відповідального зберігача.
29.09.2020 державним виконавцем продовжено виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документа, який було виконано в повному обсязі, про що складено акт від 29.09.2020.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2020 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 923/713/19, виданого 19.08.2020, закінчено.
ФОП Таран М.А. вважав дії державного виконавця з виконання наказу від 19.08.2020 № 923/713/19 у частині знесення некапітальної споруди (торгівельного кіоску) неправомірними, тому оскаржив їх у суді.
Суди попередніх інстанцій, за результатами розгляду скарги, відмовили у її задоволенні з огляду на відсутність правових підстав для визнання дій державного виконавця при виконанні наказу № 923/713/19, виданого 19.08.2020, неправомірними.
Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Відповідно до статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).
За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження урегульовано розділом IV Закону України "Про виконавче провадження", частина 1 статті 28 якого передбачає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Отже, боржник вважається належним чином повідомленим, якщо документи виконавчого провадження надсилаються йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі (аналогічний за змістом висновок наведено у постановах Верховного Суду від 07.06.2021 у справі № 910/15292/18, від 11.02.2021 у справі № 914/223/19).
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2020 щодо виконання наказу суду у справі № 923/713/19 направлено боржнику Тарану М.А. 20.08.2020 рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у виконавчому документі, а саме: 74502, Херсонська обл., Великолепетиський р-н, смт Велика Лепетиха, вул. Молодіжна, 58, (такі ж відомості щодо адреси божника містяться і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); номер поштового відправлення (трек-код) 7450200514140.
За інформацією з офіційного вебсайту Укрпошти щодо відстеження поштових відправлень підтверджено, що поштове відправлення № 7450200514140 прийнято поштою 21.08.2020, проте боржник відправлення не отримував і воно було повернуто до Великолепетиського РВДВС 24.09.2020 з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією конверта з трек-кодом 7450200514140.
Ці встановлені обставини, як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, підтверджують законність вчинення виконавцем дій стосовно надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням і повідомлення боржника про початок примусового виконання рішень відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, як обґрунтовано зауважено судом апеляційної інстанції, неотримання боржником кореспонденції державної виконавчої служби з причин "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про помилкові чи неправомірні дії державного виконавця. Отже, зазначеними встановленими фактичними обставинами справи спростовуються твердження скаржника про його неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що у зв`язку з неотриманням постанови про відкриття виконавчого провадження на нього неправомірно було накладено штраф за невиконання рішення суду, що також свідчить про протиправність дій державного виконавця, не може бути прийнято судом касаційної інстанції до уваги, оскільки правомірність накладення на боржника штрафу було предметом судового розгляду і рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у адміністративній справі № 540/2932/20, на яке здійснено посилання судом першої інстанції при вирішенні справи № 923/713/19, відмовлено у задоволенні позову ФОП Тарана М.А. про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця Великолепетиського РВДВС Савченко Є.С. від 08.09.2020 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у сумі 1 700,00 грн та від 23.09.2020 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у сумі 3 400,00 грн у виконавчому провадженні № 62865397. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" є відкритою для загального доступу, зазначене рішення місцевого адміністративного суду залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020.
Зі змісту зазначених судових рішень у адміністративній справі вбачається, що підставою для відмови у позові стали обставини невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для накладення штрафу.
При оцінці аналогічних аргументів скаржника, у справі яка розглядається, судом апеляційної інстанції зазначено, що застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення на боржника штрафу у зв`язку з невиконанням рішення суду є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. При цьому встановлено, що дії державного виконавця щодо накладення на боржника штрафу вчинено у спосіб і порядок, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", та у межах наданих повноважень.
Аргументи скаржника про позбавлення його можливості в добровільному порядку виконати рішення суд з огляду на відсутність у нього інформації про примусове виконання рішення суду, також відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій ФОП Таран М.А. був обізнаний про набрання 30.07.2020 рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.12.2019 у справі № № 923/713/19 законної сили, що також підтверджено самим скаржником, будь-яких обставин звернення боржника до компетентного органу стосовно неможливості виконання чи несвоєчасного виконання ним рішення суду судами встановлено не було, як і не встановлено поважних причин для невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.
Водночас, як правомірно зауважено судом апеляційної інстанції, поважними причинами невиконання боржником рішення суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк, проте боржником належними і допустимими доказами не було доведено ані відповідних обставин неможливості виконати рішення суду, ані того, за яких обставин та/або причин ним не отримувалася поштова кореспонденція, яка направлялася державним виконавцем на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, в порядку і строки, передбачені положеннями Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Також безпідставним є твердження скаржника стосовно протиправного втручання в його право власності на майно, оскільки за рішенням суду у цій справі, яке набрало законної сили, відповідач мав звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки під торгівельним місцем на території ринку, тобто рішення суду підлягало безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Оскільки боржником як особою, якій належить виконати судове рішення, не вчинено достатніх дій для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, таке рішення суду було виконано примусово відповідно до виконавчого документа та в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення виконавчих дій майно, належне боржнику, відповідно до акта від 28.09.2020 було описано, арештовано і передано державним виконавцем на відповідальне зберігання гр. Кононенко І.М. Отже, обставини, на які послався скаржник у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Судом касаційної інстанції не приймаються посилання скаржника, як на підставу для скасування постановлених у справі судових рішень, на ряд постанов судів касаційної інстанції при вирішенні скарг на дії виконавців, оскільки у цих справах суди дійшли певних висновків з огляду на конкретні, встановлені обставини у кожній справі, що не є подібними до обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається.
Разом із тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на дотриманні принципу обов`язковості судового рішення. Так, у справі "Глоба проти України" Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії"); пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви"). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України").
Верховний Суд, ураховуючи встановлені судами фактичні обставини справи, зазначає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні скарги на дії державного виконавця дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і є обов`язковим, було проведено державним виконавцем відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні відповідної скарги на дії державного виконавця, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування цих судових рішень.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд