ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року
м. Київ
справа №817/2051/16
адміністративне провадження №К/9901/40332/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мацький Є.М., судді - Капустинський М.М., Шидловський В.В.)
у справі №817/2051/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу, що позивачем під час митного оформлення транспортного засобу марки Renault, модель Trafic, номер кузова - НОМЕР_1 у митній декларації зазначені недостовірні відомості, зокрема, щодо дати виготовлення та дати початку використання (експлуатації) транспортного засобу, оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на інформації, викладеній в листі виробника Renault в Україні АТ "Рено Україна". Натомість ОСОБА_1 вказав, що заявлені ним у митній декларації відомості щодо дати виготовлення та дати початку використання (експлуатації) транспортного засобу ґрунтуються на даних, зазначених у його реєстраційних документах, зокрема, технічному паспорті та свідоцтві про реєстрацію. За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення рішення-відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 10.11.2016 № 0000371302 та № 000038130;
- присуджено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 704,34 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з достовірності зазначеної у технічному паспорті інформації щодо ввезеного позивачем на митну територію України транспортного засобу. Вказав, що зазначена у реєстраційних документах транспортного засобу інформація не може бути спростована листом дистриб`ютора виробника Renault в Україні АТ "Рено Україна" без звернення з відповідним запитом до ТОВ "RENAULT NISSAN АВСТРІЯ", що видав технічний паспорт на спірний транспортний засіб.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Рівненській області задоволено, постанову Рівненького окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з наданою офіційним дилером Renault в Україні АТ "Рено Україна" інформацією, датою виготовлення транспортного засобу марки "Renault", модель "Trafic", номер кузова - НОМЕР_1 є 20.11.2009, а датою продажу автомобіля клієнту - 21.12.2009. Апеляційний суд зазначив, що декларування платником невірної дати виготовлення транспортного засобу та дати початку його використання (експлуатації) призвело до заниження бази оподаткування та порушення позивачем вимог статей 257, 377 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190, підпункту 215.3.52 пункту 215.3 статті 215, пункту 218.1 статті 218, підпункту 222.2.1 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України. Також суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що згідно з отриманою від компетентних органів Австрійської Республіки офіційною відповіддю на відповідний запит контролюючого органу щодо надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів, транспортний засіб позивача ніколи не був розташований на території Австрії і експорту цього транспортного засобу з території Австрії не відбувалося.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Вказав, що судом першої інстанції у повній мірі встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права і прийнято законне і обґрунтоване рішення у справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.09.2015 декларантом Приватного підприємства "Альянс Авто-Брокер" ОСОБА_2 подано до митного оформлення декларацію ІМ40ДЕ №204050001/2015/013917, згідно з якою заявлено до митного оформлення ввезений з Республіки Австрія громадянином України ОСОБА_3, за дорученням громадянина ОСОБА_1, вантажний автомобіль марки Renault, модель Trafic, номер кузова - НОМЕР_1, номер двигуна - НОМЕР_2 (маркування), загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія, - 3, призначення: для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів), тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 2464 см3, вантажопідйомність - 1,032 т, маса у разі максимального завантаження - 2,737 т, тип кузова фургон, в наявності стаціонарна перегородка між кабіною водія та вантажним відділенням, відсутні вікна в бокових панелях, відсутні доступні отвори для кріплення сидінь та встановлення пристроїв безпеки, відсутні в задній частині декоративне оздоблення та ознаки комфорту, календарний рік виготовлення 2010, модельний рік виготовлення 2010.
Загальна фактурна вартість транспортного засобу становить 91619,11 грн (3750,00 Євро). Заявлена декларантом загальна митна вартість - 98948,64 грн (4050,00 Євро).
Під час митного оформлення зазначеного транспортного засобу були сплачені наступні митні платежі: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, (код платежу - 121) - 9894,86 грн; додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на митну територію України фізичними особами, (код платежу - 122) - 4947,43 грн; податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами, 20% (код платежу - 128) - 22998,99 грн; акцизний податок (код платежу - 185) - 1204,00 грн.
Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України з поданням митної декларації від 18.09.2015 №204050001/2015/013917, за результатами якої складено акт від 03.11.2016 №259/17-00-13-02/ НОМЕР_3 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи, внаслідок декларування невірної дати виготовлення транспортного засобу та дати початку використання товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 №204050001/2015/013917, що призвело до:
- заниження бази оподаткування та порушення вимог статті 257, частини першої статті 377 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190, підпункту 215.3.5 пункту 215.3 статті 215, пункту 218.1 статті 218, підпункту 222.2.1 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України;
- несвоєчасної та не у повному обсязі сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 №204050001/2015/013917 на суму 56347,06 грн, в тому числі: податок на додану вартість - 46955,89 грн, акцизний податок на транспортні засоби - 9391,17 грн.
За результатами перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 10.11.2016:
- №0000371302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 11738,96 грн, з яких 9391,17 грн - за податковими зобов`язаннями та 2347,79 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №000038130, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами, на загальну суму 58694,86 грн, з яких 46955,89 грн - за податковими зобов`язаннями та 11738,97 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Пунктом 4 частини першої статті 5 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 35 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Частиною першою статті 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Частиною п`ятою статті 334 МК України визначено, що з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.
Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з частиною другою статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 215.3.5 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ставка податку на товар "Моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з повною масою транспортного засобу не більш як 5 т. з робочим об`ємом циліндрів двигуна не більш як 2500 куб. см, що використовувалися", класифіковані за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8704219900, на момент митного оформлення митної декларації типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 №204050001/2015/013917 становила 0,02 євро за 1 куб. см об`єму циліндрів двигуна.
Пунктами 54.3 та 54.4 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40, для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з свідоцтвом про реєстрацію вантажного автомобіля марки Renault, модель Trafic, номер кузова - НОМЕР_1, що подавався до митного оформлення автомобіля, датою першої реєстрації транспортного засобу зазначено 17.12.2010. Тобто з урахуванням відомостей свідоцтва, автомобіль марки Renault, модель Trafic, номер кузова - НОМЕР_1 є таким, що використовувався менше 5 років.
Разом з цим, згідно з інформацією, викладеною у листі офіційного дилера Renault в Україні АТ "Рено Україна" від 15.01.2016 №7, датою виготовлення транспортного засобу є 20.11.2009, дата продажу клієнту - 21.12.2009.
Крім того, контролюючим органом на адресу компетентних органів Австрійської Республіки було направлено офіційний запит щодо надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів, на який отримано офіційну відповідь, згідно з якою надісланий українською стороною рахунок № 1203 від 14.08.2015 не був виданий підданим перевірці австрійським підприємством Woloszyn KFZ Export KG. Зокрема, були встановлені наступні пункти, що відрізняють надісланий українською стороною рахунок № 1203 від 14.08.2015 від фактично виставленого рахунку № 1203 від 14.08.2015:
- дійсний офіс підприємства з 2012 року знаходиться за адресою: Bundesstrasse 77, 8410 Neudorfob Wildon;
- рік випуску автомобіля не 2009, а 2010;
- дійсна дата початку експлуатації згідно з свідоцтвом про допуск до експлуатації - 17.12.2009;
- вага і загальна вага насправді складають 1737 кг та 2985 кг;
- дійсна ціна транспортного засобу складає 4500,00 Євро.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо декларування позивачем невірної дати виготовлення транспортного засобу та дати початку використання товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 18.09.2015 №204050001/2015/013917, що призвело до заниження розміру належних до сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є правомірними.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,