ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року
м. Київ
справа №821/1438/14
адміністративне провадження №К/9901/39697/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект - 1"
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року (головуючий суддя - Попов В.Ф.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Димерлій О.О., Коваль М.П.)
у справі №821/1438/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект - 1"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект - 1" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Енергобудпроект - 1") звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Херсоні), в якому просило: скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.04.2014 №0001432200 та від 23.04.2014 №0001442200.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач, посилаючись на приписи пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, зазначив про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень на підставі акта перевірки від 20.03.2014 № 96/21-03-22-05/34660110 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №32012100200000026 та вказав про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ "АТЗ-Сервіс" у періоді, що перевірявся.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства неплачений судовий збір у сумі 4384,80 грн до державного бюджету.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у задоволенні клопотання Товариства про закриття провадження у справі у зв`язку з примиренням сторін відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Енергобудпроект-1" залишено без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність проведення контролюючим органом перевірки Товариства, оскільки у кримінальному провадженні, в межах якого призначено перевірку Товариства, здійснювалося досудове розслідування відносно службових осіб ТОВ "КСЗ", а не відносно позивача, а тому доводи платника про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття за результатом проведеної перевірки податкових повідомлень - рішень до набрання законної сили рішенням суду (обвинувальним вироком, ухвалою про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами) у відповідному кримінальному провадженні з огляду на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України є необґрунтованими. Також суди вказали про протиправність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських операцій із ТОВ "АТЗ Сервіс", оскільки у контрагента відсутні необхідні основні засоби (спеціальні машини та механізми), трудові ресурси (висококваліфіковані спеціалісти) для виконання обумовлених договорами робіт (надання послуг). Суди не заперечували фактичне отримання Товариством робіт та послуг, наведених у складних ТОВ "АТЗ Сервір" документах, при цьому вказали, що оскільки ТОВ "АТЗ Сервір" не могло бути постачальником спірних робіт та послуг, а фактичний постачальник цих товарів та послуг невідомий, останні є такими, що безоплатно отримані платником у спірному періоді.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що 20.03.2015 ДПІ у м. Херсоні прийнято рішення №21 про погодження застосування податкового компромісу з податку на додану вартість та податку на прибуток, донарахованих за результатами планової документальної перевірки ТОВ "Енергобудпроект-1". На виконання зазначеного рішення Товариством у визначений законом строк сплачено 5% від суми визначених оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями грошових зобов`язань, тобто між платником та контролюючим органом досягнуто податковий компроміс, а тому провадження у справі має бути закрито. Також скаржник у своїй касаційній скарзі виклав заперечення на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, якою Товариству відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення ДПІ у м. Херсоні від 11.03.2014 №229/21-03-22-05 та постанови прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області від 05.02.2014, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "АТЗ-Сервіс" за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, подальшої реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, про що складено акт від 20.03.2014 №96/21-03-22-05/34660110 (далі - Ант перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 274455,00 грн, зокрема, за 4 квартал 2011 року на 142266,98 грн, за 2013 рік на 94441,56 грн;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за жовтень та листопад 2011 року на загальну суму ПДВ у розмірі 136310,42 грн, та до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 136310,42 грн, зокрема, за жовтень 2011 року - 41868,86 грн, за листопад 2011 року - 94441,56 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 23.04.2014:
- № 000143200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 349549,09 грн, з яких за основним платежем - 274455,05 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 66094,04 грн.
- № 0001442200, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 204465,63 грн, з яких за основним платежем - 136310,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 68155,21 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом у періоді, що перевірявся.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесених ними відповідно до закону.
Пунктом 86.9 статті 86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача слугувала постанова прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області від 05.02.2014 про призначення позапланової документальної перевірки, прийнята в рамках досудового розслідування за № 32012100200000026 від 28.11.2012 відносно службових осіб ТОВ "КЗС" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що перевірка позивача була проведена контролюючим органом в рамках кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення предметом якого є податки та/або збори стосовно посадових осіб іншого суб`єкта господарювання, а не позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність доводів Товариства про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень до отримання відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Разом з цим, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не надано належної правової оцінки доводам скаржника про те, що 20.03.2015 Головним управлінням ДФС у Херсонській області прийнято рішення №21 про погодження застосування податкового компромісу з податку на додану вартість та податку на прибуток, донарахованих за результатами перевірки Товариства.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник наголошує на необхідності закриття провадження у справі з огляду на застосування податкового компромісу за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями контролюючого органу.
Так, згідно з пунктом 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Сума погашеного податкового зобов`язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.
З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2017 року Товариство звернулося до контролюючого органу із заявою про застосування податкового компромісу за оскаржуваними у цій справі податковими повідомленнями - рішеннями контролюючого органу.
Рішенням ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області №21 від 20.03.2015 погоджено застосування податкового компромісу по податковим повідомленням - рішенням від 23.04.2015 №0001432200 на суму основного платежу з податку на прибуток у розмірі 142267,00 грн та №0001442200 на суму основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 136310,42 грн.
У подальшому, Товариство звернулося до Одеського апеляційного адміністративного суду із заявою (вх. №2891 від 26.02.2016), в якій просило закрити провадження у справі у зв`язку із досягненням податкового компромісу.
За результатами розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства та закриття провадження у справі. Також Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на те, що судом не надано належної правової оцінки рішенню Головного управління ДФС у Херсонській області №21 від 20.03.2015, яким погоджено застосування податкового компромісу по податковим повідомленням - рішенням від 23.04.2015 №0001432200 на суму основного платежу з податку на прибуток у розмірі 142267,00 грн та №0001442200 на суму основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 136310,42 грн. Не з`ясовано, чи виконало Товариство покладений на нього пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України обов`язок, зокрема, чи сплатило необхідні для застосування податкового компромісу за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями у відповідній частині суми.
Також суд апеляційної інстанції не встановив, чи оскаржувалося позивачем рішення Головного управління ДФС у Херсонській області №21 від 20.03.2015 в частині відмови у застосуванні податкового компромісу та не з`ясував, чи набули визначені оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями від 23.04.2014 №0001432200 та №0001442200 суми грошових зобов`язань, до яких не застосовано податковий компроміс, статусу узгоджених.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановив при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -