ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року
м. Київ
справа №804/6407/16
адміністративне провадження №К/9901/31339/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Головко О.В., Суховаров А.В.)
у справі №804/6407/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехбізнес"
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехбізнес" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Агротехбізнес") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Бабушкінському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про відсутність у нього обовʼязку щодо сплати орендної плати за землю у 2014 - 2015 роках з огляду на те, що усе рухоме та нерухоме майно, а також майнові права та обовʼязки Товариства у 2008 році були передані ТОВ "АТБ-інвест", яке у спірному періоді і здійснювало орендну плату за спірну земельну ділянку, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з договором оренди від 13.10.2000 № 529 саме позивач мав статус землекористувача земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 111, площею - 0,0210 га, у періоді, що перевірявся. Державна реєстрація припинення договору оренди відбулась лише 10.03.2015, а тому платник зобовʼязаний був у спірному періоді (у 2014-2015 роках) сплачувати орендну плату за зазначену земельну ділянку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Агротехбізнес" задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасовано і прийнято нову постанову, якою позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.09.2016 №0000441401.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що ТОВ "АТБ-інвест" на підставі відповідного судового рішення, що набрало законної сили, здійснило державну реєстрацію права власності на магазин продовольчих товарів у житловому будинку літери А-5, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 111. Відповідно, з моменту набуття права власності на будівлю (споруду) саме ТОВ "АТБ-інвест" є користувачем земельної ділянки, на якій розташований обʼєкт нерухомості, і саме цей субʼєкт господарювання зобовʼязаний сплачувати земельний податок/орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою. За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Оскільки, згідно з договором оренди від 13.10.2000 № 529 ТОВ "Агротехбізнес" є користувачем земельної ділянки, саме позивач зобовʼязаний сплачувати орендну плату за користування цією земельною ділянкою.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від Товариства відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 25.08.2016 № 3022/046714-01/20228113 (далі - Акт
перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району, зокрема, за 2014 рік на 12152,49 грн та за 2015 рік на 15055,91 грн.
За результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 15.09.2016 за №0000441401, яким Товариству збільшено суму грошового зобовʼязання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 40820,60 грн, з яких за основним платежем - 27208,40 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13604,20 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 206 цього Кодексу передбачено, що використання землі в Україні є платним. Обʼєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно з пунктом 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Отже, обовʼязок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку повʼязується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.
З моменту набуття права власності на обʼєкт нерухомого майна, обовʼязок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий обʼєкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить на користь висновку, що власник жилого будинку, будівлі або споруди є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення від 15.06.2000 № 1503 укладено договір оренди земельної ділянки від 13.10.2000 (зареєстрований в реєстрі 13.10.2000 за № 529), згідно з яким ТОВ "Агротехбізнес" надано в строкове платне користування до 15.06.2015 земельну ділянку по вул. Героїв Сталінграда, 111, площею 0,0210 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 66016009.
02.06.2008 на загальних зборах ТОВ "Агротехбізнес" було прийнято рішення про припинення Товариства шляхом приєднання до ТОВ "АТБ-інвест" та передачу всіх активів, рухомого та нерухомого майна, прав та обовʼязків ТОВ "Агротехбізнес" на користь ТОВ "АТБ-інвест", що підтверджується протоколом загальних зборів за № 51 від 02.06.2018.
30.11.2009 ТОВ "Агротехбізнес" складено передавальний акт, згідно з яким усе майно, яке належало на праві власності Товариству (у тому числі рухоме майно - автомобілі, обладнання, нерухоме майно - будівлі та споруди, корпоративні права, дебіторська заборгованість) передано ТОВ "АТБ-інвест".
Згідно з Додатком № 2 передавального акту від 30.11.2009 на баланс ТОВ "АТБ-інвест" був передано, зокрема, магазин продовольчих товарів, що розташований у житловому будинку по вул. Героїв Сталінграду, 111, а згідно з Додатком № 8 - податкові зобовʼязання та розрахунки з орендної плати за землю за договором оренди № 529 від 13.10.2000.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2011 року у справі № 2-6556/11, що 13.12.2011 набрало законної сили, зокрема, зустрічний позов ТОВ "АТБ-інвест" до ТОВ "Агротехбізнес" задоволено, визнано за ТОВ "АТБ-інвест" право власності на магазин продовольчих товарів у житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 111.
На підставі зазначеного судового рішення ТОВ "АТБ-інвест" 22.12.2011 здійснено державну реєстрацію права власності на магазин продовольчих товарів у житловому будинку літери А-5, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул., Героїв Сталінграда, 111, за реєстраційним номером 21026560.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.05.2014 № 255/51 ТОВ "АТБ-інвест" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню магазину продовольчих товарів по вул. Героїв Сталінграда, 111.
Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради "Про припинення ТОВ "Агротехбізнес" права користування земельними ділянками" від 29.12.2014 №192/59 припинено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 111, загальною площею 0,2149 га. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація припинення договору оренди відбулась 10.03.2015.
Верховний Суд вважає, що оскільки з 2011 року ТОВ "АТБ-інвест" є власником магазину продовольчих товарів у житловому будинку, розташованому на спірній земельній ділянці, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 111, незважаючи на те, що останнє не зареєструвало право власності чи користування земельною ділянкою під зазначеною спорудою, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, саме у ТОВ "АТБ-інвест" з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виник обовʼязок з перерахування орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений обʼєкт нерухомості.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/13773/16 (касаційне провадження № К/9901/26760/18), від 12 березня 2019 року у справі № 826/11633/16 (касаційне провадження № К/9901/44469/18), від 19 червня 2018 року у справі №826/8009/16 (касаційне провадження № К/9901/30996/18).
Крім того, згідно з наданими платником платіжними дорученнями, апеляційним судом встановлено факт сплати ТОВ "АТБ-інвест" орендної плати за земельну ділянку, разташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 111, за договором оренди № 529 від 13.10.2000 у 2014-2015 роках.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача обовʼязку зі сплати орендної плати за землю у спірному періоді та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -