ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 808/336/16
адміністративне провадження № К/9901/31068/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №808/336/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2016 (суддя Матяш О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Круговий О.О.)
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0001461702 на загальну суму 69171грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №808/336/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/336/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2021 прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 06.07.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на обставини, викладені в акті перевірки. З касаційної скарги слідує, що судом залишено поза увагою, що ДПІ заперечення на акт камеральної перевірки не надходили. Як вважає відповідач, судом першої інстанції порушено принцип офіційного з`ясування обставин у справі. Норм права, які на думку відповідача, судами порушено чи неправильно застосовано, у касаційній скарзі не зазначено. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.03.2015 інспектором ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року № 9018088906 від 19.02.2015. Предметом перевірки є правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно за податковими накладними, виписаними у листопаді та грудні 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.03.2015 №146/1702/ НОМЕР_1, в якому зазначено, що при перевірці уточнюючого розрахунку встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.14, 201.15 статті 201, пунктів 198.2, 198.6 статті 196 Податкового кодексу України, пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, у результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2015 року на загальну суму 46114грн., висновком акту вказано, що сума, що підлягає сплаті платником податку до бюджету збільшується на суму 46114грн.
ФОП ОСОБА_1 19.02.2015 засобами електронного зв`язку було подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року № 9018088906, відповідно до якої платником податку до складу податкового кредиту січня 2015 року було включено суми ПДВ, по податковим накладним виписаним у листопаді - грудні 2014 року.
На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області 10.04.2015 винесено податкове повідомлення-рішення №0001461702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 69171,00грн., з яких за основним платежем 46114,00грн. та за штрафними санкціями 23057,00грн.
Податкова інспекція обґрунтовує свою позицію тим, що починаючи з 01.01.2015 року, всі податкові накладні виписані у 2014 році не дають право на формування податкового кредиту по декларації з ПДВ з січня 2015 року.
За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідно до норм Податкового кодексу України, які діяли на час виписки податкових накладних, у позивача існувало право включення до складу податкового кредиту суми накладних, виписаних до 01.01.2015. Податковою інспекцією протиправно винесено податкове повідомлення-рішення у зв`язку з порушенням позивачем порядку формування податкового кредиту за січень 2015 року згідно податкових накладних, виписаних у листопаді - грудні 2014 року, оскільки у ФОП ОСОБА_1 існує таке право протягом 365 днів. Порядок формування податкового кредиту по податковим накладним, які виписані за попередні періоди, що діяв до січня 2015 року, відновлено з 29.07.2015 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" №643-VIII від 16.07.2015 шляхом внесення змін до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Судами відзначено, що незважаючи на зміну пункту 198.6 статті 198 ПК України, за платником податків збережено право включення сум податкової накладної до податкового кредиту за звітний період, в якому зареєстровано податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної. Позивач включав суми податкових накладних за листопад - грудень 2014 року.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 абзаци третій - п`ятий пункту 198.6 статті 198 ПК замінено абзацами третім - шостим такого змісту: "суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної: для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно".
Зазначені зміни до ПК набули чинності з 01.01.2015.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання.
Як наголошено судами, права платника податків не повинні бути порушені через законодавчі зміни. Суди констатували помилковість тверджень податкової інспекції щодо того, що всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше 31.12.2014, платники, які не включили податкові накладні, складені до 01.01.2015, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди. Платник податків зобов`язаний при включенні сум ПДВ податкових накладних до сум податкового кредиту, зареєструвати такі накладні у Єдиному реєстрів.
У випадку позивача, податкові накладні, що ним були включені до податкової звітності за січень 2015 року виписані у листопаді та грудні 2014 року, і безперечно платник податку має право їх використовувати. На час виписки накладних діяла норма, що дозволяла включення накладних до даних декларації та формування податкового кредиту протягом 180 днів від дати виписки накладних.
Контролюючий орган, обґрунтовуючи висновки акту перевірки, заперечуючи проти позову, а також у касаційній скарзі посилається на листи ДФС України. Судом першої та апеляційної інстанцій відзначено, що податковий орган, обґрунтовуючи винесення спірного рішення, не може посилатись на листи ДФС України, які носять рекомендаційний характер. На цьому також наголошує касаційний суд.
Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -