ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 380/2508/20
касаційні провадження № К/9901/3014/21, К/9901/1439/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу в порядку підготовки справи до касаційного розгляду розглянув касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс) та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" (далі - Товариство) на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 (суддя Москаль Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,
У С Т А Н О В И В:
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 24.09.2020 у задоволенні позову відмовив повністю.
В судовому засіданні 24.09.2020 (до початку судових дебатів) Товариство заявило клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, детальний опис правничої допомоги адвоката та акт наданих послуг зобов`язалося надати в межах строків, визначених статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
29.09.2020 Товариство подало до суду заяву про відшкодування судових витрат, згідно якої просило суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу на користь Товариства пов`язані з розглядом цієї справи витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 44364,16 грн. До заяви Товариство надало документи на підтвердження понесених витрат, а також докази скерування цієї заяви на адресу Офісу.
Офіс подав заперечення на заяву Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яку обґрунтував тим, що: у додатку № 2 до рамкового договору № 6-АА/2020 про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладеного між Товариством та Адвокатським об`єднанням "КПМГ Право Україна", передбачено погодинні ставки співробітників Адвокатського об`єднання "КПМГ Право Україна" у доларах США, тоді як у акті виконаних робіт погодинна ставка визначається в Євро, що не відповідає вимогам рамкової угоди; в акті виконаних робіт зазначається про надання Товариству послуг з 03.2020 по 09.2020, тоді як провадження у даній справі було відкрите лише 02.06.2020; відшкодування Товариству витрат на переїзд адвокатів з міста Києва до міста Львова є безпідставним, оскільки Товариство не скористалося правом на проведення засідання в режимі відеоконференції; дана справа є справою незначної складності, а сума зазначена в договорі, є неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг.
Львівський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 12.10.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Офісу на користь Товариства судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4208,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи клопотання Товариства про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 4208,00 грн. (подвійний розмір суми судового збору, що підлягає сплаті за розгляд цієї справи судом), суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: дана справа є справою незначної складності, а значна частка аргументів представників Товариства стосувалася пошуку та цитування судової практики Верховного Суду щодо релевантних норм права та способу їх застосування до спірних правовідносин; представники Товариства знаходяться в місті Києві та прибували у судові засідання особисто, хоча суд не визнавав їх участь у судовому засіданні обов`язковою, з урахуванням того, що Кодекс адміністративного судочинства України надає можливість учаснику справи взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте Товариство також можливістю не скористалося; суд не бачить підстав для покладення на Офіс повної вартості послуг трьох високооплачуваних адвокатів, які брали участь у розгляді рядової адміністративної справи, а покладені на позивача судові витрати повинні бути співмірними з сумою коштів, що сплачені у якості судового збору за розгляд цього спору професійним суддею.
Товариство оскаржило додаткове рішення та постанову суду апеляційної інстанції до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 08.02.2021 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки: висновки судів суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18 та від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16, а також додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17; суди не уповноважені зменшувати витрати з власної ініціативи, оскільки обов`язок довести належними та допустимими доказами неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу покладається на протилежну сторону; позивач не заявляв вимоги про зменшення заявленої Товариством суми відшкодування, не надавав доказів неспівмірності понесених витрат та не вказував суму судових витрат, яку він вважає співмірною, з урахуванням того, що подане Офісом заперечення на заяву Товариства щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є неналежним процесуальним документом, оскільки в силу положень частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України позивач повинен був подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги; суди не уповноважені визначати стратегію захисту адвоката у конкретній справі та не вправі вказувати про недоцільність вчинення адвокатами певних процесуальних дій, дозволених законодавством, що підтвердила Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в якій зазначила, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту; виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України, судові засідання проводяться в залі приміщення суду, а участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції є правом сторони, а не її обов`язком, з огляду на що представники Товариства скористались своїм правом на участь у судових засіданнях у приміщенні суду у залі судових засідань, для реалізації якого витратили кошти на проїзд залізничним транспортом, а саме - оплатили вартість квитків, на підтвердження чого надали відповідні докази.
Офіс оскаржив додаткове рішення та постанову суду апеляційної інстанції до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 25.02.2021 відкрив касаційне провадження у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки: Товариством не було надано суду відповідного документа із посиланням на конкретні дії та/або документи, вчинені/складені адвокатом, який підписано сторонами рамкового договору, тоді як надана таблиця із зазначенням послуг не є належним доказом, оскільки підписана не сторонами, а лише адвокатом; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.05.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 01.06.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Офісу задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших до