ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 810/1560/16
адміністративне провадження № К/9901/41006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 (суддя Басай О.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 12.07.2017 (Головуючий суддя Губська Л.В., судді: Оксененко О.М., Парінов А.Б.)
у справі № 810/1560/16
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2015 №0019571704 та №0019581704.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 12.07.2017, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 27.10.2015 №0019571704, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 27.10.2015 №0019581704 в частині нарахування позивачу штрафу за затримку сплати єдиного податку за І квартал 2015 року та ІІІ квартал 2015 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 12.07.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга податкового органу не містить посилань щодо неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права. Натомість скаржник лише цитує положення пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1 статті 49, пункту 294.1 статті 294, пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пункту 295.3 статті 295 пункту 38.1 статті 38, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувалися.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16 січня 2002 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, є платником єдиного податку третьої групи з 01.01.2012.
23 жовтня 2015 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка щодо своєчасності сплати позивачкою єдиного податку за 2013-2015 роки, за результатами якої складено акт №869.
Відповідно до акта перевірки, ДПІ встановлено порушення пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасна сплата єдиного податку у перевіряємому періоді.
На підставі акта перевірки 27.10.2015 податковим органом прийняті податкові повідомлення, а саме, форми "Ш" №0019571704, яким за затримку на 167, 87, 78, 77, 47, 41, 41, 41, 41 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 24 365,70 грн застосований штраф у розмірі 20% в сумі 4 873,14 грн, та форми "Ш" № 0019581704, яким за затримку на 9, 8 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 480,50 грн. до позивача застосований штраф у розмірі 10% в сумі 48,05 грн.
За результатами процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення - залишені без змін.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів, виходили з наступних мотивів.
Так, згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. Податкового кодексу України).
Як визначено у п. 294.1. ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Пунктом 49.18 Податкового кодексу України встановлені строки подання податкових декларацій, а саме: податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Порядок визначення сум податкових та грошових зобов`язань встановлений статтею 54 Податкового кодексу України, п. 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст.295 ПК України).
Відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством (п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, здійснив перевірку своєчасності сплати позивачем грошових зобов`язань та дійшов висновку, що позивачем сплачено єдиний податок в межах встановлених Податковим кодексом України строків, крім строку сплати єдиного податку за ІІ квартал 2015 року.
Вказані обставини доводами касаційної скарги не спростовані.
За правилами частини 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд