ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 804/3181/16
адміністративне провадження № К/9901/42236/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 (суддя Степаненко В.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 (Головуючий суддя Чумак С.Ю., Гімон М.М., Юрко І.В.)
у справі № 804/3181/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС,
Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач, ПАТ "Нікопольський завод феросплавів") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (відповідач 1, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (відповідач 2, ГУ ДКС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправною бездіяльність СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, яка виразилась у неподанні ГУ ДКС у Дніпропетровській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" по декларації за листопад 2015 року в розмірі 35 620 000 грн, у строк, передбачений статтею 200 Податкового кодексу України; визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКС у Дніпропетровській області, яка виразилась у невидачі ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2015 року шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" у строк, передбачений ст. 200 Податкового кодексу України; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року за період з 04.02.2016 по 27.05.2016 в розмірі 2 809 393,31 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що податковим органом було проведено камеральну перевірку правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за листопад 2015 року. Камеральною перевіркою порушень встановлено не було. Висновок щодо повернення суми бюджетного відшкодування було подано до органу казначейської служби листом від 27.01.2016 за № 1838/10/28-01-20-03-51 з реєстром про суми відшкодування ПДВ. Відтак позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, яка виразилася у неподанні Головному управлінню ДКС у Дніпропетровській області висновку, задоволені безпідставно. Пеня, яка розрахована позивачем пов`язана з бездіяльністю саме органу казначейської служби.
Рішення судів попередніх інстанцій не оскаржувалися Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 17.12.2015 року ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" подано до Відповідача 1 податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, у рядку 23.2 якої була задекларована сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 35 620 000 грн.
Разом з декларацією позивачем були подані розрахунок бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, в яких заявлено суму податку на додану вартість у розмірі 35 620 000 грн до бюджетного відшкодування на рахунок у банку.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) в порядку статті 76 Податкового кодексу податковим органом проведено камеральну перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" у декларації за листопад 2015 року.
За результатами перевірки складена Довідка у формі висновку від 19.01.2016 року № 11/28-01-47-00186520, в якому встановлено, що при відображенні у декларації за листопад 2015 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 35 620 000 грн. камеральною перевіркою порушень не встановлено. Також результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року відображені 19.01.2016 року у картці особового рахунку публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" АС "Податковий блок" (а.с. 67-69).
Висновок на відшкодування податку на додану вартість від 21.01.2016 року № 70-20 на суму 35 620 000 грн відповідачем 1 надано до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області листом від 27.01.2016 року за № 1838/10/28-01-20-03-51 з реєстром про суми відшкодування податку на додану вартість, переданих до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області від 21.01.2016 року № 1. Відповідачем 2 вказані документи отримано 28.01.2016 року, що підтверджується штампом із зазначенням дати отримання на супровідному листі.
Сума бюджетного відшкодування була перерахована на поточний банківський рахунок Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 27.05.2016 замість 03.02.2016.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.
Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.
В силу пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
У відповідності до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що сума податку на додану вартість за листопад 2015 року, яка не відшкодована позивачу протягом встановленого строку, є заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день подання позовної заяви.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що камеральна перевірка позивача закінчена 19.01.2016 (саме цією датою складена довідка у формі висновку № 11/28-01/47-00186520), а відтак податковий орган направив висновок поза межами п`яти робочих днів після закінчення перевірки, оскільки останній день такого строку припадав на 26.01.2016.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд