У Х В А Л А
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 686/24223/17
провадження № 14-110зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, та
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 500 000 000,00 грн та майнову шкоду в сумі 30 052,50 грн.
03 жовтня 2018 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
26 жовтня 2018 року додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 00,11 грн.
11 грудня 2018 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційні скарги прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади відмовлено.
22 грудня 2020 року постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою,у якій, посилаючись на те, що постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року є незаконною, просив здійснити перегляд судового рішення в цій справі в касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та утвердження принципів верховенства права і правової визначеності.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у прийнятті заяви було відмолено, заяву та додані до неї матеріали були повернуті заявнику.
14 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла повторна заява від ОСОБА_1 про перегляд постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року, в якій він просить переглянути вказане судове рішення.
Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
За положеннями частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду після відкриття касаційного провадження.
Постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.
Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності постанов (ухвал) суду тієї ж касаційної інстанції, які нею не постановлялися, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом).
Також, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку, як це було визначено в розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з позицією ЄСПЛ, висловленою у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення у справі "Світлана Науменко проти України" від 09 листопада 2004 року, заява № 41984/98, § 53).
Оскільки постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року без змін, а Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо здійснення перегляду такої постанови суду касаційної інстанції, та вирішення питання про передачу справи їй на розгляд, тому заява підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Відповідна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню особі, яка її подала разом з усіма доданими матеріалами.
Керуючись статтями 388, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду